Історії з темряви та невідання

Коли країна вперше запала у темряву після російських обстрілів, дехто спокійно сказав: «Майже як у 90-х». Зо чверть століття тому в Україні тривали «віялові відключення» світла через кризу в енергетиці, тобто — майже колапс. Не існувало ні графіків, ані попереджень, натомість українці різного віку просто діставали каганці, гасові лампи й добували сірник із коробки в передчутті довгого темного вечора.

Життя прекрасне

Дар’я. Миколаїв

Відчайдухи фарбували дупи на іржавій гірці, сміливці стрибали у класики, оминаючи послід собак, — таке щасливе дитинство в Миколаєві наприкінці 90-х. А затим — усі грають у піжмурки: і дорослі, і малі. Припортове містечко потопало у віялових відключеннях. Світло забирали щовечора, проте лишалося дитинство. У вікні будинку на останньому, дев’ятому, поверсі народжувалися тіні.

Восьмирічна Дар’я тицяла дулю на стіну й тихо гиготіла. Поки що неясно, що подобається їй більше: показувати дулю чи силует бабусі в хустці.

Старша сестра підказувала: «А порухай ще великим пальцем». Так у бабусі з тіні крутилася голова. Коли в кімнату заходила мама, силуети змінювалися на пташок і собачок. А згодом дівчата насмілилися показати вигадку мамі, і відтоді й вона тицяла дулі. В інших ситуаціях жест забороняли суворо, як і слово «дура». Мама працювала вчителькою молодших класів. Тож доньки мали стати взірцем, не інакше. Однак робота впливала не лише на дисципліну — мама знала безліч ігор.

Особливо дівчата любили ту, яка називалась «Бабусин пиріг». На ватмані розставляли фішки, які потім рухались клітинками всіляких боліт і річок. Під світло свічки гралися, аж доки не наставав час іти в ліжко. Наприкінці переможниця отримувала пиріг за рецептом пирога з лохиною. Щоправда, дівчата в житті не бачили ніякої лохини, але рецепт мама вигадала дешевший. «Ми приготуємо бісквіт!» — казала й влаштовувала свято тоді, коли, здавалось, час плакати: бідність, порожні полички та ще й світло вимикають. Але мама не могла пропустити свято — першого четверга місяця накривала трапезу. «Сьогодні нас чекає: смажена картопля, солоні бабусині помідори, — говорила. — А на десерт: чай, цукор і ложечки». Уже скоро бабу