#МедіаПрактики: Співзасновник Radio Skovoroda про старт проекту, команду і техніку, яка потрібна для запуску онлайн-радіо, а також особливості роботи онлайн-радіо в Україні.
Слухайте подкаст або читайте короткий текстовий конспект розмови.
Слідкуйте за оновленнями проекту на сторінці подкасту у Facebook, а також підписуйтеся на проект → SoundCloud / iTunes / RSS.
Як почалася твоя історія у медіа?
Моя історія дуже дивна. У мене немає журналістської освіти, але журналістика завжди переслідувала мене. Колись я навчався в медичному університеті. В той період дуже популярною була радіостанція «Радіоман», де у рекламному відділі працювала моя подруга Ірина Лунь.
Вони мали дуже зручне розташування, у самому центрі Львова, біля пам’ятника Міцкевичу. Якось Ірина сказала, що вони шукають ведучого. Їм було відомо, що я цікавлюся журналістикою.
До того я писав у журнали: дописував у Експрес Cool потім в університеті була газета «Alma Mater», в яку я дописував про різні події. Так, як я постійно був у творчому пошуку. Ірина знала, що мене можна порекомендувати як ведучого.
Далі я прийшов до Романа Зайця, якого досі вважаю своїм «радійним батьком», на проби радіоведучих. Тоді пробувався на вечірній хід-парад, у якому був досить цікавий формат. Перша година була про все і ніпрощо, а друга частина була хід-парад щовечора по буднях.
Це була моя перша журналістська робота з зарплатою та офіційним працевлаштуванням. До того були лише пошуки і намагання щось кудись дописувати. У мене були не лише вечірні ефіри, але й інші завдання. Треба було брати коментарі в артистів, записувати опитування на вулиці, було багато інших польових завдань, які мені надзвичайно подобалися.
Коли закінчилася твоя медична пристрасть і розпочалася медійна?
Воно якось завжди було паралельно. Коли мене запрошують на якісь майстер-класи, лекції чи зустрічі, і потім стає відомо, що я медик, закінчував інтернатуру за спеціалізацією лікар-хірург, то у людей робляться великі круглі очі. (Усміхається)
Я завжди ходив творчою стежкою, яка водила мене в паралельні світи з медициною, ще з якимось напрямками, але все таки перемогла творчість.
Після першої практики розпочалася твоя медійна історія?
Зараз про це говорити дуже цікаво. Я намагався декілька разів аналізувати, як так сталося і як доля закинула мене у такі проекти. Досі не можу дати собі конкретної відповіді. На «Радіоман» я працював не дуже довго. Можливо, півроку. Але це був момент інфікування.
Коли я звідти йшов, то вважав, що все це — не дуже серйозно. Мовляв, буду більше вчитися. Я працював на «Радіоман», коли вчився на четвертому курсі. Потім на певний період залишив радіо, але, переїхав на інтернатуру до Києва, то почав подавати резюме на вакансії ведучого.
Оця радійна бацила завжди була і буде у мені. Це вже певна залежність: придумуєш радійні проекти, записуєш інтерв’ю, шукаєш формати, рішення. Розсилав резюме і демо, але в Києві нічого серйозного так і не знайшов.
Коли в мене закінчилася інтернатура в столиці — приїхав на інтернатуру до Львова. І на той час в мене було дуже багато знайомих, які працювали на «Радіоман». Якраз відкривалася радіостанція «FM Галичина». В цей період головним редактором була Ірина Сандуляк — дуже цікава і професійна редакторка.
Тоді вона запропонувала мені попрацювати, спробувати свої сили в маленьких проектах. Пам’ятаю, що тоді в мене був travel-проект, про подорожі західною Україною. Я реально їздив з диктофоном у маленькі населені пункти біля Львова, записував місцевих мешканців і їхні історії. Спочатку я дізнався про історію цих маленьких містечок і вишукував найцікавіші моменти. Мені тоді було цікаво і програма вдалася — мала дуже хороші відгуки.
Після того були інші проекти, які мені пропонували робити на радіо «FM Галичина». Тоді треба було запускати ефір вихідного дня. І знову таки завдяки Роману Зайцю, вже вдруге в моїй історії. Тоді він саме консультував «FM Галичина».
Роман сказав, що стартуємо на вихідних. З 12 до 16. В ефірі двоє ведучих, «легкий» формат. Назвали програму «Файна рандка». І, чесно кажучи, тоді у нас були найкращі рейтинги. Програма подобалась.
