Лінія має значення

Як кримськотатарський кераміст розписує посуд орнаментом, якому тисячі років

17.02.2020 Ольга Омельянчук

[«Всі. Свої. Історія креативних українських брендів» — спільний проект The Ukrainians та найбільшої у світі платформи українських виробників «Всі. Свої».

Разом ми познайомимо вас із українцями, які вже сьогодні розбудовують креативну економіку нашої країни. Майстри, дизайнери, кулінари й підприємці — про любов до своєї справи, бізнес і натхнення.]

Гончарне коло розганяється, і шматок безформної глини стає у руках майстра спершу пласкою, а потім глибокою тарілкою. Прості, на перший погляд, рухи та опанувати це ремесло не кожен може. Щоб ось так із гірської породи поставало витончене мистецтво, кримськотатарський художник Рустем Скибін навчається все життя він і тепер щодня дізнається щось нове, зауважуючи: прекрасне меж не має.

Удома в Криму його називають першим переселенцем. Через агресію з боку Росії та бажання зберегти унікальну мистецьку колекцію, художник виїхав із півострова ще на початку березня 2014-го. Про анексію Криму, як і про примусову депортацію кримських татар, Скибін говорить із болем. Колись його родину силоміць вивезли в Узбекистан. Він сам на Батьківщину повернувся лише у 1996 році.

Тепер уже 43-річний, Рустем Скибін виготовляє унікальні керамічні вироби, у пошуках автентичних кримськотатарських орнаментів їздить в експедиції та вірить, що народ існує, поки існує його культура.

 

У мистецтво кераміки художник заглибився вже після повернення на півострів. Рівно 20 років тому, у 2000-му, Скибін винайшов та почав розвивати власний унікальний стиль поліхромного розпису керамічних виробів. Його суть — у поєднанні стародавніх кримськотатарських орнаментів і цілком сучасних прийомів. Майстер розписує здебільшого побутовий та декоративний посуд — піали, горнятка й тарілки. Також унікальний стиль застосовує у розробці інтер’єрів, в оздобленні садово-паркових фонтанів, у розписі керамічних іграшок та різноманітних предметів декору.

DSC_8143

«У 2000-му я познайомився зі своїм учителем Мамутом Чурлу, який і відкрив мені кримськотатарську орнаментику. Саме завдяки йому я почав застосовувати орнаменти у техніці «куру-сухой ісар-ограда», що в перекладі означає «перегородка». У світі сьогодні є чотири центри використання цієї техніки: в Ірані, Іспанії, Туреччині та в Україні. Її суть полягає у простяганні на сухому черепку лінії, яка не дає глазурі змішатися», — розповідає Скибін.

Щоб унікальна техніка, започаткована у 2000-му, і стиль орнаментів, який налічує тисячі років, жили й розвивались далі, майстер охоче передає свої знання. Каже, більшість учнів залишились у Криму, але є й ті, хто знаходить його та просить поділитися знаннями вже у Києві. Окрім цього, є чимало людей, що просто копіюють поліхромний розпис кераміки, винайдений Скибіним. Проте кераміст на це не ображається — точно знає: так, як він, не зробить більше ніхто.

«Якщо техніку, — каже він, — можна опанувати, то зі стилем точно будуть складнощі. У пошуках автентичних кримськотатарських орнаментів я вже багато років подорожую Україною. В експедиціях ми шукаємо бодай якісь зачіпки, а коли знаходимо їх — починається величезна робота з аналізу, зокрема, архітектоніки та етимології. За сотні років українська та кримськотатарська культури дуже змішалися, тому віднайти саме кримськотатарські орнаменти досить важко».

За перші 10 років експедицій на материковій частині України команді Скибіна вдалося знайти всього 15 автентичних кримськотатарських орнаментів. Одні знахідки чекали митця в музеях та архівах, інші — удома в тих, хто, як і сам кераміст, звик зберігати традиції. Так, в одній з подорожей майстер познайомився з бабусею, яка із запалом розповідала про велику посудину куза, призначену для зберігання круп і консервів із м’яса та овочів. Пізніше в археологічних звітах художник знайшов згадку про професію кузагар — того, хто й виготовляв такий посуд.

«Іноді в експедиціях ми знаходили по-справжньому рідкісні предмети. Наприклад, посудину для ритуальних омивань — куман. Він зроблений за всіма канонами та зі збереженням функціональності. Його носик виготовлений так, щоб була максимальна економія води. В українській традиції є дуже подібна, теж адаптована під збереження води, посудина, що називається куманець», — говорить Скибін.

