Колись давно, ще підлітком, я собі вирішив, що не люблю людей. Надто багато зла від них, жорстокості, болю. Неприємний мені весь цей натовп. Усе це населення. Юрма.
І я підтримував у собі цю нелюбов. І плекав її. І здавалося, в цій нелюбові до людей є щось правильне, те, що личитиме митцю, а певна латентна соціопатія має стати основою мого характеру. Аж до того, що на деякі прояви людського я неодмінно реагував внутрішнім переконанням: люди — бидло.
Вже набагато пізніше — ближче до сьогодні — стало зрозуміло, що я лише хотів ненавидіти людей. Хотів, але не зміг. Обманював себе.
Я постаршав, розлюбив артхауз і полюбив Марвел, розлюбив Сартра і полюбив Кінга — і зрештою дійшов висновку, що і людей люблю. Окремо і в масі. Різних і всяких. Бо люди — то все, що є в цьому Ð
На жаль, перший доступ до цього тексту має Спільнота The Ukrainians Media
На щастя, зараз у вас є можливість приєднатися!
Що ви отримаєте
- Емейл-розсилка «TUM зсередини»
- Екоторба «Ambassador»
- Ранній доступ до текстів The Ukrainians
- Digital-доступ до історій Reporters
- Доступ до онлайн-зустрічей
- Доступ до офлайн-подій
- Книжковий та інші клуби
- 30% знижки на паперовий Reporters
- 4 друковані номери Reporters на рік
- Знижки на книжки TUM Publishing
від 416 грн/міс
Обрати рівеньВи вже у Спільноті?
Авторизація
