img

Марія Фронощук, Platfor.ma

12.06.2018 Тарас Прокопишин

#МедіаПрактики: Cпівзасновниця та директорка Platfor.mа про етапи розвитку медіа-проекту, рекламу та спецпроекти, бюджет, бізнес-модель та перевагу SLC над MVP. 

 

Слухайте подкаст або читайте короткий конспект розмови.

Слідкуйте за оновленнями проекту на сторінці подкасту у Facebook, а також підписуйтеся на проект → SoundCloud iTunes / RSS. 

 

 Про розвиток Platforma 

Платформу заснували у 2010 році. У Facebook тоді ще не було розділу із заходами. Створення ресурсу з афішами було актуальним, але ніхто не планував створювати медіа. Platforma ж хотіла вирішити проблему розміщення анонсів. Склалося так, що вирішення цієї проблеми було у медійній площині.

Були люди, які хотіли ходити на класні події і були люди, які події організовували. Одні потребували якісного контенту, інші — шукали клієнта. «Платформа» їх поєднала.

Креативному класу було важко шукати щось для себе, бо інформацію про події розміщували переважно мейнстрімові видання. Тобто ті медіа, які орієнтувалися на масову аудиторію, на всіх.

Три роки «Платформа» існувала як афіша. Потім ми почали просити людей вести блоги у нас на сайті. Згодом з’явилися відео-лекції. Ми зрозуміли, що вперлися у певну стелю і за трафіком, і за аудиторією. Окремого бюджету на промо матеріалів не було, тож аудиторію розширити не було як.

Згодом зрозуміли, що все дуже залежить від організаторів: бо якщо немає якісних подій, якісного контенту і трафіку на сайт, то немає продажів реклами.

Проблемою було те, що ми розміщували не всіх. Бо якщо хочеш зберегти класну афішу, то починаєш обирати класні події. Коли починаєш обирати, то суттєво зменшуються кошти, бо розумієш, скільки можна було б отримати, якби брали всіх.

Після Майдану ми зрозуміли, що лише афіші вже недостатньо і що треба писати. Тоді Саші (Олександру Акименку, засновнику Platfor.maTU) спала на думку ідея з гаслом Reinvent Ukraine. Далі взялися за редизайн сайту.

 Про зміни концепції та зростання аудиторії 

Уяви, у тебе є знайома людина, тобі імпонують її моральні якості, у неї є соціальний капітал, вона не дурна, на чомусь розуміється, постійно тебе дивує, надихає і від неї ти дізнаєшся про цікаве й корисне. Якщо ця людина протягом років змінюється, але не втрачає всі ці якості, то, швидше за все, ти товаришуватимеш із нею надалі.

Хочеться вірити, що така ж ситуація і з «Платформою». Люди продовжують бути з нами, люди змінюються разом із нами. Ми впливаємо одне на одного, але йдемо поряд і, таким чином, допомагаємо.

Ми зрозуміли, що найкраще нам вдається — це нестандартно підходити до вирішення проблем, дизайну, історій. І на цьому «нестандартно» треба акцентувати увагу.

Ми не можемо продовжувати грати ту саму гру, яку грає, наприклад, «Українська правда». Ми не можемо так робити, бо у нас не буде стільки грошей. Якщо у них є сімдесят пострілів, то у нас — лише один.

Ми не можемо робити те, що роблять всі. Ми можемо робити лише те, чого не робить ніхто. І це єдина річ, яка нам вдається. Тому всі наші продукти сконцентровані на цьому.  З огляду на це, ми створювали, наприклад, проект «Україна у Facebook». Бо хто сказав, що українська історія занадто складна для міленіалів? Ми показували їм, як могла б виглядати історія України, якби була сторінка у соцмережі. З таким підходом робили проект «Літтату» — «перебивачки» у стилістиці татуювань за мотивами творчості українських класиків.

 Про межу між серйозним і не дуже 

Я не сказала б, що у нас багато веселого. Радше ми так до цього ставимося. Це щось схоже на ефект позитивної психології, яка каже, що варто концентруватись на позитивному. Але, при цьому, тобі не обов’язково ставати фанатичним оптимістом. Бо мозок, який скоцентрований на хорошому, працює краще і сприймає проблеми як виклики, а не як стресові ситуації.

Ми шукаємо не позитив, а намагаємося шукати «не негатив». Якщо ж є щось негативне, то так і пишемо.

Коли «Платформа» перезапускалася, то всі казали «усе погано, усе погано». Окей, усе погано, але ми ж можемо щось із цим зробити? Хоч щось найменше. Бо вічно думати, що все погано, — це нонсенс, дурниці. З такими думками важко рухатися далі.

 Про те, чому Platformaне лише медіа-продукт 

«Платформа» ніколи не існувала тільки на медійному ринку. Це наша перевага і наш недолік. Ми ніколи не були медійним продуктом як таким. Будучи інформаційним ресурсом, ми повинні були б робити те, що популярно та вигідно: брати рекламу в тютюнових кампаній, брендів слабоалкогольних напоїв, писати підбірки типу «5 найкращих речей із якогось магазину». Хоча це непогано. Це теж знаходить свого споживача.

