На зустрічі із Лілією Гриневич у рамках освітнього майданчика на Форумі видавців говорили про майбутнє українських шкіл. У МОН наголошують, що нова школа почнеться зі зміною у ставленні. Що саме ми маємо змінити — розмірковують експерти.
Павло Хобзей, заступник міністра освіти і науки України
Ми хочемо бачити випускника цілісною, всебічно розвиненою особистістю; інноватором, який умів би приймати рішення, діяв згідно з морально-етичними нормами і був патріотом.
Нас критикують за те, що ми даємо свободу вчителю. Мовляв, не кожен нею скористається. Але їх треба спершу навчити ініціативності. Інновації завжди відбуваються на межі с хаосом. Занадто регламентований світ не зміниться.
Наші зміни — не радикальні технологічно. Ми змінюємо лише головну ціль освіти — тепер учень має почуватися гідним.
Роман Шиян, директор ЛОІППО, координатор українсько-польського проекту «Нова українська школа»
Документ щодо змісту освіти необхідний для того, аби стати основою для академічної свободи. Якщо державні стандарти сформульовані надто загально, вони не працюють: немає орієнтирів для того, щоби створювати власні освітні програми на рівні шкіл. Якщо ці документи занадто регламентовані — точний перелік фізичних законів, які треба вивчити за семестр та повний список художніх творів до прочитання, — то навчальні програми перевантажені, діти втомлені і не мають простору для творчості.
Цей документ може не містити детального переліку вимог, але обов’язково — очікування. Мені подобається досвід Шотландії: про результати вони пишуть «не раніше» або «не пізніше», без урахування проміжних оцінок.
Олексій Скрипник, депутат, заступник голови комітету ВРУ з питань науки і освіти, науковець
Мені подобається фінський досвід, який впевнює: учителі мають вирішувати, якою має бути школа. Я за те, щоби ми давали більше свободи не тільки вишам, а й школі. І не боялися відхилень від стандартів, які завжди будуть відставати від життя.
Ірина Соловей, президентка громадської організації Garage Gang, співзасновниця соціальної платформи «Велика Ідея», громадська активістка
Ми змінюємо освіту у ситуації, коли необхідно поєднувати практики розвитку із практиками виживання. Ми стоїмо у точці зіткнення двох сил, які водночас формують і коректну траєкторію руху. Ці сили — наша суб’єктна позиція та високотехнологічна основа.
Ми маємо навчитися балансувати креативність та управління кризами.
Мирослава Товкало, завідувачка кафедри освітньої політики ЛОІППО
На жаль, єдине, що гальмує зміни в освіті, — це міністерство. Попередні спікери казали, що вони проти стандартів, але старі стандарти продовжують стояти на заваді ефективній освіті. Єдине, про що я прошу міністерство, — дозволити зміни. Новий держстандарт має дати змогу вчителю працювати на користь дитини.
Лілія Гриневич, міністр освіти і науки України
Ми зустрілися із драматичним зниженням інтересу до школи. Із кризою «знаннєвої» школи. Якщо раніше дитина випадала з процесу у 7-8 класі, то тепер це стається у 3-4-му.
Натомість обсяг знань кожного року зростає. Донедавна ми намагалися встигнути дати школярам якомога більше інформації. Це призвело до того, що сьогодні українська школа виховує не спеціаліста XXI століття, а вчителя з XX століття.
Прогресивний світ більше не орієнтується на велику порцію знань, яка щодня має зростати. Він намагається давати компетентність. Це не означає, що ми припиняємо працювати із знаннями. Але це означає, що ми маємо визначитися, які з них є пріоритетними. Знання — це база для формування стійких умінь, цінностей і ставлення.
