[«Закохані у професію» — розмови про щоденну працю тих, хто живе власним покликанням. Спецпроект створений за сприяння Work.ua — сайту із пошуку роботи №1 в Україні]
Він ніколи не зможе того, що можуть вони, — літати. Але він може покращити їхнє життя і навіть урятувати цілі види від зникнення. Зрештою, робить це вже 25 років.
Досліджує, де гніздяться, якими шляхами мігрують, що їдять і чому зникають. На око й слух легко розрізнить тисячі різних пташок.
Орнітолог Тарас Башта про те, навіщо вивчати пернатих, що таке birdwatching і як зробити вдалу знімку пташки зблизька.
Сови понад усе
Високий чоловік залишає автомобіль біля ставка і широкою стежкою йде в бік лісу. Штани і сорочка кольору хакі, на голові темно-зелена бандана — він майже зливається із деревами й очеретом, завдяки цьому не сполохає птахів. Крок має впевнений. Тарас Башта буває тут часто і знає, мабуть, кожен кущ. Трохи роззирається навсібіч, на перший погляд здається, що він просто гуляє.
— От звідси, від входу в парк (Яворівський Національний природний парк — TU), ми з науковцями зазвичай починаємо дослідження. По просіках рухаємося, періодично вмикаємо апарат із записом голосу сов і чекаємо — озветься чи не озветься.
Біля альтанки Тарас виймає звичайний плеєр і кілька флешок. Вибирає аудіо крику довгохвостої сови. Вітер розносить між деревами гучне і виразне «пу-гу». Чекаємо. Але ніхто у відповідь не озивається.
— Не сезон і не час, — пояснює орнітолог, — от якби прийти у квітні, та ще й пізно ввечері… Сови — це нічні птахи, їх дослідження мають певну специфіку. Оптимальним способом є акустична стимуляція. Це записи токових сигналів самця. Робити це треба у період парування, чи на початку гніздування, чи коли вже є гніздо з пташенятами. Сови переважно дуже територіальні птахи, і самці захищають свою територію. Відповідно, коли прийдете з записом самця і ввімкнете його на території, де є пара чи самець, дуже висока ймовірність того, що він прилетить налякати агресора, який вторгся на його територію.
Є самці, які активно літають. Іноді я ставлю мобільний — і вони реагують на голос із нього. Навіть пробують деколи атакувати, коли близько гніздо. Деяка сова прилетить, подивиться і полетить, а деякі починають кричати за сто метрів. По-різному буває. Кожна особина по-своєму реагує. Так і нові види знаходиш на якійсь ділянці, бо ніколи не знаєш, де хтось поселився.
Маючи записи, починаєш від найменшого до найбільшого. Тому що великі види полюють на дрібних, в тому числі сови на сов. Коли ввімкнемо спочатку голос великого, наприклад довгохвостої сови, а потім сичика, він не озветься або малоймовірно, що озветься. Бо він буде просто боятися, що його вполюють.
Деколи трапляються несподіванки. Три роки тому на Розточчі був випадок із сичиком-горобцем. Це досить рідкісний вид і, оскільки він маленький, на нього можуть полювати більші види сов. Сичик-горобець активний в другій половині дня або зранку, і саме тоді його треба досліджувати. Але одного разу, то вже була одинадцята година, досить пізно, в одному лісі потрапили на ділянку, яка є типовим біотопом (ділянка з однотипними природними умовами — TU) для цього сичика, і він одразу відізвався. Це явно була територіальна ділянка, шлюбний період, і він був знервований, що є суперник, і, незважаючи на те, що пізно, озивався і досить тривалий час до нас покрикував. Ми знайшли таким чином дві нові точки.
Розточчя і Яворівський національний парк — улюблені місця Тараса Башти, якщо йдеться про дослідження сов. А сови — улюблені птахи. З ними він порозумівся ще з дитинства.
— Я знав, що матиму справу з живими організмами, думав, буду біологом чи лісником. Я збирав пір’я птахів і садив на городі, щоб виростити собі пташенят. Отож, і в мене була своя грядочка, де рядочком росли пір’їнки, і я чекав, що мої птахи, як і помідори, почнуть плодоносити. Ще в школі досліджував вухатих сов у найближчому лісі. Сови мене завжди тримали і тримають біля себе, бо вони для мене найцікавіші.
Пристосуватися до ритму пташки
Він полишає неохочих до спілкування в сонячний час доби сов і від’їжджає на якийсь десяток кілометрів на захід. На озері у Шклі, певний, у цю пору і погоду його чекатиме не одна колонія пернатих.
