Під подушкою, під ялинкою чи від янгола на Різдво — де знаходять подарунки ваші діти? Про те, як батьки творять казку для своїх дітей — читайте у нашій новій картці.
ведуча ТСН
Ще в дитинстві я вирішила, що визнаю усіх, хто приносить подарунки. Наших дітей теж обдаровують обидва дідусі. До Миколая, звісно, більша пошана і просто серйозне ставлення. Адже він — святий. Єдина умова — щоб отримати подарунки під подушку від Миколая, у нього треба вірити!
Діти у мене вже переросли казковий вік (синові — 10, доньці — 13). Але умова ця залишається. От і цього року донька прикріпила до холодильника листа Миколаю. Хитра — написала його німецькою, яку вона ретельно вчить у школі і якої я не знаю. Але Миколаєві прочитати вдалося 🙂
А нашого Діда Мороза вигадали моя мама і бабуся, коли в родині завелося купа дрібних дітей. Пошили нашвидкуруч костюм і ватну бороду, купили окуляри з причіпним носом-бульбиною і вусами. Вже багато років поспіль — поки діти юрмою носяться по хаті — ми тихенько перевдягаємо когось з чоловіків родини (вже всі побували у цій ролі), закидаємо йому на плече міх з подарунками і допомагаємо непомітно вислизнути на вулицю. А потім він дзвонить у двері — і починається справжній гармидер, з віршиками і пісеньками біля ялинки — бо ж кожен подарунок треба заробити. Всі, звичайно, вгадують, хто за маскою, тому ніхто нікого і не переконує в Діда Мороза вірити. Це у нас персонаж комічний.
У моєму дитинстві персонажів було два: Миколай вдома і Дід Мороз у школі. Святий Миколай для мене ще змалечку був загадковим і навіть містичним героєм. А от Дід Мороз у школі… Я знала, що він не справжній, переодягнений, і розуміла, що це особа підставна. Десь і досі для мене вони так і поділені: Миколай — це містика, а Дід Мороз — гра.
Мій син у неповних два роки вже знає про Святого Миколая. І здається, цього року вже навіть чекав на нього.
Про Діда Мороза розповідати дитині мені і не спадало на думку. Але я не з тих людей, що будуть доводити іншим, хто з цих двох персонажів є «правильнішим». У різних народів тих зимових дідів донесхочу.
Просто у моєму випадку все склалось саме так.
1 січня подарунки завжди приносив Дід Мороз. Кожного року я дуже чекав того дня. Оці всі гірлянди, ялинки, мандаринки і Дід Мороз — ну все, як було заведено у Радянському Союзі. Про традицію святкування Миколая я взагалі дізнався в класі 7-8, коли вже в нікого такого не вірив. Мої сини, відповідно, теж чекають на Діда Мороза. Миколай, звичайно, принесе їм якісь символічні подарунки, але якщо відверто — це не головний наш персонаж.
Як їх двох поєднати у голові однієї дитини? Думаю, вони обоє мають право існувати одночасно. Миколай — як релігійний образ, Дід Мороз — як символ Нового року. Я вже уявляю той час, коли малий підійде до мене і скаже: «Тату, досить мене дурити! Їх не існує!» А я поцілую його і зізнаюся, що таки так — це ми з мамою підкладаємо подарунки. І згодом цю казку вже будуть продовжувати у своїх сім’ях мої сини.
Наша сімейна традиція така: подарунки дітям і дорослим приносить Святий Миколай (якщо вони були чемні, звичайно), а на Новий рік люди дарують щось одне одному, бо їм приємно це робити. Так і практикуємо вже не перший рік.
Щоправда, іноді бувають «протистояння» з тими дітлахами, яким подарунки ще досі носить Дід Мороз. До бійки не доходило, але розмови на кшталт «Мамо, а Ростик сказав, що Діда Мороза не існує, то все від батьків подарунки!» вже були. Трохи ніяково — бо ж неприємно руйнувати віру в диво, хоч би і Дідом Морозом влаштоване.
Та й від персонажа цього втекти не вдається — і в садочку на святах, і в медіа, і на листівках. Тому свого часу розповіли дітям, що герой, котрий супроводжує різдвяні і новорічні святкування, в різних країнах зветься по-різному: де Санта-Клаус, де Пер Ноель, де Йоулупуккі, а де і Дід Мороз. І всі вони схожі. І Святий Миколай теж трохи на них схожий. Логіки і стрункості в цьому поясненні було мало, але дітей таке пояснення задовільнило.
У дитинстві до мене приходив тільки Дід Мороз. Моїх дітей спочатку теж він навідував, але пізніше, коли я вникнув у цю тему, до нас почав заходити і Святий Миколай. У житті мого онука тепер є лише він.
Для себе я визначив фаворита, і маю на те кілька причин. По-перше, Миколай не є вигаданою істотою, а добрим чоловіком, який насправді жив. По-друге, мені подобається, що, за «миколаївською» версією, подарунки отримують лише чемні діти, а не всі. Тобто ти повинен довести власною поведінкою і вчинками, що заслуговуєш на винагороду. Таким чином у дитини виникає мотивація — спочатку винятково матеріальна, але згодом вона перекладається на інші життєві ситуації: якщо працюєш, то отримаєш результат. Миколай виступає справедливим суддею, тоді як Дід Мороз роздає подарунки геть усім. По-третє, поява Діда Мороза як персонажа теж не є природною. Його штучно запустила радянська верхівка, аби витіснити релігійного Миколая і представити гідного суперника американському Санта-Клаусу.
Більш ніж упевнений, Україна в правильному напрямку рухається. Уже навіть новорічну ялинку практично у всіх українських містах запалюють саме 19 грудня, а не 1 січня. А скільки резиденцій Святого Миколая у нас є? Щороку більше! Тому цей процес уже незворотний — Святого Миколая вже від нас не забереш.
→ Фото — 1plus1.ua, Тарас Бовт, espreso.tv, Facebook-сторінка Марини Довженко, segodnya.ua / Головне фото — джерело
