[Текст опублікований за підтримки Work.ua — сайту із пошуку роботи №1 в Україні]
Декілька років тому я вирішив, що повинен пробігти повну марафонську дистанцію до моменту досягнення 40-річчя.
Я завантажив мобільний додаток для тренування, ретельно дотримувався вказівок, що дозволило мені завершити свій перший 42-кілометровий забіг із найкращими показниками серед фінішерів у моїй віковій групі. Більше того, мене все ще переповнювала енергія продовжувати і я майже не відчував дискомфорту у м’язах чи зв’язках. Я дотримувався вказівок наступні п’ять місяців і досяг схожих показників під час мого другого марафону.
Якщо замислитись, то ці два забіги мало чим відрізнялись від успішного завершення важливого проекту чи ініціативи з отриманням оптимального результату, в заданих часових рамках та в межах бюджету. Саме тому я вирішив, що «марафонство» стане моїм хобі.
Шість місяців потому, під час мого третього марафону, стан справ кардинально змінився. Я витратив майже сім годин для того, щоб перетнути фінішну пряму. Це було майже на три години пізніше від мого найкращого часу — моя продуктивність знизилась на 40%. На фініші я був одним із останніх. Біль пронизав мій кожен м’яз та суглоб. Я важив на 9 кг більше під час третього забігу, ніж під час попередніх марафонів.
Що ж сталося? Мої попередні перемоги змістили фокус на цілі, яку я хотів досягти. А це призвело до поганих результатів. Ось п’ять уроків гірких уроків про продуктивність, які мені довелось засвоїти.
1. Попередні успіхи не гарантують майбутніх результатів
Я помилково вірив, що помірної підготовки до третього забігу буде достатньо, адже я вже робив це двічі. Усе сталось зовсім не так, як я собі уявляв. Через власне упереджене мислення, я не займався силовими та інтервальними тренуваннями, щоб покращити свій темп та техніку. Це суттєво погіршило мої навички.
Немає значення, скільки разів ви досягали успіху раніше. Для отримання бажаного результату значно важливіше постійно готуватися та розвивати потрібні навички.
2. Усі знають про важливість адаптації, але часто нехтують нею
Починаючи від перепадів висот і закінчуючи погодою та кількістю бігунів, кожен марафон відрізнятиметься один від одного. Мій скромний досвід фінішування на двох марафонах наштовхнув мене на хибну думку про те, що 42 кілометри цілком однакові всюди. Пагорби в Балтиморі зруйнували цей міф.
Важливо пам’ятати, що усі проекти унікальні. У кожному проекті будуть свої перешкоди та свої можливості для отримання кращих результатів.
3. Лише правильно сформульовані сприяють досягненню бажаних результатів
Більшість мого дорослого життя я важив на 5-10 кілограмів більше норми (як для свого зросту). Під час підготовки до своїх перших двох марафонів, я почав їсти ще більше, ніж зазвичай, адже цього вимагали значні витрати енергії.
Однак, під час третьої гонки я все частіше споживав «порожні» калорії та напівфабрикати. Врешті-решт, це настільки негативно вплинуло на мою підготовку, що я набрав 10 зайвих кілограмів під час шестимісячної «підготовки» до марафону.
Якщо чесно, то я списував набрані кілограми на «runger» (з англ. «runner’s hunger» — голод бігунів), тому й далі вірив, що біг спалює усі спожиті мною калорії. Але все було не так.
Головний висновок, який тут слід зробити, полягає в тому, що кожен проект, кожна робота чи ініціатива вимагатиме максимальних зусиль. Тоді як дані, інформація та ресурси гарантують найкращі рішення та можливості для успіху.
4. Чесно і регулярно оцінюйте свої дії
Більшість програм для підготовки до марафонів складаються з двох-трьох 10-кілометрових пробіжок кожного тижня. Такі пробіжки на витривалість готують наше тіло до виснажливих маршрутів. Тиждень за тижнем ви додаватимете по 2-3 кілометри, але майже всі програми підготовки завершуються забігом на 32 кілометри безпосередньо перед марафоном.
Готуючись до третього марафону, я упустив чималу кількість довгих пробіжок на вихідних, адже переконав себе, що мені не обов’язково так ретельно дотримуватись програми підготовки, якщо я вже двічі долав це 42-кілометрове випробування. Через цю безглузду помилку моє тіло розплачувалось ще декілька тижнів після третього забігу.
Саме тому ми повинні бути чесними перед собою та своєю командою, коли виникають якісь проблеми на проекті чи в роботі. Лише так ви зможете якнайшвидше визначити та вжити конкретні заходи, щоб не ризикувати успіхом усієї справи.
5. Постійна результативність неможлива без емоційної витривалості
Згідно зі статистичними даними, 2% населення ніколи не візьмуть участь у марафоні, головним чином, через те, що біг на витривалість вимагає значної дисципліни тіла й розуму.
Під час перших двох марафонів я був більш готовий до випробування емоційно, ніж фізично. Лише так ви зможете примусити своє тіло рухатись далі, попри весь біль та втому від тривалого забігу. Натомість, під час підготовки до третього марафону, моя емоційна витривалість значно погіршилась, адже я обрав неправильний підхід до справи. «Тут немає нічого особливого, я це вже робив». Це негативно вплинуло на мої результати і я був неготовим до забігу як емоційно, так і фізично.
Для того, щоб уникнути цієї проблеми, слід зосередити своє бажання, увагу та зусилля на виконанні поставленого завдання чи програми. Без емоційної витривалості наша продуктивність страждатиме знову й знову.
Третій марафон став тривожним дзвіночком для мене. З того часу я знову взяв справу під контроль і пробіг ще чотири марафони і, як мінімум, з десяток півмарафонів. Зайвих кілограмів вже більше ніколи не було.
Цей гіркий урок перетворив мене на живий приклад того, що всі ці уроки продуктивності можуть допомогти людям «досягнути вершин» — як реальних, так і уявних.
