[Текст створений у партнерстві з програмою «Інструменти ефективного управління» для підприємців Донецької та Луганської областей Львівської бізнес-школи УКУ, яка реалізовується та виконується в рамках Проекту «Зміцнення громадської довіри» (UCBI II), що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID).]
У 80-их в Маріуполі почали будівництво мікрорайону Західний. Квартири в житловому масиві отримали молоді спеціалісти, що працювали на заводах. Минуло 40 років, вони постаріли, але лишилися у тому ж спальному районі. Зараз він розрісся до 60 тисяч мешканців.
На мікрорайон — одна державна поліклініка. Від центру району вона розташована майже за півтора кілометра — це 25 хвилин пішки, громадським транспортом із пересадками або ж на таксі. Часто жоден із цих варіантів не годиться. Проблему, яку влада не один рік обіцяла вирішити, взявся розв’язувати місцевий мешканець Валерій Авер’янов — чоловік відкрив медичний центр Dr. VERUM.
Ми поговорили про те, чи легко було наважитися на старт у приватній медицині, як на бізнес впливає близькість війни і чому люди все ж лишаються на сході.
Про бізнес, що допомагає
Суть проекту була у тому, щоб відкрити медичний діагностичний центр у великому спальному районі, де його дуже потребують. Ми працюємо з жовтня 2017 року, хоч він був необхідним ще з 90-их. На одній із сімейних нарад ми вирішили спробувати, попри те, що це було ризиковано. З дружиною інвестували власні заощадження, також допомогли батьки.
Зазвичай медичні центри відкривають неподалік державних лікарень, але ми вирішили розміститися трохи далі. Для нас важливо, щоб медицина була близькою та якісною, але за доступними цінами.
Наш основний напрям — ультразвукові дослідження. Ми пропонуємо консультації лікарів — і терапевта, і спеціалізованих. Також забираємо аналізи, а для зручності клієнтів можемо надіслати результати на пошту чи через Viber, щоб людина зайвий раз не витрачала часу.
Ми пропагуємо регулярні обстеження. Адже середовище Маріуполя сприяє тому, що люди частіше хворіють. Крім того, близько війна — стрес від цього теж негативно впливає на організм. Краще виявити схильність до захворювання завчасно, щоб уникнути небезпеки.
Про старт і зміни
За спеціальністю я інженер-економіст. Маю досвід роботи з фінансами, але останні десять років працював директором медичного центру «Соляріс». З часом мені все більше хотілося піти у вільне плавання — і ми з дружиною вирішили спробувати. Спочатку планував залишитися на попередній роботі, де пропрацював десять років, але через конфлікт інтересів довелося піти.
Нас у команді двоє. Ольга — юристка за освітою, її батьки в Миколаєві мають невеличкий магазин, тож основні справи з командою і бухгалтерію веде вона, а я відповідаю за стратегічне планування. На рецепції допомагає наша донька, а після закінчення робочого дня ми лишаємося і самі все прибираємо.
Ідея виникла у березні 2017-го, і півроку ми планували, що і як робити. Нам дуже допомогла поїздка на міжнародну медичну виставку до Києва — там ми вирішили деякі питання з обладнанням, тому тепер впевнені в його якості. Щоб достукатися до своєї аудиторії, ми розносили газети в поштові скриньки, розклеювали борди й традиційні оголошення — так, щоб і старшим людям було зручно про нас дізнатися. Зараз місцеві мешканці про нас уже знають. Ми поволі освоюємо ринок, але це все-таки медицина — тут важлива історія й ім’я, а на це потрібен час.
Про безпеку й непевність
Мікрорайон Західний — на протилежному від фронту боці, але фактор війни впливає все одно, іноді ми навіть чуємо, як двигтить земля.
Багато моїх знайомих власників малого і середнього бізнесу виїхали до успішніших міст — Дніпро, Одеса, Харків, Київ. Будівля, де розташований наш медичний центр, належить чоловікові, який зараз у Харкові. Він теж готував приміщення для медичного бізнесу, але поїхав, коли почалася війна. Наша сім’я також думала кудись перебратися, але ми постійно відкладали це на потім. З одного боку, це було б раціонально, з іншого — це як зізнатися у власній слабкості, що не можеш нічого змінити. Тож ми підтримуємо роботу центру тут — не опустили рук, коли починали.
На нас вплинув обстріл мікрорайону Східний взимку 2015-го. До того здавалося, що війна десь далеко. Я тоді був у місті, а через 20 хвилин після обстрілу ми з друзями вже їхали у мікрорайон, щоб допомогти, везли все, що могло знадобитися. Нам назустріч виїжджало безліч машин, вздовж дороги довгим потоком люди ішли пішки, несли на руках дітей і якісь речі. Невідомо було, що далі — чи накриє вогнем ще раз, чи зачепить центр міста. Маріуполь повністю був у зоні ураження — до нас долетіли б «Торнадо», «Смерч», «Ураган».
Фактор безпеки на Західному — доволі хиткий. Не можна забувати, що в будь-який момент може статися загострення ситуації, особливо перед президентськими виборами. У нас є план евакуації, але якщо не встигнемо — спустимося у підвал.
Про Львівську бізнес-школу УКУ
Я активно користуюся Facebook і першу згадку про цю програму від LvBS побачив в одній зі спільнот для підприємців. Це мене зацікавило — передусім, можливістю отримати знання й розширити кругозір. Освіту я отримав у 90-их, і з того часу багато знань треба було оновити.
Головне, що тут почув: важливо не опускати рук і не втрачати надії. Треба аналізувати помилки і робити свою справу. Важливо мати холодну голову, вміти коректно рахувати і бути наполегливим. Маючи ці навички, можна ефективно використовувати всі потрібні інструменти.