Паралельно у мене був медичний проект — «Здорова програма», — бо всі знали, що я медик. Запрошував на ефір професорів, лікарів, з якими спілкувалися на медичну тематику. Виходило добре, але, все одно, мені розважальний жанр подобався більше і всі сили були спрямовані туди.
Ми багато експериментували. Наприклад, вперше робили радіосеріали. Тоді це було цікаво, бо ніхто такого не робив. Це був справжній театр уяви.
Наскільки розумію, перед Radio Skovoroda було ще радіо «Вголос»?
Я ішов із «Радіо FM Галичина» в момент, коли зрозумів, що більше і краще я там вже нічого зробити не зможу. Була певна межа, яку я відчував упродовж кількох місяців. Тому зрозумів, що треба щось змінювати. Тоді в моєму житті з’явилося ще і радіо «Вголос».
Там теж працювало багато знайомих і мене запросили на проект вже не розважального формату. Від «ха-ха» я хотів поступово відійти. Це була вечірня аналітично-розважальна програма — підсумки за день з експертними думками, гостями у студії, мінімальними розвагами. Програма називалася «Відкритий вечір». Проте надовго я там не затримався. Паралельно із радіо «Вголос» з’явився задум Radio Skovoroda.
У травні ми вперше зустрілися з Артемом Галицьким, Володимиром Бєгловим, Мар’яною Романяк і обговорили, що ми могли б зробити. У липні ми вирішили, що будемо робити проект разом.
Для чого ви це вирішили зробити радіо?
Це було спільне бажання, бо ми всі дійшли до якоїсь певної межі. Хтось досягнув максимуму в попередніх проектах, хтось втомився від політики, а дехто просто шукав себе. Ми зрозуміли, що треба робити щось своє, тим паче, що онлайн-радіо вже були на ринку України. Це не була новинка, але ми подумали, що можемо приєднатися до цієї культури онлайн-радіо, яке в світі давно розвинене.
Розкажи, з чого саме розпочинали?
На старті було кілька важливих контекстів. По-перше, у нас не було грошей. Коли ми починали, то звичайно ж складали бізнес-план і думали про те, скільки нам потрібно грошей, щоб запуститися. Ми намагалися створювати радіо за всіма правилами, тому потрібно було передбачити кошти на роялті та інші речі. Треба було запустити сайт, взяти в оренду сервери і дістати базову техніку: мікрофони, ноутбуки, звукові карти, пульти. Коли ми все порахували, то розуміли, що у нас навіть близько нема потрібних грошей.
Скільки коштів витратили на старті, щоб зібрати базову техніку?
Велику роль зіграв той фактор, що ми знали багатьох людей з цієї сфери у Львові. Розповіли знайомим про задум. Сказали, що поки грошей не маємо і просили на певний час позичити все, що було потрібно. Так з’явилися перші мікрофони, звукова карта.
Якщо не орендувати та не позичати техніку в когось, то для старту потрібно близько 5000 доларів. Думаю, за ці кошти можна придбати перші комплекти і заплатити роялті. Цього мало б бути достатньо. Хоча не знаю, наскільки це змінилося з 2015 року. Є ще свої юридичні нюанси. Якщо ти сплачуєш роялті, то мусиш зареєструватися як юридична особа. Радіо — це недешева річ.
Спочатку думали, що нам потрібно знайти інвестора на суму і шукати певну суму. Ми телефонували успішним бізнесменам, які теоретично могли б нас підтримати. Але всі нам відмовляли. Ми зрозуміли, що таким чином інвесторів можна шукати довго і нудно, тому вирішили стартувати з чим є, аби не втратити запал.
Завжди жартуємо, що зліпили радіо з сірників і скотчу. Стартували у вересні 2015 року. Це був просто радіострім. Тоді ми вже мали інтернет-сторінку та музичну базу, якою займався наш Артем. 15 вересня ми запустили Radio Skovoroda, а 16 вересня зробили публічну презентацію і покликали на неї наших друзів.
Слоган Radio Skovoroda — «Радіо вільних ідей!» Чому саме такий формат?
Хотілося більше розповідати про те, що відбувається навколо нас. Співзасновників Radio Skovoroda було четверо, ми всі були приблизно одного віку — 27 років. Хотілося давати інформацію про наших однолітків і про те, що вони зараз роблять. Щоб можна було без затверджень і перезатверджень зробити з ними цікаві інтерв’ю. Хотіли, щоб можна було будь-кого запросити і не хвилюватися, що це може комусь не сподобатися. Хотіли волі та відкритості. Тоді й з’явилася ідея мандрівного радіо.
