Володимир Коман

Розмова із молодим українським фізиком, який працює у MIT

29.03.2016 Ольга Савчинська

Знайомтеся це Володимир Коман молодий український науковець, який нещодавно перебрався до Бостона, щоб облаштувати своє робоче місце у лабораторії найкращого технічного вишу світу MIT (Массачусетського технологічного інституту). Його дослідження перебувають на межі трьох дисциплін — фізики, біології та інженерії. «Ренесанс у науці» — саме так Володя описує свої експерименти у MIT. Він народився та виріс у Львові, у сім’ї професора Львівського університету. Йому 27, а у його «академічному» арсеналі навчання у Швеції, Бельгії та Нідерландах, аспірантура у лабораторії Федеральної політехнічної школи у Лозанні (Швейцарія), наукові конференції у Сінгапурі та США.

З Володимиром ми розмовляли про нанотехнології та Бога, читання та необхідність втримати у собі «живчика» до усього нового та невідомого.

 

Із чого почався твій академічний успіх?

Перед університетом було навчання в ліцеї (Львівський фізико-математичний ліцей при Львівському університеті ім. Івана Франка, TU.) У ліцеї було дуже класно і дуже важко, там багато фізики та математики. Я думаю, що після ліцею, знаючи англійську, можна легко вступити до найкращих університетів світу, як-от MIT чи Гарвард.

Далі був факультет електроніки Львівського національного університету. Тоді я й гадки не мав, що хотів учитися за кордоном. Я став членом SPIE це міжнародна організація, яка об’єднує оптиків. Підписався на їхню розсилку англійською, так і натрапив на програму Erasmus Mundus Master of Science in Photonics. Я мав два місяці, щоби зібрати усі документи, до TOEFL готувався лише три тижні.

DSC_0306

Розкажи трішки про магістерську програму.

Перший рік навчання я провів у Стокгольмі, в університеті KTH (Королівському технологічному університеті). Ми, знову ж таки, багато вчилися. У нас в групі не було європейців, усі приїхали здалеку студенти з Пакистану, Індії, Китаю, Ефіопії. Загалом 20 людей. Другий рік магістратури я провів у VUB (Брюссельський вільний університет) у Бельгії, де працював над магістерською роботою про розробку мініатюрного чипа, який ідентифікував речовини за допомогою раманівської спектроскопії. (До слова, по закінченні програми у Брюсселі Володя отримав звання найуспішнішого студента програми за підсумками 2011 року, TU)

Наступний крок аспірантура у Швейцарії. Як тобі це вдалося?

Після закінчення магістратури я написав більш як сотню листів до професорів по всій Європі. Спочатку писав погано, просто питав, чи є у вас місце для PhD студента? А згодом хтось мені порадив цікавитися, чим конкретно займається той чи інший професор, і писати усім індивідуально. Те ж саме стосується мотиваційного листа. Отак я вчився на своїх помилках. Загалом мені відповіло близько 15 професорів. Із них десяток написали: «Дякуємо за ваш інтерес, але у нас немає місця». Із п’ятьох людей двоє сказали, що «ми хотіли б вас запросити, але в нас немає грошей». І три університети запросили мене на співбесіду в Нідерландах, Данії та Швейцарії. Професори з Нідерландів та Данії мені відмовили. Залишалася Швейцарія так я й опинився в аспірантурі з фотоніки у Федеральній політехнічній школі у Лозанні, де провів наступні чотири роки.

DSC_0271

Що саме досліджував у Швейцарії?

Я займався розробкою нового приладу спеціальних сенсорів для дослідження токсичності наноматеріалів. Як часто стається у галузі новітніх технологій, люди спершу зацікавились новими можливостями наноматеріалів, і тільки тепер починають досліджувати їхні негативні сторони, як-от токсичність. Я багато працював з рослинами, зокрема з водоростями, саме тоді мене зацікавила біологія. Зараз також поєдную у своїй роботі інженерію та біологію. У 2014 році, з проектом «Зелені наноматеріали» я представляв EPFL (École polytechnique fédérale de Lausanne) на міжнародному з’їзді молодих науковців у Сінгапурі.

Чому все ж таки обрав MIT і як усе це сталося?

