Тимофій Брік: Не бути мудаком і бути актуальним

Соціолог за фахом, магістрант і докторант престижних іноземних університетів, Тимофій Брік здобув ступінь магістра соціології та соціальних досліджень в Утрехтському університеті, а захистив PhD з соціології в Мадридському університеті імені Карлоса III. У 2018-му працював як дослідник у Стенфордському університеті, а у 2019-2020 роках — у Нью-Йоркському. У 2022 році очолив Київську школу економіки.

§§§

[Ми створили цей портрет завдяки амбасадорам і амбасадоркам The Ukrainians Media, які системно підтримують якісну незалежну журналістику. Доєднуйтеся, щоб таких історій було ще більше!]

§§§

«Єдине місце, куди мене взяли»

Ми з одного покоління. І в часи, коли ми випускалися зі школи, соціологія не виглядала як престижна чи грошовита царина. То чому саме ця наука, саме ця спеціальність?

Свою відповідь Тимофій починає з історії про те, як самостійно сформулював поняття «інфляція», — не знаючи такого слова, не знаючи, що й поняття таке вже існує: «На уроках географії нам розповідали про великі географічні відкриття, про те, що в колоніях Латинської Америки європейці отримали доступ до золота-срібла, почали привозити це в Європу. І в мене виникла думка, що в таких умовах золото мало би знецінитися. Наступною фразою вчителя були слова про те, що ці дорогоцінні метали знецінилися. І я відчув свій перший в житті інтелектуальний вибух, бо ніби сам придумав, як працює економіка, і сам зрозумів, що таке інфляція».

Згодом починається пошук предмета, який би відкривав причини певних дій людей: «Мені подобалася математика, фізика, але це були просто прикольні задачки.

Мені подобалась історія, але її нудно викладали — це було про дати, а не про події, людей. Хотілось знаходити якісь причинно-наслідкові зв’язки: як економіка впливає на політику, як політика впливає на поведінку…

Тоді я ще не знав, що існує соціологія».

Тимофій Брік міркує, що якби сьогодні мав подібний вибір, то обрав би економіку: «Тоді я думав, що економіка — це бухгалтерія і фінанси. Я не розумів, що економісти досліджують суспільство. Тому вступав кудись в останній момент — просто пальцем у небо». 

Все вирішив предмет на підготовчих курсах: «У школі такого ми не вивчали, а на курсах викладали предмет «Людина і світ». Мені сподобалося, тому подав документи в кілька університетів, обирав щось таке загальне про людину — соціологію, психологію. Планував піти туди, де зможу вступити на бюджет».

Підсумовує, що вступ на соціологію в університет Шевченка — збіг обставин: «Це єдине місце, куди мене взяли».

«Те, що я шукав»

Першокурснику Тимофієві Бріку сподобалося вивчати соціологію — дуже рідкісне везіння як на 17-18-річну людину в пошуках себе. Як це сталося?

У процесі навчання він побачив факультет як місце дискусій та джерело можливих рольових моделей: «За перші пів року зрозумів, що знайшов своїх людей. Мені було цікаво вчитися. Але, якщо чесно, вчитися було доволі просто. Університет Шевченка для першокурсників, як мені здається, — це курорт. Ти просто приходиш, читаєш цікаві книжки і на семінарах обговорюєш їх із людьми».

Університет — можливість для молодої людини зустріти нове середовище, познайомитися з майбутніми колегами. На першому курсі викладацьке середовище видавалось цікавим, але тепер Тимофій Брік називає його токсичним:

«Мене тоді захоплювала естетика розумних людей, які можуть гарно аргументувати. Тепер я розумію, що на факультеті було багато токсичності. Але тоді я дивився на це інакше. Переді мною було дуже багато харизматичних і сильних індивідуальностей, які постійно гнули якусь свою лінію і дебатували одне з одним. Кожен викладач був як лідер — заходив, говорив багато монологів, міг сперечатися чи навіть якось потролити студентів. Тоді я шукав сильного харизматичного Ð