Що потрібно для старту онлайн-радіо?
Треба, щоб усі учсники команди були на одній хвилі. Це найважливіше на старті. І це точно не про гроші. Має бути ідея, яка може об’єднати навколо кількох людей, які можуть працювати.
Якщо говорити з прикладної позиції, однозначно потрібен музичний редактор, який буде складати плейлисти та підбирати музику. Також має бути виконавчий продюсер — людина, яка займається продюсуванням та організаційними моментами, але яка також може вести ефіри. Також були ведучі програм. Словом, усі робили все. Не знаю, наскільки це правильно, але в мене таке враження, що якщо розвивати медіа-стартап, то іншого виходу просто немає.
Мені як пересічному слухачу час від часу бракувало чіткої програмної сітки. Бувало, що анонсували програму на 15:00, а розпочиналася вона о 16. Це створювало багато викликів і потенційних проблем. Як ви з цим боролися?
Було багато хаосу через велику кількість нюансів з тими ж локаціями, які були у нас з огляду на формат мандрівного радіо. У нас просто не було грошей, щоб винайняти студію чи якесь приміщення. Так і виникла ідея формату — мовити щотижня в іншому закладі. І неважливо, чи це ресторани, чи кафе, чи готелі, чи книгарні, чи інше.
Треба, щоб усі учсники команди були на одній хвилі. Це найважливіше на старті. І це точно не про гроші
Всі ці локації мали свої технічні обмеження і було непросто пристосовуватися до їхніх особливостей. Були тижні, коли ми працювали у Києві і щодня змінювали локацію. Такий формат нас у певний момент виснажив і спричинив проблеми пов’язані з регулярністю виходів програм. Щось зривалося, дехто не міг прийти саме на цю локації тощо.
Щодня до нас приходили колеги з пропозиціями спільно робити проекти. Ми були здивовані тим, наскільки швидко проект почав розвиватися. Нас запрошували до співпраці великі комерційні партнери і це все було дуже захоплююче. В той момент ми трохи втратили порядок… Хоча намагалися і нараді намагаємося його таки дотримуватися. Деякі наші сезони були сезони досить чіткі.
Ще одна проблема у тому, що проект — напів-волонтерський. Приходили люди з ідеями та обіцяли робити програму щотижня, але потім комусь не вдається прийти, у когось поганий настрій і тд. Автори були волонтерами. Це був відкритий формат і ми не могли від них нічого вимагати.
Чи не боїшся ти, що з таким форматом буде складно досягти успіхів? Особливо у контексті розвитку організації та заробляння грошей?
Розумієш, у нас є автори, які час від часу з’являються, яких ми любимо, які є нашими друзями. Є деякі суто комерційні проекти і ми їх намагаємося продавати. Допомагають у продажах наші мандрівні студії на подіях, коли нас кудись запрошують, а ми звідти ведемо ефіри. Ми з Артемом спочатку намагалися боротися з хаотичністю, але нічого з цього не вийшло.
Як і скільки ви заробляли?
Бувало дуже по-різному. Були місяці, коли ми нічого не заробляли або отримували кошти лише на першочергові потреби, щоби радіо взагалі функціонувало. Але ми ніколи не були дуже успішними комерційно.
Якою є ваша бізнес-модель? Які джерела надходження коштів?
У нас не дуже багато шляхів монетизації. По-перше, це рекламні проекти з партнерами. Тобто робимо програми, які виходять за підтримки якоїсь компанії. По-друге, це звичайні рекламні ролики. По-третє, це наші мандрівні студії. Спочатку вони приносили нам найбільшу кількість грошей. І, по-четверте, наші події та вечірки. Зараз намагаємося рухатися також у напрямку відео.
Як на мене, у 2018 році не може бути просто лише радіо. Це має бути щось більше — і аудіо, і тексти, і відео, і події і все інше
Як на мене, у 2018 році не може бути просто лише радіо. Це має бути щось більше — і аудіо, і тексти, і відео, і події і все інше.
Багато вашої публічної риторики було побудовано на антитезах. Мовляв, усі говорять про нудні теми, а ми — не говоримо. Всюди засилля реклами, а у нас — зовсім по-іншому. Якось наче й казали, що реклами у нас не буде…
Ні, ми не говорили, що у нас не буде реклами. З першого дня ми казали, що хочемо стати комерційним проектом. Ми не були громадською організацією, не мали жодних гарантій і хотіли розвиватися у комерційному напрямку. Це був такий свого роду виклик — довести, що онлайн-радіо може заробляти на комерційних проектах і не бути дотаційним.
