Право на спротив
Цей текст опублікований у друкованому журналі Reporters
Катя хотіла б показати, як виглядав її брат до війни, але в неї немає таких знімків, бо вони майже не фотографувалися.
— Він у мене дужий, дев’яносто кілограмів важить. А на фото з СІЗО — такий худий, я аж злякалася.
Дівчина має фотографію із судилища, і на ній її брат усміхається крізь скло «акваріума» у ростовському суді. Катя гадає, що ця усмішка — для неї, аби вона не хвилювалася.
Катя має листи від брата. В одному хлопець написав так: «Я знаю, ти бачила мої фото. Я там уже такий старий, не звертай уваги». Цього липня Олександрові Таранцю виповнилося 24 роки.
Усупереч міжнародному праву, яке забороняє переслідувати військовополонених за службу та участь у боях, російські суди штампують вироки чоловікам та жінкам із регулярних підрозділів Сил оборони України, як-от «Азову», «Айдару», «Донбасу». Нині тривають десятки «судових процесів», відомо про кількасот «вироків». Історія Олександра Таранця — одна з багатьох історій наших захисників, які опинилися в лещатах російського полону.
У двадцятирічної Каті із собою прапор 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар». Під курткою — її улюблена фліска, кольору хакі, на рукаві маленький український прапорець. Куртка належить Катиному хлопцю-військовому.
Катя й Сашко — рідні брат і сестра. Спершу їхню маму позбавили батьківських прав на Олександра — так хлопець опинився в районному притулку. Через рік їхня мама померла і Катя опинилася в притулку також. Це був 2017-й. Сашко вже навчався в коледжі й навідував сестру. Згодом Катю вдочерили, а Сашко у 18 років пішов на строкову службу й у 2020-му підписав контракт з «Айдаром».
Спочатку, щойно почалася повномасштабна війна, Сашко старався виходити на зв’язок кілька разів на день. У березні 2022-го написав: підрозділ передислоковується з Донеччини на Запоріжжя. Відтак — нічого: ні дзвінка, ні повідомлення. Катя шукала бодай якийсь слід у соцмережах, аж поки натрапила на російське відео, де українські військові, серед яких і Сашко, називають ім’я та прізвище… Вони потрапили в полон.
— Я знала, він говорить під дулом автомата. Бо він сказав: «Нас кинули».
Насправді ні Сашка, ні його побратимів не «кидали». Снаряд влучив у їхнє авто — командир загинув. Уцілілі зібрали речі й спробували прорватися до своїх, але натрапили на російські позиції.
Катя розуміла: просто чекати — не вихід.
Подбати про солдата 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар» Олександра Таранця на позивний Гайка більше нікому: якщо Катя принаймні мала підтримку названої родини, то в
На жаль, перший доступ до цього тексту має Спільнота The Ukrainians Media
На щастя, зараз у вас є можливість приєднатися!
Що ви отримаєте
від 416 грн/міс
Обрати рівеньВи вже у Спільноті?
АвторизаціяОзнайомитись з виданням
Запросіть друга до Спільноти
Вкажіть, будь ласка, контактні дані людини, яку хочете запросити
Придбайте для друга подарунок від TUM
Вкажіть, будь ласка, контактні дані цієї людини, щоби ми надіслали їй посилку
Майже готово
Вкажіть ще, будь ласка, своє ім’я та емейл.
Дякуємо і до зв’язку незабаром!
Дякуємо за покупку!
Вхід в кабінет
Відновлення пароля
Оберіть рівень підтримки
Амбасадорський
digital & print
на 17% дешевше499 грн/міс
Амбасадорський
digital & print
на 17% дешевше416 грн/міс
499 грн/міс
При оплаті 4999 грн за рік