Львів прийняв найважливішу шахову подію в історії України — чемпіонат світу з шахів серед жінок. Утім, усе почалося не 1 березня, а ще майже рік тому.
Тоді українська шахістка Марія Музичук сенсаційно перемогла у чемпіонаті світу з шахів серед жінок у Сочі. Знавці, щоправда, більше ставили на перемогу її сестри Анни. Однак саме Марічка стала 15-ою шаховою королевою світу і саме вона привезла до Львова безпрецедентну для України подію — матч за звання чемпіонки світу.
Після двох тижнів поєдинків у Палаці Потоцьких нагородили нову королеву — шахістку з Китаю Хоу Іфань. Боротьба між нею та Марією Музичук тримала у напрузі навіть тих, хто не звик слідкувати за шаховими партіями.
The Ukrainians пильно стежили за всіма партіями і записали найцікавіші моменти українсько-китайського шахового протистояння.
Суперниці
На церемонії нагородження нової світової чемпіонки 23-річна Марія Музичук не видавалася переможеною. Останній рік, поки вона носила шахову корону світу, був для дівчини нелегким і, напевне, непогано її загартував. Добре, що поруч завжди були її персональні ангели-охоронці і тайм-менеджери: мама, тато і сестра Аня. А ще — вірні друзі із невеликої, але міцної львівської шахової родини. Разом вони готувались до матчу, який, без перебільшення, міг стати «матчем життя» для усієї родини Музичуків.
Марія захищала свій титул у двобої із китайською суперзіркою шахів 22-річною Хоу Іфань. Китаянка уже встигла тричі приміряти корону шахової королеви світу. У 2010 році Хоу Іфань стала наймолодшою чемпіонкою в історії шахів, завоювавши титул у 16 років.
Китайська шахістка давно змагається на рівні із чоловіками. Зараз Хоу Іфань — номер один світового рейтингу. Їй пророкують долю знаменитої угорки Юдіт Полгар, яка впродовж 26 років очолювала рейтинг найсильніших шахісток світу і яка обігравала відомих гросмейстерів-чоловіків, зокрема і росіянина Гарі Каспарова. Раніше Хоу Іфань стала переможницею турнірів серії Гран-прі і отримала право претендувати на титул чемпіонки світу. Для цього їй потрібно було обіграти у десяти партіях матчу українку Марію Музичук.
Сім’я Музичуків — шахова сім’я. Обоє батьків, Олег та Наталія, свого часу закінчили шахову спеціалізацію Львівського державного університету фізичної культури. Після навчання у Львові молода сім’я перебралася до Стрия, де й виросли дві майбутні чемпіонки світу — Анна та Марія Музичук. Сестри почали вигравати у власних батьків уже у дев’ятирічному віці.
Після перемоги Марічки у Сочі родина відклала усі справи і зайнялася підготовкою доньки. Спілкування із журналістами члени сім’ї розділили між собою, аби Марічка не відволікалась від тренувань. Із торішнього квітня й донедавна вони дали понад півсотні інтерв’ю різним каналам та виданням.
— Для нас цей матч — матч життя, — схвильовано зізналася мама, Наталія Музичук, на церемонії відкриття турніру в Оперному театрі. — Я собі сказала: поки не побачу першої партії матчу, доти не повірю, що це відбувається насправді.
Перемога часу
Реальність не змусила себе довго чекати. У кімнаті тет-а-тет Палацу Потоцьких от-от має стартувати перша партія битви шахових королев.
Організатори матчу недарма обрали саме це приміщення — свого часу граф Потоцький залагоджував тут усі важливі державні та особисті справи, а зараз тут зустрічаються президенти, посли та інші перші особи країн, які з візитами прибувають до Львова.
Якраз навпроти входу до кімнати над столом висіла картина невідомого італійського художника «Кронос обеззброює Амура». На полотні — античний сюжет, у якому сильний і великий Кронос ловить маленького голого Амура за крило, що символізує перемогу часу над коханням. Картина одразу привертала увагу, достатньо було зайти у кімнату.
За кілька хвилин до початку першої партії хтось зауважує — працівники Палацу замінили картину. Чому?
Як виявилося, це було особистим проханням Хоу Іфань. Китайська шахістка пояснила, що полотно із фривольним сюжетом відволікатиме її від гри. Організатори турніру здивувались, однак врахували походження китаянки і культуру, в якій вона виросла, і замінили картину на полотно із нейтральним квітковим сюжетом.
У кімнаті знову запанувала тиша. Чути лише клацання фотооб’єктивів.
Погляди присутніх прикуті до білих фігур.
Першою ходить українка.
Гості зі Сходу
Протягом чемпіонату дівчата провели у Палаці Потоцьких дев’ять партій. І що частіше вони сюди приїжджали, то більше звикали до своєрідного ритуалу — пройти через металеву рамку, залишити верхній одяг, пройти обстеження металодетектором, зайти у кімнату. Далі — зайняти місце за шахівницею, привітати гостей і перші десять хвилин партії позувати численним фото- та відеокамерам.
