img

Королева кіберефіру

30.03.2019 Наталія Патрікєєва

[«Закохані у професію» — розмови про щоденну працю тих, хто живе власним покликанням. Спецпроект створений за сприяння Work.ua — сайту із пошуку роботи №1 в Україні]

Ця історія почалася в Каліфорнії. Жовтень 1972 року, Стенфордський університет, комп’ютерна гра Spacewar і «Перший Міжгалактичний турнір». Переможці у відеогрі отримали підписку на музичний журнал Rolling Stone. Так зароджувався кіберспорт, а його стрімкий розвиток почався після 1997. Саме тоді з’явилася перша професійна кіберспортивна ліга CPL, а в вже за кілька років призові фонди у змаганнях сягали мільйонів доларів.

Тепер кіберспорт популярний в усьому світі. Це величезна індустрія, де працюють десятки тисяч людей. І це не лише гравці, а й аналітики та коментатори кіберспортивних змагань. Серед них ведуча турнірів Тоня Предко, яка кілька років тому вирішила спробувати себе у цій галузі, а нині одна із найпопулярніших дівчат в українському кіберспорті.

 

Від Донецька до кіберспорту

Червень 2014 року, Донецьк. Вже в окупованому місті Тоня отримує диплом фахівця міжнародних відносин і збирається до брата в Крим. Мама вмовляє взяти із собою всі документи раптом щось станеться. Зараз Тоня розуміє, що це було правильне рішення у Донецьк вона більше не поверталась. Батьки також виїхали через рік після неї.

За кілька тижнів в Криму дівчина їде в Одесу. Гроші закінчуються і приходить рішення шукати себе в Києві. Кілька надісланих резюме і Тоня отримує офісну роботу, яка приносить дохід, але не задоволення. З часом аналітик і кіберспортсмен Степан Шульга кличе Тоню спробувати себе у ролі ведучої кібертурнірів. Вона не надто захоплюється іграми, але погоджується. Так знаходить свою улюблену роботу ведучої кіберспортивних подій у компанії StarLadder.

DSC_8143

Раніше я лише кілька разів дивилася кіберспортивні змагання з друзями. Зазвичай, всі  грають із дитинства, а потім починають працювати в цьому бізнесі. А в мене все навпаки, розповідає свою історію Тоня, дівчина зі світлим волоссям та зеленими очима.

Кіберспорт це змагання з відеоігор. Наприклад, DotA, Counter-Strike, League of Legends, Warcraft чи інші. Зазвичай за перемогу змагаються команди з п’яти людей. Турніри можуть відбуватися в режимі онлайну коли команди грають у різних місцях, або ж офлайну коли всі учасники збираються разом.

Компанія, де працює Тоня, організовує кіберспортивні події в Україні та світі в дисциплінах Dota 2, Counter-Strike: Global Offensive та Hearthstone. Завдання Тоні розповідати в прямому ефірі, що і чому відбувається та брати інтерв’ю в гравців. У перервах повторюються найкращі моменти гри, подібно як у футболі, чи баскетболі.

Можу вийти з роботи о першій ночі чи пятій ранку. Ніколи не знаєш, скільки триватимуть ігри. Бувають робочі дні по 19 годин, каже Тоня.

До кожного турніру вона має підготуватись. Прочитати прогнози аналітиків, вивчити склади команд та їхній попередній досвід.

У 2017 році під час міжнародного кіберспортивного турніру The Kiev Major Джейк SirActionSlacks Кеннер попросив Тоню допомоги при зйомці ролика про готель. Вона погодилась і в підсумку потрапила у фінальну версію відео. Після цього Тоню покликали на чемпіонат світу з Dota 2, The International 7, як інтерв’юера і перекладача. Для кар’єри у кіберспорті це великий успіх.

Трансляції кіберспортивних змагань можуть одночасно дивитися від ста тисяч користувачів одночасно. В англомовному та китайському спорті йдеться про мільйони.

DSC_8143

Критика

У російськомовному кіберспорті Тоня Предко популярна ведуча. На її сторінку в мережі Instagram адписані майже сорок тисяч користувачів. Але так було не завжди.

Понад 90% учасників кіберспортивної індустрії чоловіки. Дівчатам, які приходять у цей спорт, доводиться боротись із упередженнями з їхнього боку.

Коли у цей бізнес приходить дівчина, її образ сексуалізують і це велика проблема. Обєктивізація жінок у кіберспорті критична, але треба намагатись тримати репутацію, щоб у людей не було причин говорити про тебе, як про об’єкт бажання. Тоді буде все добре, пояснює Тоня.

Як би коментаторки не працювали, сексизм з боку глядачів їх переслідує. Під трансляціями і на форумах постійно з’являються коментарі про зовнішність та привабливість дівчат.

У перші місяці роботи їй важко було звикнути до постійної жорсткої критики від глядачів. Під час трансляцій з’явилися зауваження до її компетентності чи зовнішності, а після турнірів образи надходили у особисті повідомлення в соцмережах.

Люди бувають зовсім шалені. Іноді навіть отримую погрози, типу «Я знаю, де ти живеш і тебе знайду». Я не сприймаю це серйозно, хоча й іноді засмучуюсь, зізнається ведуча.

І підтверджує, що спочатку дійсно мало знала про кіберспорт і глядачі це бачили.

Потім люди побачили, що я стараюсь, прагну в усьому розібратись і почали простіше до цього ставитись. Негативні коментарі досі є, але набагато менше і я намагаюсь їх не читати.

