Стабільність для себе, добробут для інших. Як ми памʼятаємо?

«Коли соціологів просять описати, як саме змінилось суспільство за минулі десять років, то перша реакція — ступор, — каже Тимофій Брік, ректор Київської школи економіки, — адже соціологи досліджують безліч параметрів: від працевлаштування до ментального самопочуття, від вживання тютюну до релігійної поведінки, від ставлення до політики до утримання домашніх тваринок». Тож які саме критерії взяти для порівняння? 

У спільному проєкті Reporters та KSE ми спробували скласти збірний образ українців: спираючись на соціологічні дослідження, розмови з експертами у певних сферах та через особисті спостереження, автори наступних текстів аналізували, як за десятиліття від 2014-го до 2024-го змінювалися настрої українців, їхні цінності, смаки, способи зберегти памʼять про минуле і уявлення, на чому будувати майбутнє. 

У двох попередніх частинах ми міркували про парадоксальне поєднання нестачі соціальної довіри та фантастичної проактивності, а також — аналізували проєкти зі збереження гастрономічної спадщини. У заключному тексті студенти магістерської програми з дослідження памʼяті та публічної історії пошукають балансу між героїзацією, віктимізацією та діалогом про минуле.

9 травня 2013 року. Сцена, прикрашена георгіївською стрічкою під стелою Незалежності. Хрещатиком крокує велелюдна хода Комуністичної партії та Російського блоку.

6 листопада 2013 року. Святкування 70-ї річниці «визволення» Києва. На Хрещатику — військово-історична хода, їде військова техніка часів Другої світової з написами «За Родину!». На завершення козаки в шароварах і з шаблями танцюють під супровід військового оркестру.

Починаючи з брежнєвського періоду, культ «Великої Перемоги» був однією з підвалин радянської ідеології. Він пережив крах СРСР та зберігся у незалежній Україні, що вдало інструменталізували Росія і проросійські політичні сили всередині країни.

Зміни, які сталися вже у травні 2014-го, на тлі згадуваної ходи видаються тектонічними. Саме зі зміни підходів до відзначення перемоги над нацизмом розпочався масштабний поворот у державній політиці пам’яті. Вже тоді, ще до ухвалення декомунізаційних законів, держава почала використовувати символ маку замість георгіївської стрічки. Від «побєдобєсія» російського формату акценти змістилися до скорботи і поминання. В офіційному дискурсі зʼявилося європейське гасло «Ніколи знову», термін «визволення» замінили на «вигнання нацистів», а «Велику Вітчизняну» — на «Другу світову». Хронологічні рамки розширили із 1941-го до 1939 року.

Водночас такі зміни приймали не всі. Гучним скандалом запам’ятався просякнутий радянським духом концерт «Победа. Одна на всех» на телеканалі «Інтер» у 2018 році. Зміни розтягнулися на ціле десятиріччя: 8 травня як День пам’яті та примирення сусідував із 9 травня — Днем перемоги над нацизмом. Лише у 2023 році Україна вперше цілковито відмовилась від Дня перемоги 9 травня — в цей день вирішено відзначати Міжнародний день Європи. Пояснювальна записка відповідного законопроєкту стверджує: «​​З метою відновлення історичної правди та справедливості Україна як невід’ємна частина великої європейської родини має відзначати День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 рок