Радість бути корисним

Артем Діхтярук,

 

програмний директор ADRA Ukraine

 ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ 

Артеме, над чим саме працює ADRA?

Українське представництво організації з 1993 року реалізовує різні проекти по всій країні. Розпочинали з того, що надавали гуманітарну допомогу для шкіл, дитсадків, притулків і лікарень, опікувалися дитячими будинками сімейного типу, приходили на поміч населенню, що потерпіло від паводків та інших стихійних лих, збирали гроші для найвразливіших.

Разом із Міністерством соціальної політики передавали для малозабезпечених людей медичне й побутове обладнання, отримане від західних країн. Маємо проект «Руки надії» для дітей вулиці у Києві. Задум його в тому, щоб створити для підлітків альтернативне дозвілля — співи, малювання, рукоділля, комп’ютери — й убезпечити їх від шкідливих залежностей. Вручали дітям подарунки, проводили зустрічі з батьками, організовували розмови з психологом.

У 2013-му обов’язків побільшало, відповідно, розширилася й команда. Під час Євромайдану ми допомагали постраждалим від конфлікту, не підтримуючи жодної зі сторін. Як гуманітарна організація, дотримуємося правил нейтральності та неупередженості, не зважаємо на етнічну, культурну чи релігійну приналежність людей. Наші працівники опікувалися реабілітацією потерпілих, організовували їм відпочинок у санаторіях, надавали їжу, одяг, предмети гігієни.

Як змінилася діяльність організації з початком конфлікту на сході України?

Ми написали кілька спеціальних проектів, аби масштабніше реагувати на проблеми переселенців із Криму та Донбасу. Найбільший проект стосується відновлення пошкодженого обстрілами житла. Працівники наших будівельних бригад допомагають людям відновлювати помешкання, також господарі можуть найняти власних майстрів або наводити лад самостійно, заощаджуючи кошти. Фінансування на ремонти люди так само отримували на власний банківський рахунок.

Також важливо було надати кошти на особисті рахунки людей: щоб вони могли розпоряджатися ними так, як вважають за потрібне, не відчуваючи зобов’язань звітувати й зберігаючи гідність. Окремо ми передбачили кошти на психологічну реабілітацію й лікування людей, які постраждали від конфлікту на сході.

Ми допомагали вимушеним переселенцям, які компактно проживали у гуртожитках Київської та Житомирської областей. В одне приміщення заселялося від двадцяти до ста сімей. Люди потребували меблів, сантехніки, не було з чого сплачувати комунальні рахунки — з усім цим ми допомагали.

У сірій зоні разом із місцевими органами влади встановлювали водонапірні вежі. Прокопували траншеї, встановлювали труби, щоб забезпечити жителів сіл питною водою. У різних населених пунктах Донбасу, більшість із яких нині тимчасово окуповані, облаштовували пункти очищення води. На нейтральних територіях — у школах, дитсадочках — розміщували фільтрувальні станції, щоб люди приходили пити чисту воду. Мешканцям прифронтових поселень було доставлено мільйони літрів води, її возили й на контрольно-пропускні пункти.

Ми роздавали вугілля й електрообігрівачі, щоб люди зустріли зиму в теплі. Допомагали ремонтувати лікарні, закуповували для них обладнання, проводили навчальні тренінги для лікарів. Сприяли тому, щоб провести опалення в школи. Встановлювали спеціальні системи очищення від грибка у приватних будинках, щоб приміщення були комфортними для проживання.

Наші працівники розподіляють між підопічними ваучери у торгові мережі на гігієнічні засоби та самі гігієнічні набори. Взимку забезпечуємо людей вугіллям, обігрівачами, теплим одягом. Тим, хто потребував, роздавали інвалідні візки.

Вимушені переселенці у Дніпрі проходили тренінги від нашої організації. Учасники проекту, поділені на 27 груп, освоювали новий фах, стажувалися й працевлаштовувалися. Діяв проект надання грантів для відкриття власного бізнесу.

Для дітей, які проживають у сірій зоні, за 20 кілометрів від лінії розмежування, ми розробили програму «Країна здоров’я». Збирали діток в будинках культури або в безпечному місці на вулиці й проводили для них інтерактивні ігри. Аніматори розповідали малечі про те, як важливо бути дружними, не сваритися, шукати в усьому позитив, дбати про здоров’я. Наприкінці дітям вручали подарунки. Програма була популярною, бо в селах діти перебувають у культурному вакуумі, не мають доступу до розваг, найближчі до них великі міста окуповані. У подібному форматі продовжимо проводити заходи для дітей.

Змінилася наша традиційна програма роздачі різдвяних подарунків по всій Україні. Раніше святкові гостинці їхали з-за кордону, а цьогоріч разом із представниками церков члени нашої організації й залучені до допомоги діти збирали святкові гостинці й передавали їх у найближчі школи, дитсадки або інтернати. До прикладу, у Чернівецькій області зібрали 1200 таких коробочок й вирішили, що не роздаватимуть їх у себе, а відправлять на схід. Акцію назвали «Діти заходу — дітям сходу».

Можливо, не такою очевидною, але не менш важливою є психологічна допомога потерпілим від конфлікту. Наші фахівці проводять як групові, так і індивідуальні заняття. У перспективі хочеться організувати таку терапію по всій країні, бодай по обласних центрах, адже морально людям нелегко.

Чи є у вас можливість допомагати по той бік лінії розмежування?

