Борщ буде

Війна, що змінює нас — серія колонок до третьої річниці повномасштабної війни.  Як війна впливає на нас? Які шрами й відбитки залишає по собі? Наскільки ми з війною зрослися і наскільки війна вросла в нас? Що змінилося за останні три роки?А за одинадцять? Якими ми були і якими вже ніколи не будемо? 

Ми спробували шукати відповіді та попросили поділитися думками колег — істориків, журналістів і активістів, військовослужбовців і правозахисниць, письменниць, культурних менеджерок, науковців та лідерів думок.

§§§

…Немає підсумків. Немає висновків, є тільки команди, які я повсякчас роздаю сама собі. Іноді — не слухаюсь. Але дедалі частіше все ж здатна їх виконувати. З ними мені легше встояти і триматися разом з тими, хто збирається перемагати. Тут мав би бути плавний перехід. Але команди — не про плавність.

Знати, що війна в її гострій, видимій фазі почалася у 2014-му, але до того тривала ще років триста. Знати, що ціна поразки — геноцид. У всіх його проявах та формах. 

Ковтати слова й не давати паніці зірватися в танець. Мовчати. КÑ