Перед кожною грою Хоу Іфань заварювала собі чаю — китаянка запарювала пакетики, які спеціально привезла з Китаю, і обов’язково — у власному горнятку. Також Хоу Іфань любила пройтися пішки від готелю «Леополіс» до Палацу Потоцьких і майже завжди відмовлялась від поїздки на авто, які підготували спеціально до цього турніру.
На післяматчевих прес-конференціях Хоу Іфань неодноразово зізнавалась у своїй симпатії до міста Лева. Як розповіла опісля головний арбітр матчу Керол Ярецкі, китайська делегація мала певні побоювання перед візитом в Україну. Китайці не знали, чого очікувати від українців і львів’ян зокрема. Боялися, що місцеві мешканці можуть чинити тиск на Хоу Іфань, вболіваючи проти неї.
— Однак уже у Львові вони зрозуміли, — усміхається Керол, — що такого просто не могло бути. Львів’яни виявились приємними і доброзичливими. Міжнародних гостей здивувала велика увага преси та шанувальників шахів. Кожного дня у Палаці Потоцьких збирався справжній натовп, а біля воріт чергували ті, хто не зміг потрапити всередину.
Загалом переглянути поєдинок до Палацу Потоцьких прийшли не менш як тисяча пересічних глядачів і майже дві сотні журналістів. Спеціально з цієї нагоди на кілька днів до Львова приїхав фотограф The New York Times Майкл Фріман, а також подружжя гросмейстерів Аян та Кеті Роджерс з Австралії. Не бракувало гостей зі США, Канади, Німеччини та Польщі.
Чому Львів
Всесвітня федерація шахів (ФІДЕ) мала на вибір кілька місць для проведення цього чемпіонату, серед яких був також Київ. Однак керівництву ФІДЕ більше сподобався Львів, враховуючи архітектурну та промоційну привабливість міста, а також його багату шахову історію.
Зі Львова походять десятки гросмейстерів, серед яких перша жінка-гросмейстер України та чемпіонка Радянського Союзу Марта Літинська. Зі Львовом назавжди пов’язані імена знаменитих гросмейстерів — Леоніда Штейна, Адріана Михальчишина, Олега Романишина, Олександра Бєлявського. Шахісти з усього світу знають про креативність відомого львівського гросмейстера Василя Іванчука. А ось тепер Львів став відомим завдяки талановитим сестрам Музичук.
Честь проводити матч за шахову корону світу випала разом з обов’язками його організувати. Загальний кошторис змагання становив 605 тисяч євро, враховуючи також призовий фонд. Для змагань такого рівня це невеликі гроші, однак знайти навіть ці кошти виявилось проблемою. У результаті Львівська міська рада, а також Львівська обласна рада проголосували за виділення необхідної суми буквально за кілька тижнів до початку турніру. Також частину витрат взяла на себе Федерація шахів України. До останнього сім’я Музичуків не була впевненою, чи відбудеться матч у Львові.
Право першого ходу
Увагу преси також привертали запрошені гості матчу. Задля промоції як турніру, так і гри загалом ФІДЕ запровадила право першого ходу у партії, яке надають відомим людям міста або країни. Тобто нова партія — новий гість.
Справжній фурор у Палаці Потоцьких спричинив візит Святослава Вакарчука. Відомий музикант прийшов на шахову партію разом зі своїм батьком, екс-міністром освіти і науки України Іваном Вакарчуком. Уже перед самою церемонією вони посперечалися, хто ж робитиме перший хід за Марічку Музичук. Українка того дня розпочинала гру чорними фігурами. Вирішили, що на правах уродинника хід виконає Іван Вакарчук, який того дня відзначав 69-ий день народження.
[do action=”post-slider”/]
Герой України Ігор Юхновський, який теж отримав право першого ходу, при знайомстві з Марією Музичук не стримав свого захоплення і поцілував дівчині руку. Гравці «Карпат» Ігор Худоб’як та Володимир Костевич прийшли на партію із квітами та футбольними сувенірами — гравці привітали дівчат із Міжнародним жіночим днем та запросили шахісток на матч проти «Динамо».
Головний тренер «Шахтаря» Мірча Луческу подарував Марії Музичук клубну футболку з автографами усіх гравців і запросив на гру Ліги Європи проти бельгійського «Андерлехту». Марічка разом зі своєю командою гросмейстерів скористалася вихідним у чемпіонаті і вперше відвідала «Арену Львів». Потім шахістка із захопленням розповідала, що «не встигли приїхати на стадіон, а наші забили вже два голи». «Шахтар» того вечора, до слова, переміг із рахунком 3:1.
У ролі запрошеного гостя на партії також побував фронтмен гурту «Дзідзьо» Михайло Хома, якого попросили прийти підтримати Марічку після програшу у шостій партії. Епатажний співак розпочав своє знайомство із сестрами Музичук жартуючи, що поцупить коня у претендентки з Китаю.