— Розточчя — цікавий регіон, бо він багатий на птахів. Тут і водойми, і стави, і вологі луки, і перезволожені, де весь час вода стоїть, і різного роду ліси — хвойні, мішані, листяні. Молоді орнітологи сюди дуже часто їздять. Тут можна побачити відразу і багато різних видів птахів.
З авто Тарас помічає на ставку самку пірникози з четвіркою малих.
— Дуже обережні птахи. Бачать людину, відразу пірнають. Вони цікаві тим, що в них гніздо плавуче. Просто вони будують гніздо — і воно може плавати по території. Десь трохи прив’язане водяними рослинами до дна, а інколи просто дрейфує собі.
Щось угледівши посеред плеса, глушить авто — і з біноклем зупиняється на березі в очереті. Там до самички з пташенятами пливе самець, тримаючи у дзьобі рибку.
— О, дав малому. Цей вид дуже гарно токує навесні, коли самці приваблюють самок. Пірнають, дістають щось із дна, якусь рибку дарують їм. Краса. Він мусить привернути до себе увагу, що він потужний самець, своїм танцем він мусить показати, що буде добрим батьком сімейства.
Робота орнітолога — це не лише такі приємності: підглядати за цікавими та гарними птахами, слухати їхнє щебетання і радіти зеленим лісам. Поспати досхочу вдається нечасто. Навіть ночувати вдома — розкіш.
Робота орнітолога — це не лише такі приємності. Поспати досхочу вдається нечасто. Навіть ночувати вдома — розкіш
— Сім’я мене, на щастя, розуміє. Я дуже багато їжджу, часто, особливо влітку, вночі працюю. Якщо їду в національний парк чи на Закарпаття, де я працюю на рівнині, то моя сім’я зі мною. Вони залишаються в будиночку, чи в санаторії, чи деінде, де мені дають приміщення для проживання, коли я працюю. Вони собі відпочивають, а в мене своя програма. Приходиш із досліджень стомлений, дуже їсти хочеться, а тут повноцінна вечеря чекає.
Фантастичні знімки звичайних птахів
— Пам’ятаю, як у горах ходили з єгерями на токування глухарів. Виходили опівночі, йшли на ділянку. Сідали в такому скрадку — споруда, в якій ми мали затаїтися і чекати ранку, поки позлітаються глухарі і почнуть токувати на снігу. Холоднувато було.
На півдні на ділянках, де мало природних водойм, працює створення поїлок. Привозите з собою кілька бідонів води. Обладнуєте в землі з допомогою клейонки невеличку водойму, обкладаєте мохами, камінчиками, робите її природною, наливаєте туди води. Птахи, звичайно, мусять відкрити для себе це місце. Зразу туди не полетять.
Зробивши водойму і почекавши кілька днів, поповнюючи її водою, сідаєте і чекаєте, коли зранку місцеве птаство буде прилітати на водопій. У вас є на штативі фотоапарат, ви вже знаєте, яку підібрати витримку, діафрагму, щоб найкраще зняти цього птаха, і любителі мають завдяки цьому фантастичні знімки.
Дрон, камера і передавач на службі орнітолога
— Величезну кількість птахів досі кільцюють. Це надягання на лапку кільця, де вказаний код, назва країни, часом навіть міста. Мусить бути гуманний підхід до цієї справи. Треба вміти зачепити кільце так, щоб воно не поранило птаха, коли він рибу ловить чи комашок шукає.
Просунутіший варіант — це телеметричні передавачі. Призначені для більших птахів, які здатні їх нести. Бо передавач має батарею, яка трошки важить. Використовують переважно такі передавачі, які посилають сигнал на супутник, і потім ми його отримуємо на свій комп’ютер. Передавачі часто використовують на журавлях, на мартинах, на соколах. Вони дають унікальні дані, ми дізнаємося про нові місця, де птахи збираються під час міграції, де наїдаються досита, де зимують в Африці, яким шляхом ці птахи летять. Колись думали, що птахи мігрують на південь, а потім на північ.
Тепер відомо, що птахи літають і в широтному напрямку. Тобто деякі наші види летять у Західну Європу. Наприклад, скопа — хижий птах, який живиться рибою. Їх є велика популяція в Скандинавії, зокрема у Фінляндії, бо там багато озер. Але він літає на південь зимувати. Йому чіпляють передавач. Значна кількість цих птахів летить через Україну. Ми на комп’ютері бачимо їхній шлях, а в природі самого птаха побачити досить складно.
