«Встав зранку, зібрав "кабіну", зібрав обличчя і на трьох кавах догріб до кінця дня. Вижив. Все. А що було в минулому і що буде в майбутньому — цього немає».
Це розмова про те, як війна змінює оптику: від сприйняття власного дому до ставлення до ворожої культури.
Ми поговорили про «Позивний для Йова» як документ епохи та про те, чому Захід досі намагається верифікувати українську правду через «хороших росіян». Про баскетбольні уроки з дитинства, які гартують характер, про втрату «польоту фантазії» та про те, чому наше покоління стало тими самими «носіями червоної калини», яка колись здавалася такою далекою.