Мама української чемпіонки із запрошених гостей найбільше запам’ятала учасників «Піккардійської терції». У восьмій партії підтримати Марічку Музичук прийшли Роман Турянин, Ярослав Нудик та Андрій Капраль.
— Відчувалось, що вони дуже переживають за Марічку, — додає Наталія Музичук. — Здавалося, що вони хотіли віддати якомога більше своєї любові та підтримки, тільки б Марічка перемогла. І взагалі, за час матчу я отримувала стільки смс-повідомлень, дзвінків та листів зі словами подяки і підтримки, що досі не можу відповісти на усі.
Заслуга батьків
Поки тривав матч, Анна Музичук від спілкування із пресою відмовлялась. Однак старша сестра у цій історії — одна з головних персонажів. Аня перебувала на усіх тренувальних зборах разом із Марічкою, разом відвідувала з нею спортзал, ходила на прогулянки. Тепер кажуть, що, ймовірно, саме Анна Музичук перехопить у Хоу Іфань титул наступної шахової королеви світу.
— Усі запитують, коли Марічка відвоює титул, — коментує батько шахісток Олег Музичук. — Але ви не забувайте: у сім’ї Музичуків — дві шахістки й Аня нікуди не зникала.
Українсько-китайське протистояння у жіночих шахах також пророкує відомий міжнародний гросмейстер Адріан Михальчишин, який був одним із коментаторів матчу. На його думку, Марія Музичук добре підготувалася до турніру, цілком обіграла суперницю у дебютних репертуарах, однак не змогла змагатися зі знаменитою технікою Хоу Іфань. Як результат — українка програла китайській шахістці з рахунком 6:3, жодного разу не здобувши перемоги.
— Що цікаво, — продовжує Адріан Михальчишин, — Марічка мала багато шансів отримати перевагу над Хоу Іфань, просто ними не скористалася. У порівнянні з попередніми суперницями китаянки — індускою Гампі Конеру та українкою Ганною Ушеніною, в яких Хоу Іфань також відвоювала титули, — у Марічки Музичук були реальні шанси на перемогу. Переломною у грі стала шоста партія, коли українка програла білими. У Марічки була краща позиція, аніж в Іфань, однак в якийсь момент вона зробила помилковий хід — відвела слона з атакувальної лінії, після чого посипалась уся гра. Це був не страх, і не хитрість, це був якийсь збій, якого ми досі не можемо пояснити.
Міжнародний гросмейстер із шахів Неллі Алексанян теж коментувала протистояння між Марією Музичук та Хоу Іфань. Неллі переконує, що у жіночих шахах нічиї трапляються дуже рідко — зазвичай шахістки змагаються до останнього і вкрай неохоче погоджуються на мирову. У цьому матчі результативних партій було лише три, ще шість завершилися нічиєю.
— Варто розуміти, — додає Неллі Алексанян, — Марічка змагалась не проти талановитої Хоу Іфань, вона змагалась проти потужної китайської системи. Хоу Іфань не походить із шахової родини. У дитинстві, коли виявили її талант, Іфань спеціально перевезли з маленького містечка, де мешкала її родина, до Пекіна, аби дівчинка мала усі умови займатись шахами. Із дитячого віку Хоу Іфань вчилася і змагалася із найкращими шахістами Китаю. В Україні такого просто нема, а рівень державної підтримки спортсменів дуже низький. Усе, чого досягли сестри Музичук, — це заслуга не України, а насамперед їхніх батьків.
Програшні і навіть деякі нічийні партії важко давались Марічці — усе-таки вона, її рідні та численні вболівальники вірили у маленьке диво, яке могло здійснитись лише в рідних стінах. І хоча дива не сталось, втрата титулу Марією Музичук не сприймалась як поразка. Надто багато хорошого і світлого відбулося за два тижні турніру.
—У моєму житті багато змінилось за цей час, — поділилася враженнями Марія після завершення чемпіонату. — Але я зрозуміла: самого бажання перемогти недостатньо, треба працювати ще краще.
І навіть віце-президент ФІДЕ Георгіос Макропулос, який коронував нову чемпіонку світу з шахів, у своїй фінальній промові більшість компліментів адресував українській шахістці.
— Саме завдяки тому, якою людиною є Марія Музичук, делегація з Китаю почувалась у Львові немов удома. Вона не лише чудова шахістка, вона — прекрасна людина.
У вечір церемонії закриття, коли у Дзеркальній залі Палацу Потоцьких зібралось більше людей, аніж у всі вечори до того, Марія Музичук не стримала сліз. Не стримала сліз лише раз — коли зазвучав гімн України.
Вона багато позувала для фотографій, роздавала десятками автографи, спілкувалась із чиновниками, гросмейстерами та журналістами. Однак не видавалася такою, немов для неї усе завершилось. Вона програла не Хоу Іфань — вона програла собі.
А отже, головний бій Марії Музичук іще попереду.