Дуже часто використовують камери, які фіксують птахів. Їх ставлять у самому гнізді чи навіть у скриньці гніздовій і так бачать, що птахи приносять пташенятам. Нещодавно мої друзі з Нідерландів досліджували сича хатнього. Зробили йому скриньку з камерою і поставили на дереві. Поселилася пара. Мали пташенят. Прилізла куниця, яка намагалася дістати пташенят, але вони були на безпечній відстані, бо там вхід не прямий, а з лабіринтиком. Куниця велика, не подолає, але в ту ж ніч зникла самка. Чи куниця її зловила, чи з іншої причини.
Було дуже цікаво спостерігати, як самець пробував годувати пташенят. Пташенята не хотіли брати корму. Бо він не так давав. Є сигнал самки, яким вона показує, що принесла корм. Він пробував навіть наслідувати рухи тієї самки, голосові моменти. Пташенята по черзі загинули, бо вони не знали, що то він їм приніс корм. Це було так дивно. Ніколи не думав, що це має значення. Завжди вважалося, голодні — побачили корм, і все, а виявляється — ні. Вони не знали, що то їм тато приніс корм. За якийсь короткий час самець знову сів біля гнізда і почав співати свою пісеньку: я — вільний. Буквально на другу ніч прилетіла самочка — і вони зробили нову кладку.
Так само використовують для досліджень дрони. От селиться птах серед полів зернових культур. У пшениці, наприклад. Ви собі уявляєте — десятки гектарів поля, знайти гніздо дуже складно. Треба дивитися в бінокль, де він сів, потім шукати, а дрон піднімається і вмикається інфрачервоний датчик. По суті, це має такий вигляд: темне поле і світла плямка.
Дрон фіксує координати, ти тут же маєш зображення, бачиш, що там у гнізді є, і це, фактично, без жодних незручностей для птахів. Чітко знаєш координати — і у випадку, якщо вже будуть збирати збіжжя, є методика, як забрати гніздо. Буквально незадовго до збору врожаю це гніздо переміщують на сотню метрів убік, у клітки з відкритим верхом. Птахи його знаходять швидко, бо воно близько.
Птахи дивують
— Немає нецікавих птахів. Якось я зауважив у Польщі, як біля вікна на тополі звив гніздо звичайний дрізд-чикотень. І було цікаво спостерігати за тим, як самець і самка поводяться під час вигодовування пташенят. Я був вражений. Зазвичай самець приносив їсти самці. Іноді він прилітав, сідав на яйця на 15 хв, а самка на цей час летіла щось поклювати.
Одного разу падав сильний дощ, самець прилетів, і зазвичай він сидів на гілці, а тут скочив на край гнізда, потупцяв-потупцяв, а потім одне крило виставив над самкою, захищаючи її від дощу. Це неймовірно. Ллє дощ, а самець над самкою розкрив крило. Це реально свідомий елемент поведінки.
Одного разу падав сильний дощ, самець прилетів, і зазвичай він сидів на гілці, а тут скочив на край гнізда, потупцяв-потупцяв, а потім одне крило виставив над самкою, захищаючи її від дощу. Це неймовірно
Кожен вид може проявляти себе в різний період сезону. Деякі види весь сезон співають, показуються — не проблема. А деякі можуть співати тільки короткий період, а потім лише тривалі ретельні дослідження, спостереження виявляють цей вид. Наприклад, є такий дрібний горобиний пташок синьошийка, він дуже симпатичний, в нього грудка синя з білою плямкою.
У нас вони також є, але самці співають дуже короткий період рано навесні, коли формують гніздові пари, займають територію. Після того вони дуже мало співають. Їх можна побачити десь, інколи на дротах, у чагарниках. Побачити можна. Але спів почути… це треба незадовго після їхнього прильоту з півдня.
Втікачі з неволі
— В нас усі види більшою чи меншою мірою досліджені. Це не тропіки, де регулярно на 10 гектарах знаходять новий вид для науки.