Щоб ознайомитися зі сферою, Тоня сама грала у відеоігри, дивилася трансляції, вивчала професійний лексикон. Тепер сама часом грає, але професійною кіберспортсменкою бути не хоче не має змагального духу.

Дівчина розповідає, що ще десять років тому, дівчат у кіберспорті було більше. Але рівень їхньої гри був меншим, ніж у хлопців і такі змагання викликали менше цікавості. Водночас кількість жінок-коментаторок зростає.

Поки що Тоня працює переважно серед чоловіків і каже, що з часом вони почали ставитись до неї, як до подруги.

DSC_8143

Гроші та мрії

Світ кіберспорту поділений по регіонах: Європа, країни СНД та Україна, Америка та Азія. У професії коментатора поділ простіший це російськомовний або англомовний   сегменти. Останній набагато масштабніший.

В Україні багато коментаторів та гравців. В Києві працюють три великі студії. В Білорусі нуль, в Росії одна. Тому Київ давно став серцем кіберспорту у Східній Європі, розповідає Тоня.

Щороку в Україні відбувається понад 15 кібертурнірів, які збирають повний Палац Україна або навіть Олімпійський. До Києва приїжджають гравці з усього світу, а українські компанії організовують змагання в інших країнах.

Мені доводиться коментувати турніри, які відбуваються в різних частинах світу. Якщо це Америка, то робочий день починається о сьомій вечора і триває до ранку. Графік дуже ненормований, я не можу забронювати відпустку, бо не знаю розкладу на місяць, каже ведуча.

Але завдяки роботі Тоня багато подорожує, про що мріяла ще в Донецьку. Минулого року відвідала десять країн, а у 2019 вже встигла попрацювати в Китаї. Саме там кіберспорт надзвичайно популярний, а гравці зірки національного масштабу.

Однак позмагатися з ними можуть не всі. Кіберспорт влаштований так, що гравці з Європи не можуть грати з американськими, чи навпаки. Тому часто команди, які серйозно тренуються, можуть на кілька тижнів їхати на інший континент, щоб позмагатися з місцевими лідерами.

Якщо говорити про окремих гравців, то в разі успіху тебе можуть помітити і покликати в команду. Нещодавно один українець так поїхав жити до Південно-Східної Азії, каже Тоня.

Дівчина запевняє, що образ кіберспортсмена, як людини, яка немає нічого в житті, окрім гри застарілий. Кіберспортсмени часто займаються спортом і тримають себе у формі.

Люди, які грають абсолютно різні. Вони розумні і начитані, бо коли ти захоплений грою, тобі цікава історія, яка там відбувається. Вони терплячі, мають витримку. Натомість, у мене є багато знайомих, які не знають, що таке відеогра, але мають вигляд типового задрота, жартує Тоня.

DSC_8143

Сучасний кіберспорт це великі гроші і йдеться про мільйони. Призовий фонд останнього Чемпіонату Світу з гри Dota склав майже 26 млн доларів. Таку ж суму в кіберспорт інвестував, наприклад, баскетболіст Майкл Джордан.

Кошти приходять у кіберспорт від компаній, які вкладають ресурси в рекламу. За свій логотип на футболці гравця власник бізнесу може платити сотні тисяч доларів.

Якось у США спонсором кіберзмагань були Збройні сили. Але найчастіше гроші вкладають компанії, що виробляють комп’ютерні девайси, теле- і радіокомпанії. У грі Overwatch є ліга, куди вхід коштує десять мільйонів доларів, розповідає Тоня.

Середній вік кіберспортсменів 20-21 років. Є і шістнадцятирічні, але не в усіх іграх це дозволено.

Після тридцяти спортсмени часто стають тренерами. Достеменно невідомо чому. Можливо, пріоритети змінюються, треба більше часу на родину. А от у 18 вони можуть готуватись по 14 годин на день, бо для них це важливо.

Тоня запевняє, що у сфері кіберспорту їй працювати комфортно. Найбільше їй хотілося би вивчити англійську на такому рівні, аби вести трансляції. Мову вона вивчила ще в школі, але впевнена, що досі не досконало.

Її батьки, викладачі англійської, позитивно відреагували на вибір професії дочки.

Мама дивитися трансляції, гравців скоро буде знати поіменно.Вона бачить, що робота мені подобається, я самодостатня, що ще треба в житті?, каже Тоня.

Вона згадує про рідне місто із ностальгією, але має сумніви, що колись повернеться туди жити, навіть після звільнення. Донецьк у її пам’яті комфортне, чисте, прогресивне місто з великою кількістю можливостей.

Я не хочу їхати з України. Мене Київ влаштовує, але знаю, що життя дуже змінне і з моєю професією, можливо, доведеться переїхати.

DSC_8143
Наталія Патрікєєва Данило Павлов

Схожі публікації

Популярні публікації

64091 18

Юрій Гнатюк, KindGeek: «Щоб отримати правильні відповіді, потрібно ставити правильні запитання»

Співзасновник та COO KindGeek, про історію компанії, важливість планування та вміння брати на себе відповідальність
13.06.2017 Тарас Прокопишин
52526 5

Піаніно для Ніколя

Як «нездатному до навчання» хлопчику вдається перемагати у міжнародних фортепіанних конкурсах
13.04.2017 Катерина Олексенко
36613 11

Анна Петрова

Розмова із молодою підприємицею, засновниця та генеральною директоркою Startup Ukraine
02.07.2014 Юліана Паранько

Введіть слово, щоб почати