В Одеській області біля міста Подільськ місцеві жителі об’єднались, аби створити веломаршрут «На побачення з природою». Активісти кажуть, що містечко — маленьке, можливостей для активного дозвілля у них було небагато, а бажання проводити більше часу разом — є. Тому і вирішили зробити цікавий веломаршрут. На його реалізацію знадобилось всього три місяці. Тепер, навіть у період війни, люди мають можливість покататись на велосипеді та гарно провести час на березі річки.
[Цей матеріал є частиною проєкту «Зміцнення міжсекторальної співпраці для соціальної згуртованості» (SC3), який співфінансується Британською Радою та Європейським Союзом]
§§§
З маленького міста Подільськ, що на Одещині, вигулькують дві велодоріжки. Вони стартують із двох міських парків, зливаються з дорогою посеред міста, проходять повз лісові стежки і поля та закінчуються на березі річки Тилігул, у селі Олександрівка. Кінцева зупинка — набережна із альтанками, спортивний майданчик та частування юшкою.
Один із маршрутів — легкий, ним може проїхати будь-хто, інший — для досвідченіших велосипедистів. Їхня приблизна протяжність — до 10 кілометрів. І з’явились вони завдяки ініціативі небайдужих людей, які вирішили зробити життя місцевих жителів активнішим та цікавішим.
Дорога на природу
Ініціаторка створення веломаршруту «На побачення з природою», очільниця відділу муніципальних ініціатив, інвестицій та приватизації управління економічного розвитку та інвестицій Подільської міської ради Ірина Радковська каже, що у місті та навколишніх селах не так багато можливостей для активного дозвілля.
«Ми із чоловіком любимо кататись на велосипедах. Подільськ — місто невеличке: одна центральна вулиця і парки у різних мікрорайонах міста. Дітям взагалі не було де безпечно поїздити. Окрім того, хотілося б виїхати на природу, щоб поспілкуватись та просто відпочити», — розповідає жінка.
Таким місцем виявилось село Олександрівка, що розташоване зовсім поруч із містом. Дорога до нього починається із одного з мікрорайонів Подільська. Село — мальовниче, а одна з головних його принад — річка Тилігул, на березі якої можна гарно провести час.
Велоспорт у Подільську популярний, але безпечних маршрутів, особливо для дітей, бракувало. Тож у липні 2021 року Ірина разом із колегами вирішили створити веломаршрути з Подільська до набережної в Олександрівці, які б зʼєднали між собою дві громади. Для цього подали проєкт на участь в одеському обласному пітчингу, що відбувався у рамках проєкту «Зміцнення міжсекторальної співпраці для соціальної згуртованості».
Для реалізації проєкту треба було затвердити маршрути, встановити вказівники, розчистити територію біля річки та зробити там пляж. І також — знайти фінансування.
Два шляхи
Шукаючи хороший маршрут для велосипедистів, активісти вибрали найкоротшу дорогу. Однак вона мала екстремальні спуски, що додало проблем.
«Коли перевіряла дорогу, то побачила крутий спуск. Але я була на автівці і легко його подолала. А коли приїхали туди із чоловіком на велосипедах, то зрозуміли, що спускатись буде дуже важко: ґрунтова дорога, велике каміння та різкий схил. По-перше — це навантаження на спину, по-друге — не всі велосипеди витримають таку поїздку, можуть відмовити гальма», — розповідає жінка.
Тому активісти знайшли альтернативний маршрут. Він — довший, але легкий, проходить через стежки лісництва, повз дім лісника та польові дороги.
«У лісі дуже красиво, від дерев падає тінь, і ти їдеш на велосипеді, наче під куполом із крон», — ділиться враженнями Ірина.
Наприкінці у Подільську вирішили затвердити обидва маршрути: «зелений» — легкий, яким можна їздити з дітьми, та «червоний» — підвищеної складності.
Один із велошляхів стартує у приміському центральному парку імені Шевченка. Цю точку обрали тому, що це центр міста і до нього приблизно однаково добиратись жителям із різних мікрорайонів. Другий веломаршрут починається у сквері «Південний», що розташований в іншій частині міста. У 2021 році міська влада його реконструювала та привела до ладу, тепер там зелено і красиво.
Пісок, альтанки та велопарковки
Кінцева точка велопрогулянки — берег річки Тилігул. Узбережжя було занедбаним, скрізь розкидане сміття, тому довелось організовувати масштабне прибирання. Активісти вивісили оголошення, що шукають охочих, які можуть допомогти прибрати набережну. На толоку зібрались як велосипедисти, які були зацікавленні у відкритті маршруту, так і місцеві жителі Олександрівки. Один фермер позичив свого трактора із причепом, аби вивозити зібране сміття. Згодом учасники проєкту поставили там альтанки та облаштували стоянки для велосипедів, а також засипали піском набережну. Так веломаршрут почав обʼєднувати громади ще до своєї повноцінної появи.