Але деякі види, які розширюють свій ареал, також у нас з’явилися. Серед них — папуга Крамера. Це втікачі з неволі. Для них кліматичні умови Європи виявилися сприятливими — не надто холодна зима. Вони селяться в дуплах. Минулого року гніздову пару цього виду папуги виявили в Польщі. Це стосується не лише птахів, а й багатьох звірів, які завдяки людині поселилися в нас. Це не завжди добре, бо це новий вид для наших природних екосистем. Він може змінювати екосистему, впливати на місцеву фауну, маючи менше ворогів. У Європі активно поширюється єнот-полоскун, американський вид. Це хижак. Він розумний, хитрий, дуже активно знищує кладки пташенят і гнізда.
Часто я працюю з лісниками, з єгерями, з мисливцями, які знають територію, знають, де звіра можна бачити. Вони мене відводять туди, де є сліди, де нори. Місцеві дуже багато знають. Я їм безмежно вдячний. В мене в кожній області є мінімум кілька людей, з якими я працюю.
Хоча буває навпаки. З-за огорожі вибігає охоронець із собакою. І допитує, що ж то Тарас розглядає на приватному ставку.
— Чаплю.
— Чаплю? — з полегшенням видихає. — Там ще білі бувають, але на них важко натрапити. Спробуйте з другого боку озера заїхати. Там треба гумові чоботи взувати, мокро.
Люди спершу з недовірою ставляться до прибульця з біноклем, але коли дізнаються, хто він і чим займається, намагаються розповісти про власний досвід у цій справі — де і яку птаху бачили. Сильно пахне рибою. З верхів’я 20-метрових дерев чути різкі крики. Колонія сірих чапель.
— Вони рибоїди, спеціалізовані рибоїди — іхтіофаги. Чаплі можуть жбурнути рибою в тих, хто порушує їхній спокій. Згори, з гнізда просто. Причому вони так прицільно ціляться, щоб попасти в ворога, який підходить під колонію. Навіть більше, я читав, що пташенята, коли хтось заглядає в гніздо, стараються дзьобнути його в око. В них інстинкт. Давайте вбік відійдемо, бо можемо бути атаковані.
Нове хобі — birdwatching
Birdwatching — це не професійне дослідження птахів. Хоча дуже часто аматори мають професійні знання і цінну інформацію про птахів, але вони любителі. Ми з ними часто співпрацюємо. Цей рух започаткувався давніше в США і Західній Європі. У нас лише починається. Люди просто спостерігають за птахами. В чому полягає Big year? Побачити якомога більше птахів протягом одного року.
Переважно бірдвотчери намагаються сфотографувати птаха як підтвердження. Але між ними є певна етика, вони довіряють. Якщо хтось каже, що бачив цього птаха там чи там, йому довіряють. А ще, коли він бачив якогось рідкісного птаха, він зразу всім телефонує: я бачив того птаха! Частина бірдвотчерів просто гуляє і спостерігає за птахами. А частина працює цілеспрямовано.
Birdwatching — це не професійне дослідження птахів. Хоча дуже часто аматори мають професійні знання і цінну інформацію про птахів, але вони любителі
Вони знають біотоп і знають, що там може бути. Або хтось розмістив інформацію, що є якийсь рідкісний вид у конкретному місці, то вони туди їдуть, бо їм цікаво побачити саме цей вид, поспостерігати за його поведінкою і поставити галочку в своєму списку.
Я припускаю, що в нас в Україні набереться більше сотні бірдвотчерів. Для порівняння, в невеличких Нідерландах — тисячі. Водночас орнітологів, які професійно займаються птахами, в нас буде кілька десятків.
Число бірдвотчерів росте й росте. Світ птахів дуже барвистий, це все легко побачити і з першого погляду. А коли ти входиш в цей світ, він ще більше захоплює.
Трофічна піраміда
Птахи вразливі, особливо хижі, які знаходяться на вершині трофічної піраміди. Отрутохімікати, які зараз активно використовують, захищають переважно рослин, але через піраміду, через трофічні ланцюги ця вся отрута акумулюється на верхніх рівнях. Відомий випадок, коли ДДТ — отрутохімікат, який в багатьох країнах заборонений, призводив до того, що шкарлупа хижих птахів ставала дуже тонкою. І самка своєю вагою яйця роздавлювала. І чисельність популяції багатьох хижаків, зокрема через це, істотно зменшувалася.
Є дуже цікавий аспект нашої діяльності — охорона старовікових лісів. Старовікові ліси є тими осередками, які дуже важливі для багатьох видів тварин і рослин, які пов’язані з цим біотопом, як топічно, тобто через можливість поселення, так і трофічно, — там тварини знаходять собі корм.
