Вахтанґ Кебуладзе: «Ми просторові істоти, ми вкорінені в цьому світі через наше тіло»

Простір, у якому ми існуємо, — не просто тло нашого життя, а універсальна форма чуттєвості, що вкорінює нас у світ, говорить філософ Вахтанґ Кебуладзе. У розмові з журналісткою Іриною Славінською він міркує про значення ландшафту в нашому тілесному, культурному та національному досвіді. А також — про друге життя просторів у літературі, цінність міського ландшафту і вміння працювати зі спадком отруєних пейзажів. 

Почнімо з бази: що таке ландшафт? Чи філософія якось його визначає?

Не сказав би, що є філософія ландшафту, але, оскільки ландшафт — просторове явище, для мене це належить до філософії простору.

І чим є простір для філософії?

На це є багато різних відповідей. Для мене як для германіста найважливішою є концепція Імануеля Канта, у якій простір — це трансцендентальна форма чуттєвості. Ми не можемо стверджувати ані те, що простір існує сам по собі, ані те, що його не існує, ані те, що він залежить від речей, які в ньому розміщуються. Але оскільки будь-який зовнішній досвід завжди відбувається у просторі, він є універсальною формою будь-якого нашого чуттєвого досвіду — візуального, тактильного тощо.

Чому простір впливає на людину? 

Засновник феноменології Едмунд Гусерль у своїх «Амстердамських доповідях» говорить про структурний закон світу: в цьому світі все має свій фізичний носій. Фізичним носієм досвіду кожного й кожної з нас є наше тіло, а воно є просторовим. Ми просторові істоти, ми вкорінені в цьому світі через наше тіло. Простір не просто впливає на нас. Ми в ньому живемо.

Є така трохи кухонна й містична ідея про те, що простір може бути визначальним для людського досвіду. Наприклад, що людина, яка росте серед новобудов спальних районів, виростає зовсім не такою, як людина із середмістя та старої красивої забудови. І що мешканці нових індустріальних міст зовсім не такі, як мешканці старих міст із давньою історією. І що терикони формують інакших людей, аніж гори. Як тобі як філософу чути щось подібне?

Трансцендентальний простір для нас всіх єдиний. А у своєму запитанні ти говориш про емпіричний простір. 

Ми живемо історично, культурно, соціально, тобто структурування простору пов’язане з нашими щоденними людськими практиками. 

Українська специфіка ландшафту полягає в наявності дуже різних просторів. Для нас зо