Усі віднайдені в експедиціях орнаменти митець ретельно досліджує, а потім адаптує для розпису власних керамічних виробів. Візерунки на горнятках, тарілках та декоративних речах у прямому сенсі слів унікальні. Сюжети можуть повторюватись, але ідентичних речей Рустем Скибін не виготовляє принципово. Каже, саме створення орнаменту, такого, щоб був автентично кримськотатарським, але й одночасно неповторним, — найскладніше завдання.

DSC_8143

 

DSC_8143

У просторій майстерні майже всі дії виконуються вручну: майстер спершу розминає глину, потім на гончарному колі дає їй форму, після цього лишає засохнути, фарбує у теракотовий, вимиває надлишкові солі, наносить орнамент, заливає розпис скляною кольоровою глазур’ю та двічі обпікає у печі.

«Одні предмети, — додає, — ми можемо виготовляти за день, на інші ж — витрачаємо місяці. Пошук орнаменту, без перебільшень, займає все життя. Я впевнений, що віднайшов іще далеко не все. І далеко не все вдалося втілити в кераміці. Буває, що на інтерпретацію сюжету, який уже застосовувався, витрачаємо місяць чи два. А потім предмети з цим розписом виготовляємо за лічені дні».

Для своїх виробів Скибін використовує глину українського виробництва та, здебільшого, іспанську глазур. Майже всі кольори у розписі м’які, стримані — яскравих на кшталт помаранчевого або салатового у кримськотатарський традиції немає.

Сюжети для розпису майстер обирає різні, але всі вони точно добрі й заряджені на позитив. Кераміст зізнається, що люди, як правило, не можуть самотужки розшифрувати зображене на його виробах, і просто у Facebook запитують, як зрозуміти ті чи інші візерунки.

«У випадках, коли люди сумніваються, який з предметів варто придбати, я раджу їм обирати серцем. Купуйте те, що більше подобається візуально, і не зважайте на символи, бо всі з них несуть лише добро», — підкреслює Скибін.

Пошук орнаменту, без перебільшень, займає все життя. Я впевнений, що віднайшов іще далеко не все

Для тих же, хто хоче розібратися в орнаментах детальніше, майстер розповідає про кілька популярних сюжетів. Наприклад, яблуко чи айва, який також часто трапляється в опишнявському розписі, — символ багатства. Коли його плід стиглий і з нього випадають зернятка — малюнок означає, що багатство вже також має свої плоди й готове чимдуж розростатися. Гранат символізує родину. Тюльпан в орнаментах може означати хлопчика, хоробрість, мудрість, а мигдаль — дівчинку, юність, грацію. Коли майстер виконує роботи, пов’язані із сімейною тематикою, то дітей завжди зображає в парі — так підкреслює важливість продовження роду та побажання поповнення в родині.

«У моїх роботах, — деталізує кераміст, — кожна лінія має значення. Сенс є і в тому, яка вона — різка чи плавна. Лінія, що починається зі спіралі, означає розвиток і космос. За структурою такі лінії є «жіночими», вони можуть символізувати воду. «Чоловічі» лінії завжди більш стримані: вони чіткі та з’являються, наприклад, згори та знизу, щоб підкреслювати впевненість і стабільність».

DSC_8143

Поруч із розписними столовими предметами сучасних форм, не забуває Скибін і про автентичний кримськотатарський посуд. Майстер, зокрема, виготовляє і залюбки продає саан — великий посуд для чебуреків або печені.

«Саан, — розповідає, — зроблений так, щоб підтримувати їжу в однаковій температурі. Хазяйка смажить чебуреки, викладає їх у посуд, а потім одразу ж накриває кришкою. Так зберігається тепло, чебуреки пропарюються, і коли родина збирається за столом — кожен отримує гарячу страву».

Найбільше своє натхнення кераміст черпає з самих людей. Нещодавно він їздив у Чорнобиль: був вражений побаченим і тепер розмірковує над тим, як цю болючу тему зобразити у кераміці. Також майстер адаптував і почав застосовувати в поліхромному керамічному розписі візерунки з домотканих килимів.

Попри визнання й досягнення, які вже має, Рустем Скибін зізнається, що найбільше мріє про збереження кримськотатарської культури.

«Адже саме культура, — підсумовує, — є нашою самоідентифікацію. Поки живе вона та передається традиція, живе і сам народ».

Ольга Омельянчук Данило Павлов

Схожі публікації

Популярні публікації

39782 6

Хочу здати кров. Як? Де? Коли?

16 карток про те, як cтати донором крові та чого не можна робити перед процедурою
22.02.2017 Ірина Сало
37011 11

Анна Петрова

Розмова із молодою підприємицею, засновниця та генеральною директоркою Startup Ukraine
02.07.2014 Юліана Паранько
55542 10

Pavlo Kuznetsov

How could a 16-year-old Ukrainian establish a start up at half a million dollars and begin to work at the communications "major league"
24.05.2017 Yaroslav Nazar

Введіть слово, щоб почати