Так, чорний дятел потребує старих дерев, щоб видовбати собі дупло. Так само чорні лелеки, які селяться в лісах, потребують великого дерева для побудови гнізда. Так само рідкісні жуки, що пов’язані виключно з мертвою деревиною, яку вони трансформують, можуть жити тільки в лісах, де є стара деревина, де є мертві дерева чи напівсухі. Це дуже цікаве питання. Вислів такий є, який був темою багатьох досліджень: життя після життя. Тобто наскільки мертва деревина важлива для підтримання біорізноманіття в певних лісах.
Чим цікаві старі ліси? Тим, що вони дають можливість поселитися великій кількості вже тепер рідкісних видів і рослин, і тварин. І ось наявність певного рідкісного виду дуже часто дає підставу для охорони певної ділянки лісу або створення охоронних зон навколо них. Тому що є види, яких в Україні десятки чи сотні, які треба охороняти, бо кожне гніздо на рахунку.
От коли мало сов, тоді маємо різкий сплеск чисельності якогось гризуна, який менше споживається іншими видами хижаків. Відповідно, порушується баланс у природі.
Вітряки та птахи
— Дуже багато науковців працюють над міграцією птахів. Тобто досліджують терміни, напрямки, місця, де птахи зупиняються на перепочинок у міграційний період. Птахи долають тисячі кілометрів, часто знесилені, потребують якийсь період побути на водоймі, пополювати. Ми шукаємо такі ділянки і стараємося надати їм природоохоронний статус, вони повинні бути захищені від мисливців чи браконьєрів.
Або ж робимо дослідження і даємо оцінку, чи є в тому місці, де планують будувати турбіну (вітряк), міграційний коридор або шлях перелітних видів кажанів чи птахів. Бо якщо турбіна буде працювати на такому коридорі, то вона призведе до загибелі великої кількості птахів чи мігруючих кажанів. Якщо поблизу є колонія, це також небезпечно. Тому ми протягом теплого сезону року — весна-літо-осінь, — коли вони або гніздяться, або летять, досліджуємо, чи немає загрози для тварин.
Дуже часто замовники таких робіт погоджуються з нами і забирають чи пересувають таку турбіну з критичної ділянки. Вони шукають науковців, які могли б зробити такі дослідження. Це обов’язкова умова для отримання дозволу на побудову вітряка.
У Карпатах такі турбіни починають будувати іноді в критичних місцях, як-от Боржавський хребет. Це місце цінне з усіх поглядів. І з природоохоронного, і з туристичного. Якщо там реально збудують турбіни, це зруйнує весь хребет. Бо це і потужна дорога, і кабель. Сама турбіна має високу платформу з палями на десяток, мінімум, метрів у землю. Це вибухові роботи, роботи з важкою технікою, яка просто знищить високогір’я Боржави.
Замовники вперлися саме в це місце чомусь, що реально принесе шкоду для цієї частини Карпат.
Як провести дослідження, якщо держава не виділяє грошей
— Для нас відкрита частина європейських програм і можливість отримати міжнародні гранти. Інколи можна отримати апаратуру, хімікалії, які потрібні для досліджень, устаткування, мікроскопи, передавачі.
Не менш важливо брати участь у конференціях, семінарах, воркшопах — де тільки є можливість. Коли тільки починав наукову діяльність, то зарплати в нас були 7-10 доларів на місяць, з такими нікуди не поїдеш. Але я писав листи організаторам конференцій: я такий-то, займаюся тим-то, дуже хотів би приїхати на конференцію, представити свої результати досліджень.
Коли тільки починав наукову діяльність, то зарплати в нас були 7-10 доларів на місяць, з такими нікуди не поїдеш
Досить часто організатори конференцій знаходили фінанси на те, щоб оплатити мені дорогу, проживання, — і так я побував у багатьох країнах на різного роду форумах, зустрічах. Не треба боятися цього. Як казав один із моїх наставників, польський професор з Кракова, Броніслав Волошин, відповідь «ні» ти вже маєш автоматично, тепер спробуй отримати «так».
Конференції дають можливість познайомитися з науковцями різного рівня. Після таких зустрічей через декілька місяців могла прийти пропозиція до співпраці, що вони зацікавлені в таких дослідженнях, чи не хотів би я взяти участь у такому-то проекті.
Вберегти рідкісних птахів — карпатських і африканських
— Я проводив дослідження не тільки в Україні, мав багато виїздів — Європа, Азія, Африка. Мені цікаво досліджувати птахів в інших регіонах, порівнювати їх у різних природних умовах — як це впливає на угруповання, на чисельність птахів, на динаміку їхніх популяцій.