Я вважаю і стверджую (усміхається), що МІТ це найкраща школа. Хоча насправді сам університет не був для мене найважливішим критерієм щодо вибору місця, де я стану постдоком (post-doctorate). Перш за все я шукав професора та групу, які займаються цікавими для мене дослідженнями. Так збіглося, що професор, який працює у сфері біології та інженерії, був із Массачусетського технологічного університету. Якщо говорити про американські виші загалом, то кожен вищий навчальний заклад має власний науковий напрям. Наприклад, у Стенфорді шукають відповіді на фундаментальні питання, так само й у Єльському університеті чи у Прінстоні. У цих університетах дуже сильна фундаментальна фізика. Гарвард це література, медицина та юриспруденція. А MIT це місце для стартапів. Тут можна працювати над простою ідеєю, яка ще не є втіленою у життя. Мені також дуже імпонує їхній слоган: «Роби щось для людей».

Що найбільше вразило, коли ти вперше потрапив на кампус?

Я готувався до того, що буде складно і що усі довкола будуть дуже розумними, тому це не здивувало. В американців є така фраза: «Я добре виконав свою домашню роботу». Напевне, найбільше вразило те, наскільки розумним є мій професор і як багато він працює (професор Michael Strano, TU). Більшість ідей, над якими ми працюємо в лабораторії, це його розробки.

Звичайно, мене тут ніхто не чекав і не зустрічав усі заглиблені у свою роботу. Мені лише показали лабораторію і ми коротко обговорили проект, на яким працюватиму. Ось і все відразу берися за роботу.

DSC_0290

Таке відчуття, що в MIT ти почуваєшся як риба у воді. Як тобі вдалося так швидко адаптуватися?

Я приїхав уже підготовленим до роботи. Я хотів тут працювати. У мене було чотири місяці перерви між закінченням PhD та початком роботи постдоком. Цей час я використав для того, щоби зрозуміти, над чим працює мій професор: я перечитував його статті, цікавився, над якими проектами працюють науковці в його лабораторії.

Ще багато читав про різні напрямки фізики, біології, хімії, медицини, нанотехнологій. Я вважаю, що ідеї просто так не приходять. Якщо мене цікавить певний напрямок в науці, то я починаю читати. Згодом у мене з’являються якісь ідеї, я їх записую, а потім перевіряю, чи люди вже таке зробили. Приблизно з десяти ідей вісім чи дев’ять це вже зроблені речі. Можливо, одна ідея, тобто 10%, це щось нове. Половина від цього ідеї, яких зараз не можна втілити у життя. Тому те, що залишилось, 5% це ідеї, які можна просувати. Висновок: треба дуже багато читати.

Ти читаєш англійською?

Так, усі статті на англійській. Коли вчився в аспірантурі, то почав відкривати для себе різні журнали, які мають великий імпакт-фактор (коефіцієнт впливовості наукового журналу, TU). Сьогодні я підписаний приблизно на 20 таких журналів, тобто щодня мені на електронку приходить інформація про усі найсвіжіші статті в галузі фізики. До слова, свого часу Ричард Фейнман перечитував усі статті, які виходили в журналі Physical Review Letters.

Чи доступні ці журнали українським студентам?

На жаль, багато цих журналів є платними. Тобто університет має давати доступ до таких ресурсів. Журнали також дуже різняться за тематикою. Серед найкрутіших видань Science та Nature, там публікують статті з різних галузей, але вже на рівні серйозних відкриттів. Хоча сьогодні все більше й більше журналів є у відкритому доступі. Можу порекомендувати Nature Communication дуже класні статті на дуже різні теми. Якщо немає доступу, то завжди можна написати автору електронного листа і попросити копію статті. Майже завжди тобі відписують. Так можна і цікаві знайомства завести.

Я працюю над тим, аби створити такий собі місток між нанотехнологіями, інженерією і рослинами. Показати, як ми можемо використовувати рослини у сучасному світі. Використовувати їх як прилади. Це буде блокбастер

Над чим працюєш зараз у лабораторії MIT?

Мій поточний проект це конфіденційна інформація. Але якщо говорити загалом, то свій основний напрям досліджень я називаю «ренесансом у науці». Річ у тім, що ми вчені знаємо, що рослини є дуже складними біологічними приладами, але, попри весь свій прогрес у нанотехнологіях, і досі не можемо відтворити усіх їхніх функцій. Фактично я працюю над тим, аби створити такий собі місток між нанотехнологіями, інженерією і рослинами. Показати, як ми можемо використовувати рослини у сучасному світі. Використовувати їх як прилади. Це буде блокбастер.