Ми ж сприймали «Платформу» як канал свого особистого контент-маркетингу. Ми ніколи не писали «чорнуху» чи «жовтуху». Можливо, ми мали клікбейтні заголовки, але це було не задля залучення додаткового трафіку. Монетизація «Платформи» і колись, і зараз — в іншому.

Найкраще нам вдається нестандартно писати, експериментувати, популяризувати складні речі. Робити їх популярними, не знівелювавши цінність.

 Про бюджет і гроші 

Platfor.ma самоокупна. Середньомісячний бюджет — близько 130 тисяч гривень, якщо не враховувати витрати на офіс. Тут залежить від того, наскільки дорогі проекти ми робимо.

Раніше 65% заробітку ми отримували від спецпроектів. Сьогодні це 35%.

Великим джерелом доходу був і медіаконсалтинг — за два місяці він зайняв близько 40% у структурі наших надходжень. Ми прагнули зменшити кількість проектів і консалтинг дозволив нам це зробити.

 Про кількість переглядів і зміни KPI 

По суті відбувається зміна KPI для медіа-видань і журналістики. Уже потрібно дивитися не на кількість переглядів і навіть не на час перебування на сторінці. Я не знаю, на що треба дивитися, щоб знати, чи людина прочитала матеріал.

Усі, хто думають над майбутнім медіа, відчувають, що чогось не вистачає. Є розуміння, що не вистачає якогось показника, який допоможе виміряти, наскільки зроблене змінило щось і чи зрозуміла щось людина. Поки не знаю, що це буде.

 Про виведення розділу у Telegram 

Перед оновленням сайту ми порахували, що робити рентабельно, а що — ні. Саме тому ми і «вбили» «Афішу». Коштів, які вона приносила, вистачало хіба на зарплату редакторам розділу і ще трішки залишалося. Ми не могли монетизувати афішу подій інакше, бо продажі банерної реклами з нашим трафіком — близько 180 тисяч унікальних користувачів на місяць, — це не надто серйозні гроші. Тому навіщо було продовжувати це робити?

Розділ «Вакансії» ми вивели у Telegram-канал. Ми не хотіли розробляти додатковий розділ під ці вакансії, адже вони з’являються й зникають дуже швидко. А часу на публікацію на сайті, підбір прев’ю-картинок й інше, треба було багато. Тому Telegram-канал став ідеальним варіантом — тепер є «Крезюме».

 Про поради медіа-активістам 

Перш за все, порадила б повчитися підприємництву. Медіа-підприємництво — дуже недооцінений напрям. Коли представники сфери медіа і журналісти починають розповідати, що є певна проблема, то вони просто забувають, що більшість проблем вирішуються підприємництвом.

Я не бачила жодного випадку, коли медіа закрилося, бо їм набридло штампувати тексти. Зазвичай кажуть, що закриваються, бо немає грошей.

Тому треба шукати першопричину і запитувати себе чому немає грошей? Можливо, ви нікому не потрібні. Можливо, потрібні, але не у тому форматі, який наразі маєте. Або, думаєте, що потрібні одним людям, а насправді потрібні іншим.

Якщо ви не розумієте, кому ви потрібні та ніяк не можете це перевірити, то, скоріш за все, вам нічого не вдасться. Якщо ваша робота комусь потрібна або у ній хтось зацікавлений, то все буде добре.

***

[Виготовлення подкасту стало можливим завдяки підтримці американського народу, що була надана через проект USAID «У-Медіа», що виконується міжнародною організацією Інтерньюз.

Зміст матеріалів є виключно відповідальністю The Ukrainians та необов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та Інтерньюз.]

Тарас Прокопишин Григорій Веприк

Схожі публікації

244 5

Оксана Хмельовська, Читомо

Співзасновниця і редакторка культурно-видавничого проекту «Читомо» про запуск медіа, важливість нішевих медіа та бізнес-модель проекту

12.06.2018 Тарас Прокопишин
202 5

Ольга Руденко, Kyiv Post

Заступниця головного редактора KyivPost про пояснювальну журналістику, організацію роботи KyivPost та перспективи використання paywall в Україні

13.06.2018 Тарас Прокопишин
140 5

Тетяна Полонік, La Boussole

Засновниця й редакторка естетичного журналу про подорожі Україною La Boussole — про ідею й місію проекту, організацію роботи, бізнес-модель і  «смерть» друкованих медіа

14.08.2018 The Ukrainians

Популярні публікації

40117 2

Чи зобов’язаний пасажир «Укрзалізниці» збирати за собою постіль?

Як спілкуватися із провідником
22.12.2015 Роман Рак
26801 5

Стартап, сестро

Як кілька вправних черниць перетворили монастир на центр соціального підприємництва
17.07.2018 Олеся Яремчук
34602 17

Ярослав Грицак

Розмова з відомим українським істориком та публіцистом
04.04.2014 Володимир Бєглов

Краудфандинг

Малі міста

2608
зібрали
36000
потрібно

Нові медіа нової країни

36
зібрали
5000
потрібно

Найрозумніші діти країни

2538
зібрали
4500
потрібно

підтримайте проект

Donate

Введіть слово, щоб почати