Люди приходять не лише по книжки

Я ніколи не мріяв про власну книгарню. Мені не було цікаво створити ще один магазин, ще одну кав’ярню або черговий «атмосферний простір». Натомість усе почалося з бажання створити місце, яке сусідська спільнота сприйматиме як «своє» і де українська мова матиме монопольне становище. 

Я виріс у Миколаєві і українську чув хіба що від родичів з області, на уроках літератури або з телевізора. У старших класах перейшов до ліцею, де вчили нас українською, але на перервах ми говорили російською. В університеті майже всі викладачі теж говорили російською. Кожна моя спроба перейти на українську в побуті викликала або насмішки, або нерозуміння