Аби зробити подорож зручною та зрозумілою, активісти встановили вздовж маршрутів дороговкази та карти. Також є мапа в інтерактивному варіанті.
Загалом для втілення своєї мрії Ірині з командою знадобилось три місяці: у липні вирішили зробити веломаршрути, у серпні подались на участь у проєкті, а у жовтні перша колона велосипедистів уже їхала маршрутом до Олександрівки.
Ірина розуміє, що просто їздити туди-сюди велошляхом — нецікаво, треба чимось урізноманітнювати поїздки. Тому члени молодіжної ради, до складу якої жінка також входить, розробили розважальну програму. Тепер на велосипедистів, які приїжджають до кінцевої точки, на березі річки чекають спортивні змагання, стрільба з лука та смачна юшка.
Гроші на веломаршрут
Для реалізації проєкту веломаршруту «На побачення з природою» витратили приблизно 90 тисяч гривень. Із них 35 тисяч отримали від проєкту «Зміцнення міжсекторальної співпраці для соціальної згуртованості». Решта — гроші з місцевого бюджету.
Впродовж роботи над проєктом суми витрат, прописані на початку, змінювались.
«Витрати трохи змінились, адже, для прикладу, ми написали, що нам треба дві тонни піску для засипання набережної. А потім приїхали представники житлово-комунального господарства, архітектури та земельних відносин і кажуть, що треба аж 10 тонн. Адже якщо не насиплемо достатній шар піску, то він весь змиється у річку. А це додаткові витрати», — розповідає Ірина.
Відкриття
Зважаючи на короткі строки, закінчували підготовку до відкриття в останні дні. За день до першого заїзду Ірина разом з іншими членами команди встановлювала дороговкази на маршрутах.
«Я хвилювалась, щоб встигнути все зробити та поставити ті дороговкази до кінця дня. А ще, якщо чесно, дуже боялась, щоб їх не вкрали до наступного ранку», — ділиться спогадами жінка.
Але всі ці страхи виявились марними. У жовтні 2021 року відбулось відкриття веломаршруту «На побачення з природою» у рамках сімейного заходу «Тато, мама, я — спортивна сім’я». Хоча вже була середина осені і велосезон закінчувався, на відкриття приїхали кілька десятків велосипедистів.
Організатори, члени Управління спорту та молодіжної політики запрошували на захід родини, аби батьки провели більше часу із дітьми.
«Ми живемо у такий час, що через роботу у батьків не завжди є можливість проводити час із дітьми. Або батьки сидять у телефоні, діти сидять у телефоні. А так організували захід, мета якого — не лише популяризувати маршрут, а й дати можливість батькам та дітям гарно провести час разом», — каже Ірина.
Під час першої поїздки крутили педалі полегшеним маршрутом у супроводі поліцейських. На кінцевій точці маршруту, біля річки, для учасників організували спортивні заходи, різні майстер-класи та вчили стріляти з лука.
Перші відгуки про заїзд були різними: комусь усе сподобалось, а хтось скаржився, що маршрут складний. Загалом, організатори враховують усі побажання, навіть розмістили на дороговказах QR-коди, аби велосипедисти могли залишати свої відгуки та побажання, перейшовши за посиланням.
У жовтні, перед закінченням велосезону, тут встигли провести два заходи, під час яких організували велопоїздки для батьків з дітьми.
Люди просять велопрокат і смітники
Цьогоріч веловиїзди мають свій приблизний графік — Управління спорту та молодіжної політики влаштовує одну поїздку на два тижні. Ці виїзди популярні серед місцевих жителів — у кінці травня «На побачення з природою» приїхали 50 велосипедистів.
Мешканці Покровська виявились зацікавленими у розвитку свого велоруху. Тож, зважаючи на популярність велосипедної ініціативи, активісти вирішили її розвивати далі — і поступово розширювати велоінфраструктуру міста.
«Ми обговорювали з місцевими жителями ідеї щодо наступних проєктів, провели голосування у соціальних мережах — і з’ясували, що люди найбільше хочуть велопарковки по всьому місту, а також велопрокати. Адже не у всіх є велосипеди, а кататись хочеться. Ну і ще одне — вздовж маршруту просять встановити смітники», — розповідає Ірина.
Та додає, що вона разом з іншими громадськими активістами працюватиме над цими побажаннями.