На непідконтрольних територіях працюємо через партнерів, нашими руками там є місцеві жителі, які працюють у командах. Для людей із окупованих населених пунктів організовували психологічну допомогу, у семи локаціях роздавали столові пайки. Так само реалізовували проект для дітей «Країна здоров’я».

Якої допомоги, на вашу думку, потерпілі від конфлікту потребують передусім?

Люди почуваються покинутими. ADRA, як і інші гуманітарні організації, покликана давати їм надію. Можемо відремонтувати частину житла або забезпечити коштами на найближчих півроку, але люди все одно залишаються вразливими й потребують підтримки. Важливо дати їм надію, відчуття, що вони не наодинці зі своїми проблемами. Часто мешканцям зони конфлікту не вистачає навіть інформаційної допомоги: як взаємодіяти з державними органами, у який відділ йти та як писати заяву, щоб отримати потрібну довідку або документ.

ADRA, як і багато інших організацій, працює над тим, щоб люди не почувалися забутими. Це можливо і завдяки маленьким справам, як-от роздача різдвяних подарунків, і завдяки масштабним проектам, як відновлення житла. Діємо згідно з принципом нашої організації: змінюючи одне життя, змінюємо весь світ. Що більше таких організацій і людей, які переймаються потребами інших, то добрішим буде світ.

ADRA, як і багато інших організацій, працює над тим, щоб люди не почувалися забутими. Це можливо і завдяки маленьким справам, як-от роздача різдвяних подарунків, і завдяки масштабним проектам, як відновлення житла

Знаємо напевно, що це правило працює. За час нашої діяльності не траплялося випадків, коли б люди зловживали нашою допомогою або їх «розслабляла» би поміч. Навпаки, трапляється, до нас звертаються з проханням допомогти відремонтувати житло, пошкоджене два-три роки тому. Чому потерпілі відразу не приходять? Бо знають вразливіших людей, які залишилися без даху над головою.

Які результати своєї діяльності вважаєте найвагомішими?

Ми віримо, що змінюємо життя людей на краще. Дехто потім передзвонює й дякує за допомогу, ділиться історіями. Після співпраці з нами бенефіціари можуть влаштовувати свої життя, знайти роботу, віддати дітей до школи. Але на етапі, коли вони були вразливими, ми зуміли допомогти.

Наш найбільший здобуток — реальні люди, які отримали конкретну допомогу, і це не просто пакетик із їжею. Це прокладені метри трубопроводу, зведені водонапірні вежі й встановлені системи очищення води, це психологічна підтримка від наших фахівців.

Торік узимку ми приїжджали, скажімо, в Авдіївку, й бачили біля пунктів обігріву ошатно одягнених людей із телефонами в руках, які через обстріли втратили все нажите й за одну ніч стали вразливими. Ми їх підтримали. Не просто сказали: «Все буде добре, не здавайтеся», а допомогли конкретними справами. Треба підбадьорити словом (і це роблять наші психологи), але матеріальний вимір має велике значення.

Нас мотивує і те, що є багато волонтерів, які допомагають поза своєю основною роботою. Хтось працює викладачем у школі, хтось є музикантом, але теж небайдужий і долучається до співпраці з нами. Знаємо багатьох людей, для яких нема чужого горя.

Як організація планує розвиватися?

Нашим пріоритетом є проекти розвитку: продовжимо програми відновлення житла, забезпечення чистою водою, психологічної допомоги, забезпечення паливом у сезон, навчання задля освоєння нових спеціальностей і працевлаштування, роздача гігієнічних наборів. Будемо проводити заходи для дітей у прифронтових територіях. Спільно зі світовою продовольчою програмою ООН будемо перераховувати кошти вразливим жителям Донецької та Луганської областей. А ще сфокусуємося на медицині: допомагатимемо лікарням із обладнанням, проводитимемо тренінги для лікарів і пацієнтів.

Також ми регулярно проводимо тренінги для представників громадських організацій і НДО: із розкриття потенціалу, фандрейзингу, комунікації, написання проектів, стратегічного планування, піару. У 2018-му будемо проводити більше таких тренінгів на заході країни.

Щоб зреалізувати всі задуми, шукаємо в команду однодумців, які хочуть зробити світ кращим.

 ВІДГУКИ 

Олена Міненко,

 

асистентка координатора напряму психосоціальної допомоги

Люди неподалік лінії розмежування вже четвертий рік живуть по сусідству з війною. Чують вибухи, потерпають від обстрілів. Вони потребують тепла і харчів (через пошкоджені газопроводи часто немає можливості грітися й готувати їжу), а іноді й просто води – через зруйноване водопостачання її може не бути в радіусі шести кілометрів. До нас звертається багато людей, яким потрібні ліки: може не вистачати коштів на них, а часто їх просто ніде купити. В умовах, коли думаєш про найнеобхідніше, щоб вижити, не замислюєшся про потребу поспілкуватися з психологом.

Не всі розуміють, що їм потрібна духовна підтримка. У нас нема культури ходіння до психологів. Часто люди не усвідомлюють, що їхні нервові зриви, тривожні сни є наслідками пережитих стресів, й звертаються, коли вже накопичилося багато проблем. Але що швидше пропрацювати ситуацію, то краще для фізичного здоров’я і морального самопочуття.

Вислуховувати історії потерпілих нелегко, це виснажлива робота. Але коли людина заходить у кабінет зі сльозами на очах, а виходить уже з усмішкою на обличчі, то розумієш, що все недарма, що ти зміг врятувати людське життя. Відчуваєш радість від того, що приносиш комусь користь.