20 тез про примирення від європейських та українських інтелектуалів

Найцікавіші тези конференції «Примирення у пост-диктаторських суспільствах у XX – XXI ст.»

15 Січня 2016

Зісельс

14-15 січня в Українському католицькому університеті пройшла конференція Німецько-української комісії істориків. Впродовж двох днів науковці зі США, Іспанії, Німеччини, Польщі та України дискутували на тему «Примирення у пост-диктаторських суспільствах у XXXXI ст.». Ми занотували для вас найцікавіші тези виступів науковців.

 

Стефані Шюлер – Шпрінґорум
Берлінський Центр Дослідження Антисемітизму

Примирення може бути між учасниками конфлікту, але не між злочинцем і жертвою. Як приклад — нацисти та євреї. В цьому випадку про примирення недоцільно говорити.

Німеччині пощастило, що вона зазнала поразки. Німецьке суспільство не зазнало тієї моральної прірви, як в СРСР.

Не потрібно використовувати меморіали та пам’ятники як політичний інструмент. Не потрібно водити туди молодь і тиснути їм на психіку. Залишімо в спокої ті місця, де відбувалися трагічні події на років 20. Такі місця потребують осмислення.

 

Хуліан Казанова
Сараґоський Університет, Іспанія

Історію потрібно знати, щоб не зловживати нею в політиці.

Архіви, освіта та музеї — ліки для відновлення історичної пам’яті.

Недостатньо лише осуджувати історичні події й персон. Потрібно розуміти і цікавитися чому сталося саме так. Користь від минулого не в судженнях, а в досвіді.

 

Хосе Нуньєс Сейшаш
Мюнхенський університет імені Людвіґа – Максіміліана, Німеччина

Основними агентами відновлення історичної пам’яті є не історики, а громадянське суспільство.

Є три приклади зловживання історичними поняттями: геноцид, фашистський режим та авторитаризм.

 

Голлі Кейс
Корнелльський Університет, США

Популізм в історичній тематиці сприяє ворожнечі, але ніяк не примиренню.

Політика нацистів базувалася на відновленні історичної пам’яті.

Роль ліберальної демократії — захищати факти.

 

Ґер Дойзінґс
Реґензбурзький університет, Німеччина

Приклад злочину в Сребрениці 1995 року демонструє, що перешкодою для діалогу між злочинцями та жертвами є той фактор, що нині вони живуть у різних країнах. Також події в Сребрениці — це зразок того, що неможливо дати пояснення конкретним подіям без дослідження тематичного бекграунду.

Історичну пам’ять часто використовують у військових цілях.

Пам’ятники та меморіали сприяють відновленню історичної пам’яті значно більше, ніж політика віктимізації. Але потрібно вміти правильно їх використовувати. В іншому випадку — вони будуть розколювати суспільство.

Щоб уникнути маніпуляцій та сварок на теми війни — варто говорити про спільну катастрофу.

 

Ян Кубік
Школа Слов’янських Студій , Університетський коледж Лондона

Віднайдення фактів — передумова для примирення.

Історія часто використовується політиками як виправдання для насильства.

 

Даріуш Стола
Музей історії польських євреїв, Польща

Угорщина, Польща та Словенія вийшли з комуністичного минулого договірним способом. В Індонезії християни та мусульмани знайшли практичний спосіб примирення. Вони забули про історію та відбудовували разом руїни.

 

Леонід Зашкільняк
Львівський національний університет імені Івана Франка, Україна

Історична пам’ять — це міфи та стереотипи, які формують ідеологічний простір. Тому конфлікт пам’ятей — це конфлікт ідеологій, які можуть лише зблизитися, але не примиритися. Потрібно зближувати ідеології шляхом відсікання неадекватних моментів.

Історію не можна знімати з порядку денного, бо спільноти не можуть існувати без міфів.

→ Фото — Петро Ткачишин

Місія The Ukrainians — уможливлення позитивних соціальних змін в Україні
Долучайтеся до Спільноти, підтримуйте якісну українськомовну журналістику та приєднуйтеся до змін!
Приєднатися
Наші головні тексти тижня у красивій розсилці. Щовихідних у ваших емейл-скриньках.

Майже готово

Вкажіть ще, будь ласка, своє ім’я та емейл.

Дякуємо і до зв’язку незабаром!