До Малоснітинського старостинського округу входять три села, де живуть близько двох тисяч людей. Більшість з них вранці їдуть працювати у Київ чи Фастів, а ввечері повертаються. Місцеві зупинки з бетону, що лишились у спадок з радянських часів, потроху ставали непридатними для користування — дахи діряві, фарба облущена. Але знадобилось лише трохи ініціативи, і ось занедбані зупинки перетворились на мистецькі проєкти. Тепер замість облущених стін мешканці громади бачать роботи тутешніх художників і комфортно чекають на транспорт.
[Цей матеріал є частиною проєкту «Зміцнення міжсекторальної співпраці для соціальної згуртованості» (SC3), який співфінансується Британською Радою та Європейським Союзом]
§§§
Зупинка для художників
У селах округу живе 14 художників, четверо з яких професійно займаються творчістю усе життя. Але чи знають про їхню творчість люди, які живуть по сусідству? Так з’явилася ідея проєкту «Мистецькі зупинки “Художники рідного краю”». Адже зупинки все одно потребували ремонту, то чому б не зробити його естетично, вирішили в громаді.
«Місцевий архітектор Михайло Дмитрів — дуже творча людина, в його шухляді є проєкт для кожної мальовничої локації Фастівщини. Коли він озвучив команді місцевих активістів цю ідею, всі підтримали і вирішили спробувати свої сили. Сенс був у тому, щоб не лише відреставрувати зупинки, а зробити проєкт соціальної дії», — розповідає його менеджерка Альона Куценко.
Тож у 2021 році Альона разом з командою подалася на отримання гранту від проєкту «Зміцнення міжсекторальної співпраці для соціальної згуртованості» (SC3), який співфінансується Європейським Союзом та Британською Радою, і виграла його з першого разу. Реновацію двох зупинок зробили восени того ж року. Проєкт став успішним: старі зупинки одразу ж стали новими місцевими фотозонами.
Мешканці вирішили продовжити проєкт, адже в селах залишалися зупинки, які потребували уваги. Наступного року ще дві зупинки стали «мистецькими». Зросла й кількість волонтерів, які працювали над проєктом: якщо першого разу їх було близько 50, то за рік доєдналося близько 90 людей
«2022 року ми вагалися через війну, не знали, чи людям буде до мистецтва. А потім провели опитування: виявилося, що всі чекали на нові зупинки, хотіли продовження, і вийшло, що долучилося людей майже вдвічі більше, ніж першого разу», — радіє Альона.
Як перетворити зупинки на мистецькі обʼєкти
Обидва рази команда проходила кілька етапів відбору, навчання і захищала свої проєкти на конкурсах-пітчингах проєкту «Зміцнення міжсекторальної співпраці для соціальної згуртованості» (SC3). Щоправда, 2022 року не помістилися у бюджет: планували його у грудні-січні, а через війну ціни на матеріали зросли. Допомогли місцеві підприємці та громада. Грантодавці допомагали підкориговувати бюджет там, де вдалося зекономити або навпаки потрібно було додати коштів з іншої статті витрат. Їхньою умовою було шукати найвигідніші пропозиції, щоб доцільно розподіляти кошти, тож команда влаштовувала тендери і показувала різницю у ціні товарів серед різних підприємців.
«Мені дуже сподобалось навчання, тому що воно мало практичні елементи і щодо заповнення грантових заявок, і ведення бюджету, і координації робіт. Сам сенс соціальної дії був максимально розкритий під час навчання. Чому деякі проєкти пройшли, деякі ні — не всі акцентували на соціальній дії. А коли працює win-win стратегія, коли проєкт робиться для людей, це спрацьовує. Нас цьому навчили, і ми це одразу застосували», — ділиться досвідом Альона.
Як менеджерка проєкту, Альона збирала волонтерів, звітувала перед громадою, писала статті для місцевих ЗМІ. А також дбала про закупівлю матеріалів, шукала водіїв, які б їх перевезли, домовлялась з поліграфією, коли друкували картини і QR-коди з інформацією про художників.
На деяких зупинках картини малювали пензлями, для інших їх друкували на спеціальній плівці-оракалі. В результаті занедбані зупинки перетворились картинні галереї, до того ж із щосезонною зміною виставки. Ескізи мистецьких зупинок підготував Михайло Дмитрів. Разом з художником-монументалістом Олександром Мельником вони координували роботу волонтерів під час реставрації споруд.
«Він подбав про те, як повісити картини, про відтінки фарб і різьблення на лавах, а також де лежатиме кожен камінчик у довколишньому ландшафті», — каже Альона.
Над зупинками працювала вся громада. Коли треба було знімати стару фарбу, запросили чоловіків з «болгарками». Для розпису закупили дуже багато пензлів, але їх не вистачало — так багато приходило дітей і підлітків. Наймолодшій волонтерці було п’ять рочків, найстаршим — за сімдесят.
«У нас був графік, коли хто розписує, так багато було охочих. Їх навіть фізично не можна було б усіх розташувати в одній зупинці», — згадує активістка.
Відновлення зупинок дало поштовх громаді для наступних змін. Наприклад, одна жінка запропонувала безкоштовно пошити прапори, а майстри виготовили для них флагштоки. Їх додали на зупинку, поруч з якою працює староста, а також при в’їзді в округ. Інші люди поставили стовпчики біля дитячого майданчика, адже там була дорога, якої немає на жодній карті. А жителі однієї з вулиць, маючи хороший приклад, пофарбували біля себе металеву зупинку і поставили сміттєвий бак.
«Власник розсадника квітів, у якого ми закупили рослини, привіз набагато більше, ніж замовляли — подарував громаді. Ось такий приємний поштовх до добрих справ мав наш проєкт», — підсумовує Альона.
Вона розповідає, що навіть у складні моменти всі працювали з усмішкою, вкладали свої сили та енергію. Пригадує: навколо пил, всі в респіраторах, але з хорошим настроєм, бо знали, що роблять, і уявляли, як зупинки виглядатимуть потім.
Після того, як роботу над зупинками завершили, громаду збурив випадок вандалізму: підліток розписав картини нецензурною лайкою. Проте завдяки камерам, які для проєкту надали локальні підприємці, вдалося встановити, хто це зробив.
«Це був шок для нас усіх. Але що цікаво: це зробив не місцевий, а хлопчина з іншого міста, який приїхав до свого друга і йому захотілось так розважитися. Для мене особисто це важливий момент. Наша молодь цього не робила і не зробила б, тому що вони були залучені до створення. Коли ви долучаєтесь до такого, рука не підійметься просто щось зіпсувати», — робить висновок Альона.
У колажах використані фото героїв
§§§
Проєкт «Зміцнення міжсекторальної співпраці для соціальної згуртованості» (SC3) розрахований на 36 місяців і покликаний забезпечити ефективне подолання викликів і реалізацію перспективних можливостей в галузі розвитку на місцевому рівні шляхом покращення співробітництва між організаціями громадянського суспільства (ОГС) та місцевими органами влади (МОВ) в Україні.
Він співфінансується Британською Радою та Європейським Союзом та здійснюється Британською Радою спільно з трьома досвідченими співзаявниками (ОГС): ГО «Міцна громада», ГО «Молодіжна Платформа», та Херсонським обласним благодійним фондом «Об’єднання», що розміщуються на сході, заході та на півдні України відповідно. Проєкт здійснюється на всій території України, за винятком тимчасово окупованих територій.
Цю публікацію було підготовлено за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю авторів і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.