DSC_0339

Яким є твій ранок?

Не зважаючи на те, наскільки я поспішаю, ранок завжди починаю із 15-хвилинної молитви. Після цього, зазвичай, відбираю статті, які прийшли за день і які слід перечитати пізніше. Нещодавно мій товариш порекомендував мені чудову гру Peak. Коли їду в автобусі, то щоранку граю у цю гру, щоби розворушити мозок.

А як акумулюєш у собі бажання постійно вчитися? Це звичка, потреба чи постійна праця?

Завжди працюйте над тим, аби ще краще працювати. За природою я дуже лінивий, тому до цього всього приходив дуже важко. Слід завжди пам’ятати, що негативні відчуття, депресія чи якісь погані думки про власну особистість з’являються тоді, коли вам немає що робити і до чого йти.

Які твої плани на майбутнє?

У глобальному сенсі я хочу допомогти Богові врятувати світ. І насправді планів дуже багато. Я цікавлюся багатьма галузями: фізикою, медициною та біологією. З університетських планів  стати професором і почати формувати свою команду. Я відкритий до діалогу з усіма небайдужими людьми, які хочуть щось робити, але не знають, до кого із цим звернутися.

Три поради для українських студентів.

Перша порада це знайти людей, на яких ти хочеш рівнятися, визначити, чим ти дійсно хочеш займатися, і йти до цього, не зважаючи ні на що. Навіть якщо усі довкола переконуватимуть, що це неможливо, все одно йди до цього і добивайся свого. Усім у світі можливо займатися і усього можна досягти, навіть якщо йдеться про такі неймовірні речі, як безсмертя чи вирощування рослин за п’ять хвилин.

Друга порада дуже багато читати і працювати. Це порада для мрійників. Не хочеться, щоби це прочитали трудоголіки і почали себе заганяти. Отже, як тільки ви зрозумієте, що вас цікавить, починайте читати, дізнавайтесь, що у цій галузі вже зроблено, і не розчаровуйтеся, коли не вдається придумати нічого нового. Намагайтеся довідатися якомога більше про предмет, який вас цікавить. І вчіть англійську.

Третя порада залишайтеся допитливими і знаходьте час помріяти. Ейнштейн вважав, що це найважливіше в житті. Це порада для трудоголіків. Розвивайте в собі цікавість. Плекайте в собі «живчика»!

Ольга Савчинська
  • Анастасія Любас

    пишаюсь тим, що знаю Володю. Олю, дякую за неймовірний текст! Друзі, ви надихаєте

  • Ender

    Володя молодчина, беру з тебе приклад.
    Оля, дякую за статтю!

Схожі публікації

4747 5

Наукова амбіція

Львів’янин Андрій Рабець хоче наукою змінити спосіб мислення людей і врятувати світ від туберкульозу

22.02.2017 Надія Швадчак
16059 12

Петро Старокадомський

Український учений, що розгадав таємницю рідкісного генетичного захворювання

28.09.2016 Олеся Яремчук
3085 5

Що не так з науково-популярною журналістикою і як це виправити?

6 карток про те, як пояснити біологію, медицину та математику так, щоби дух захоплювало навіть у гуманітарія

29.05.2016 Марія Педоренко

Популярні публікації

28688 5

7 відмінностей між професіоналами й аматорами

Письменник і підприємець Джеф Гоінз про аматорів і професіоналів
07.12.2016 The Ukrainians
47775 8

Легенда Хрещатика

Чому інженер, який запускав у космос ракети, а тепер миє вікна на Хрещатику, так не любить вихідних
25.11.2016 Анна Давидова
35032 17

Ярослав Грицак

Розмова з відомим українським істориком та публіцистом
04.04.2014 Володимир Бєглов

Краудфандинг

Малі міста

2608
зібрали
36000
потрібно

Нові медіа нової країни

36
зібрали
5000
потрібно

Найрозумніші діти країни

2538
зібрали
4500
потрібно

підтримайте проект

Donate

Введіть слово, щоб почати