Дитячий табір для велосипедистів
В Олександрівці біля річки є стара будівля, яка колись була школою. Тепер від неї залишилось лише старе пусте приміщення. Активісти планують відремонтувати його й облаштувати там дитячий табір відпочинку. Вже знайшли відповідний конкурс проєктів і зараз готують заявку до нього, аби на місці цієї школи обладнати хороший табір для відпочинку. А згодом треба буде доглянути і прилеглу територію.
«Буде круто, якщо діти приїдуть у цей табір не автобусом, а велосипедами. Або будуть мати можливість приїхати і залишитись на день-два», — міркує Ірина.
Також у планах Ірини та її команди — організувати поїздку-велоекскурсію. Адже в одному із навколишніх сіл є великий підземний монастир — один із найбільших у Європі, який внесений до реєстру культурної спадщини. Найближчу поїздку хочуть влаштувати для внутрішньо переміщених людей.
Загалом планів та ініціатив багато, але наразі не завжди є можливість їх реалізувати. Для прикладу, дорога, якою проходить веломаршрут, є у непоганому стані, але вона не зовсім годиться для поїздок на велосипеді, адже нею постійно курсує автобус. Тому активісти планують у майбутньому обладнати спеціальні доріжки, де велосипедисти будуть почуватись безпечніше.
«Я розумію, що у зв’язку із воєнними діями наш бюджет виснажений і зараз не час вимагати від місцевої влади робити велодоріжки.
Але коли вранці їду на роботу, вже чітко собі бачу, де в нас може бути така доріжка, щоб велосипедисти знали, де їхній простір, щоб могли спокійно їхати. Та я розумію, наскільки дорогий цей проєкт — асфальтована велодоріжка, тому поки що розглядаємо його на перспективу», — каже Ірина.
Також жінка додає, що дуже зацікавлена у тому, аби дорослі і діти мали змістовне дозвілля, особливо коли вони живуть у маленькому містечку, де не так багато варіантів, як провести вільний час з користю. Тому громадським активістам доводиться застосовувати ті ресурси, які мають. Через це й з’явився веломаршрут «На побачення з природою».
«Ми вирішили прокласти гарний веломаршрут, де можна не лише розвиватись спортивно, а й розвивати у собі чуття прекрасного», — додає Ірина.
Як повторити досвід
Проєкт веломаршруту свого часу отримав підтримку в межах проєкту «Зміцнення міжсекторальної співпраці для соціальної згуртованості», що співфінансується Європейським Союзом та Британською Радою в Україні. Активісти спершу пройшли онлайн-курс, а після першої хвилі відбору — спеціальне навчання, щоб згодом перемогти на пітчингу серед інших проєктів. Активістка Ірина Радковська певна, що кожен може втілити свої ідеї в життя, — варто лише врахувати досвід своїх попередників. І ділиться власним.
Необхідно зважено та чітко визначити проблему, на вирішення якої спрямований проєкт. «У тих реаліях, у яких ми зараз живемо, суттєво змінився вектор пріоритетів та потреб, і це треба враховувати», — зазначає жінка.
Про проєкт потрібно постійно говорити. Потрібно постійно бути на зв’язку з потенційними бенефіціарами проєкту та партнерами, обговорювати з ними етапи реалізації проєкту, радитися та бути відкритими до ідей та пропозицій, а також до конструктивної критики.
На початку роботи варто приділити час плануванню та врахувати можливі ризики. «Навіть минулого року, коли ми реалізовували проєкт за відносно спокійної ситуації, деякі ціни зросли, що змусило нас вносити зміни в бюджет. За умов, у яких ми перебуваємо сьогодні, ці ризики зростають у рази», — пояснює Ірина.
У колажах використані фото героїв.
§§§
Проєкт «Зміцнення міжсекторальної співпраці для соціальної згуртованості» (SC3) розрахований на 36 місяців і покликаний забезпечити ефективне подолання викликів і реалізацію перспективних можливостей в галузі розвитку на місцевому рівні шляхом покращення співробітництва між організаціями громадянського суспільства (ОГС) та місцевими органами влади (МОВ) в Україні.
Він співфінансується Британською Радою та Європейським Союзом та здійснюється Британською Радою спільно з трьома досвідченими співзаявниками (ОГС): ГО «Міцна громада», ГО «Молодіжна Платформа», та Херсонським обласним благодійним фондом «Об’єднання», що розміщуються на сході, заході та на півдні України відповідно. Проєкт здійснюється на всій території України, за винятком тимчасово окупованих територій.
Цю публікацію було підготовлено за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю авторів і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.