У нас не було реклами задля реклами. Ми ніколи не хотіли заробляти, даючи в ефір усе підряд. Усі рекламодавці проходили, скажімо так, певну внутрішньо редакційну цензуру. Ми розуміли, наскільки він може бути цікавим нашій аудиторії. У нас не було дурної й примітивної реклами чи реклами компаній з сумнівною репутацією.
Який річний бюджет радіо Radio Skovoroda?
Складно відповісти дуже конкретно. Великою частиною бюджету онлайн-радіо мають бути кошти на організацію конкретних проектів. У нас такого нема. У нас багато контенту, але він доволі хаотичний.
Можу сказати приблизно, скільки грошей необхідно, аби наше радіо просто жило. Це близько 30 тисяч гривень щомісяця.
Скільки необхідно коштів, аби робити це добре?
Щоб робити проект на середньому рівні та видавати хороший контент, потрібно закладати хоча б 3000 доларів на місяць.
На Заході великою популярністю користуються подкасти. На такий контент є чималий попит. Чому ви не робите більшу кількість подкастів?
Ми колись виставляли всі подкасти, ще з першого дня завантажували їх на MixCloud. Були спеціально створені програми, були вирізки з ефірів, але поступово відеоверсії розмов замінили подкасти.
Увага до подкастів трималася кілька днів. Далі інтерес згасав і кількість слухачів зменшувалась. Тому ми вирішили відійти від цього формату. У нас є відео-трансляція, тобто live на Фейсбуці, які замінили прослуховування подкастів.
Скільки людей слухають вас у середньому в місяць?
У середньому — 130 тисяч унікальних користувачів щомісяця.
Ти вважаєш, що це достатній показник?
Мені хотілося, щоб було більше, але для цього треба більше працювати та інвестувати.
Чи ти сам слухаєш інші українські чи світові радіо-станції? Які тобі найбільше до вподоби?
Мене про це часто запитують, але я слухаю інші радіо не дуже часто. Останнім часом взагалі майже не слухаю. Я залежний від соціальних мереж, тому отримую звідти всю інформацію. (Сміється) Раніше був прихильником BBC Radio 1. Коли працював з розважальними форматами, то завжди слухав їхні подкасти та програми.
На яких гравців з українського медійного ринку варто звертати увагу?
Свого часу ми запустили певний тренд на мандрівне онлайн-радіо в Україні. І навіть деякі інші радіостанції почали використовувати цей формат. Тобто до нас ніхто масово цього не робив.
Але, однозначно, якщо думати про онлайн-радіо в Україні, то варто звертати увагу на «Радіо Аристократи», які досить активно і довго тримають рівень. В Одесі є радіо More.fm, в Івано-Франківську — Urban Space Radio. Недавно з’явилося радіо «Новое время», але вони все-таки FM-формат.
Якщо говорити про тренди чи прогнози у контексті розвитку радіо в Україні, то які найважливіші зміни, на твою думку, невдовзі відбудуться?
Я думав, що зміни будуть ще в 2015 році, коли ми стартували. Вважав, що всіх зацікавить цей формат і що рекламодавці будуть стояти в черзі. Але в Україні робити медіа дуже складно. (Усміхається)
У нас не має цієї традиції і такої кількості слухачів, глядачів, читачів. Ми надалі залежні від комерційних проектів. А комерційні проекти шукають, насамперед, велику аудиторію…
Може українські молоді медійники просто не вміють ефективно залучати аудиторію?
Можна сперечатися. Є дуже круті проекти, навіть комерційні, але вони довго не живуть. Не можу пояснити чому. Якось так складається. Я думаю, що тут є ще питання кількості і ми мусимо на нього звертати увагу.
Мусимо рахуватися з показниками і нікуди від цього не втечеш. Тобто не можна прийти до великого рекламодавця, пропонувати комерційне партнерство і казати, що про це почують 100 людей. Тому від рейтингів надалі залежимо.
Коли все зміниться? Зараз важко відповісти.
Одна порада молодим журналістам або медіа підприємцям.
Шукати однодумців і «домовлятися на березі».
Шукати однодумців і «домовлятися на березі»
Усі фото — надані героєм.
***
[Виготовлення подкасту стало можливим завдяки підтримці американського народу, що була надана через проект USAID «У-Медіа», що виконується міжнародною організацією Інтерньюз.
Зміст матеріалів є виключно відповідальністю The Ukrainians та необов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та Інтерньюз.]
