Тут живуть, тут не живуть, тут воюють, тут сіють

Поля великого фермера тягнуться на 22 кілометри вздовж російського кордону. Земля тут засіяна на межі страху та люті

Синя крапка застигла поміж двома селами — Миколаївкою і Залізним Мостом. Це білий мікроавтобус Opel Movano. Минав час, обстріл скінчився, Юра поглядав на гугл-карту в телефоні, але крапка неподалік від чорної лінії, яка позначає, що десь тут закінчується Україна, не рухалася.

Нізвідки в нікуди

Минулого року 53-річний фермер Юрій Сенько думав полишити все. Із п’яти тисяч гектарів земель, на яких працювали п’ять його фермерських господарств — із худобою, соняшником, гречкою та іншим зерном, — зосталося менш як дві тисячі.

Деякі його поля буквально впираються у російський кордон, і з українського поля можна дивитися на російський комбайн, який обробляє свою землю, на яку ми, зауважує Юра, не претендуємо.

Принаймні можна було дивитися раніше, але нині не слід навіть потикатися на те поле — росіяни тримають його в межах вогневого контролю. Звісно, в Юри залишилися безпечніші землі, далі на кілометр чи три, але й там усе залежить від бажань по той бік чорної лінії на карті й від 120-го міномета.

Навіть у безпечніші (так кажуть) поля, за кілька кілометрів від кордону, працівники не їдуть великими групами, не гуртуються, трактори та комбайни роззосереджені, а інколи врожай доводиться забирати під охороною сірого туману чи рясного дощу.

Тут, на самісінькому російському кордоні на півночі Чернігівської області, немає бойових зіткнень, але ця чорна лінія на карті, по суті, — це тиха лінія фронту, ідеальна лінія, намальована договором про українсько-російський державний кордон на суходолі, підписаний 2003 року. З-за російського кордону щодня стріляють по селах, будинках, полях і фермерах, а на лісовій дорозі між селами російські диверсійники можуть вирости нізвідки і зникнути в нікуди, тобто повернутися до Росії.

Кажемо: Юро, здається, немає нічого для вас неможливого. Але відповідає: є. Юра шкодує, що не може вбити президента Росії. Якби ж він знав, то хотів би спробувати зробити це, коли той давним-давно приїздив іще до президента Леоніда Кучми, який родом звідси — лише 5 кілометрів. По селу Кучми теж прилітає.