Пандемія коронавірусу вплинула на кожного.
Хтось так боявся заразитися і мати ускладнення, що обірвав усі соціальні зв’язки. Багатьох із тих, що перехворіли, продовжують мучити безсоння, тривога чи інші прояви постковідного синдрому. Хтось втратив роботу і мусив шукати для себе нових шляхів у кризовий час. Комусь довелося хоронити близьких. Дехто не вірив у COVID, а інші мусили переконувати їх одягати маски. Декому для цього довелося навіть показувати книгу обліку смертей у місцевій лікарні. Хтось рятував хворих у реанімації, інший — змінив профіль волонтерства й почав шукати кошти на апарати ШВЛ та кисневі концентратори. Вірус змінив кожного з нас, навіть якщо ми цього не помічаємо.
Причиною тривоги, яка в останній рік стала постійним супутником для багатьох, часто була невідомість. Вірус змусив нас сторонитися людей, тож ми опинилися сам на сам із тими викликами, які він перед нами ставив. Але насправді ніхто не сам — усі ми переживаємо подібне. Цей документальний проєкт — спроба зафіксувати, як саме пандемія впливає на нас і де ми знаходимо сили, оптимізм та надію.
