Коли у трактаті «Про дух законів» Шарль-Луї Монтескʼє описує чесноту республіки, він говорить про почуття й про любов. «У республіці чеснота є дуже простою річчю: це любов до республіки; це почуття, а не сукупність знань; і найостанніша, і найперша людина держави рівною мірою можуть мати це почуття».
Це дивно почути від філософа політики, від якого радше очікуєш раціонального аналізу підстав, на яких тримається суспільство. Від філософа, який наполягає на розподілі влади, на раціонально продуманій геометрії сил — на тому, що кожна гілка влади має обмежувати іншу. Тим дивніше, що емоція, почуття, любов виявляються засадничою річчю, тим, на чому, на думку Монтескʼє, тримається республіка.
Тиранія тримається на страхові, республіка — на любові.
Політичні спільноти дуже рідко тримаються на окремих лідерах. Дуже рідко тримаються на ідеях і думках. Вони значно більше тримаються на почуттях, емоціях та пристрастях, зашитих углиб свідомостей громадян. Їх не так просто сформулювати, але ще складніше викорінити.
Ці емоції, без сумніву, виростають із певних глибинних ідей. Наприклад, емоція українського суспільства — з ідеї свободи. Але ці ідеї сильні не тому, що їх хтось сформулював. Вони сильні тому, що наскрізно пронизані почуттям. Вони складно матеріалізуються у слова, проте легко матеріалізуються в дії.
Якщо спільнота будується на емоції, то навіть знищення чи зрада її «голови» — еліти, аристократії, інтелігенції — не знищить її здатності до самовизначення. Інтелігенція дає змогу спільноті знайти форми самовираження, яких їй бракує; у складні часи вона може бути тією силою, що розбудить глибинні пристрасті та інстинкти, які у спільноті заснули. Але самої спільноти ніколи інтелігенція не замінить. І ніколи її сама не сформує.
Це розумів своїм злочинним розумом Сталін — і тому для нього лише знищення «голови» українського суспільства 1930-х років було недостатньо. Знищення інтелігенції — письменників, інтелектуалів, митців — було недостатньо. Потрібен був Голодомор, аби знищити те, на чому ця «голова» трималася, звідки вона отримувала кров і кисень.
Емоції, про які я говорю тут, — це не сучасні швидкі емоції соцмереж. Ці емоції швидко загоряються і швидко гаснуть. Вони легкозаймисті, але їх легко загасити. Вони мають коротку памʼять. Мільйони крапель рясного дощу, які ніколи не стануть рікою.
Ті, інші емоції — глибші, колективніші; вони проходять крізь покоління і здатні навіть пройти крізь повне забуття.
Історія України — це часто археологія, а ще точніше — ботаніка, в якій раптом на поверхню виходять речі, глибоко сховані під землею.
Проблема багатьох західних демократій сьогодні у тому, що вони втратили свою довгу емоцію. Втрата довгих емоцій компенсується зливою коротких, — з яких і народжуються ті самі «поляризації» та нищівні конфлікти в медіа й соцмережах, про які за тиждень ніхто не згадає. Це проблема так званих постнаціональних суспільств, які дедалі менше здатні продукувати довгі емоції та глибинні колективні почуття.
Це не означає, що ця здатність не повернеться. Цілком можливо, ми входимо у часи, коли народжуватиметься нова довга емоція. У язичницьких суспільствах джерелом енергії для довгої емоції було племʼя; у монотеїстичних — Бог; у модерних — нація чи інша група. У ХХІ столітті джерелом довгої емоції дедалі більше ставатиме природа, сама наша планета, ідея життя. Що, можливо, є ще одним означенням Бога.
Але це буде в майбутньому. Сьогодні ми все ще живемо у світі спільнот. І саме тому для нас сьогодні спільнота є тим ядром, яке вивільняє довгу емоцію. Емоцію, яка живить різні верстви людей, яка обʼєднує незалежно від походження та соціального статусу. І яка зберігається, навіть якщо виразників цієї емоції знищують або вони замовкають.
«Шануй Бога, будь справедливим та цінуй свою батьківщину» — так Вольтер визначав принципи власного життя. Виявляється, любов до батьківщини зовсім не суперечить тим цінностям емансипації індивіда, які проголошував Вольтер і все його просвітницьке XVIII століття. Виявляється, права індивіда і права спільноти можна і потрібно врівноважити.
Класики європейської політичної філософії, від Аристотеля до того самого Монтескʼє, давно показували, коли гинуть демократії: вони гинуть тоді, коли свобода стає предметом споживання, а не основою відповідальності.
Коли втрачається розуміння, що наша свобода — це шанс щось зробити для інших, а не проти інших. Що кожне наше «я» тримається завдяки «ми» — і навпаки, що «ми» може існувати тільки завдяки розмаїттю «я».
Йдеться не лише про те, що національна ідентичність є частиною індивідуальних прав. Не лише про те, що колективна ідентичність є частиною мене як індивіда. Тут важливий і зворотний стосунок: права індивіда можливі лише у спільноті, яка підтримує ці права. Індивід можливий лише у спільноті, готовій його приймати як індивіда. Тому патріотизм і відчуття спільноти — це неодмінна риса не лише для самовираження індивіда, а й просто для його життя та виживання. Як сказала одна дуже юна дівчина, з якою ми зустрілися під час поїздки в Охтирку, «раніше я не думала, що країну можна любити так само сильно, як людину. Що своє місто можна любити так, як люблять рідну людину».
Це і є та любов, про яку говорив Монтескʼє. Любов до спільноти, любов до своєї нації, любов до тих, хто поруч. Виявляється, «Про дух законів», один із ключових політичних трактатів XVIII століття, є не лише текстом про інституції, різні форми права та принцип розподілу влади. Це також трактат про любов. Про те, що тримає спільноту разом і дає їй шанс пройти через вогонь. Про те, що не залежить від рівня освіти, статусу й кількості вивчених мов. Про те, що бережеться в кожному з нас і може відродитися, коли прийде час. Про те, що без цієї любові немає суспільств — і законів немає теж.
Володимир Єрмоленко — філософ, письменник, колумніст, президент Українського ПЕН, головний редактор UkraineWorld.org, директор з аналітики «Інтерньюз-Україна», викладач Києво-Могилянської академії, автор книжок «Плинні ідеології», «Далекі близькі», «Ловець океану».
Цей текст створений завдяки системній читацькій підтримці. Приєднуйтеся до Спільноти The Ukrainians і допомагайте нам публікувати ще більше важливих і цікавих історій.
Якщо ви хотіли б поділитися своїми думками, ідеями чи досвідами і написати колонку, то надсилайте листа на емейл — opinions@theukrainians.org.
Погляди, висловнені у матеріалі, можуть не співпадати з точкою зору The Ukrainians Media. Передрук тексту чи його частин дозволений лише з письмової згоди редакції. Головне зображення створене за допомогою технології штучного інтелекту у нейромережі Midjourney.