На дослідженнях в іншій країні мене цікавить не лише сама фауна чи самі птахи, а цікавить ще й кухня, побут, звичаї, якісь місцеві традиції, ставлення людей до природи.
В Африці було цікаво подивитися на падальників — великих птахів, які живляться мертвими тваринами. Це важлива ланка екосистеми. Тому що там є чимала кількість великих тварин і, відповідно, певна кількість загиблих тварин. І оці птахи виконують дуже важливу функцію. Вони знищують рештки, які могли лежати, з часом гнити і розносити інфекції. 3-4 десятки падальників злітаються до однієї туші. Спочатку одні їдять, потім другі, потім треті їдять, насичуються. Потім гієни прибігають і громлять кістяк своїми зубами.
У Кенії заборонено як полювати, так і споживати чи продавати м’ясо диких тварин. За це кримінальна відповідальність. Але все одно вартість бивнів слона чи носорога така висока, що браконьєрство поширене. Хоч національні парки мають і рейнджерів, і вертольоти, і собак, однак дуже важко все проконтролювати, бо площі цих парків сягають десятки квадратних кілометрів.
Торгівля слоновою кісткою існує не тому, що є браконьєри, а тому, що є попит — Азія, Європа. Треба зменшити попит і запобігти такого роду нелегальній міждержавній торгівлі. У рамках різних проектів ми іноді досліджуємо пропозиції в інтернеті щодо рідкісних рослин, тварин. Бували випадки, коли під назвою «Роги бика» продавалася слонова кістка. Ми намагаємося таке виявляти, шукати.
Крім того, нас учили розрізняти вже самі об’єкти. Наприклад, походження бивня — це африканського слона чи індійського. Коли над цим працює велика група дослідників, можна навіть вичислити канал. З такими питаннями часто працює Інтерпол. Обсяги нелегальної торгівлі об’єктами флори і фауни — на 3-4 місці після зброї, наркотиків тощо.
Є багато птахів, які є цінними. Наприклад, в Індії є птах, пір’я з грудей якого високо цінується рибалками для створення приманки для ловлі риби. Через це той птах став досить рідкісним. І торгівля ним заборонена. Але оскільки є попит, є нелегальна пропозиція.
Є колекціонери яєць, які хочуть поповнити свої колекції і платять великі гроші за яйця рідкісних птахів. Звичайно, це впливає на популяцію. Коли кількасот особин залишилося в природі, то кожне яйце має величезне значення.
В нас є сапсани — соколи, які високо цінуються мисливцями-сокольниками, особливо за кордоном, зокрема ці види полювання популярні в арабських країнах. Це такий елітний вид спорту. Відомо багато випадків затримання хижих птахів, які були зловлені в нас і нелегально транспортувалися до арабських країн. Їхня вартість досить висока.
Будь-яке наше дослідження важливе для збереження птахів. Ми безпосередньо не займаємося вилученням, але в нас є науковці, які консультують служби на кордоні — рідкісний вид це чи ні, можна його транспортувати через кордон чи не можна.
Зараз в Україні цьому присвячується щораз більше уваги. Тепер влаштовують тренінги для служб на кордоні, щоб вони мали певний рівень знань. Ми стараємося знайти фінансування для таких речей. Щоб наші служби працювали на ще вищому рівні.
25 років захоплення птахами
— Мені пощастило, я в житті займаюся тим, що мені дуже подобається. Коли бачу птахів, проводжу дослідження, спостерігаю за ними, то відчуваю захоплення такого дитячо-юнацького рівня, коли ще вперше побачив якийсь вид. Це відчуття живить мене і дає можливість працювати в науці далі. Хоча в нас наука фінансується далеко не найкраще, вона покинута на самовиживання.
Дуже багато моїх друзів пішло в інші сфери, щоб мати можливість прогодувати сім’ю, щоб заможніше жити. Мене моє захоплення завжди підтримувало, живило, і тому я все своє життя присвятив дослідженню птахів.
Він пішов стежкою поміж дерев, попереду зигзагом у кущі полетіла пташка. Чоловік інстинктивно почав скрадатися, щоб роздивитися, хто ж це. І раптом відійшов. Вирішив не полохати, там може бути гніздо з малими.
Мені пощастило, я в житті займаюся тим, що мені дуже подобається. Це відчуття живить мене і дає можливість працювати в науці далі
