«Видимі» й невидимі нитки любові та болю Олени Пшеничної – The Ukrainians

«Видимі» й невидимі нитки любові та болю Олени Пшеничної

Мама, тато, син і «спектр». Про життя з діагнозом і бажання літати попри те, що реальність намагається замкнути тебе у клітці
29 Жовтня

Дівчина-підліток сидить на своєму дереві. Одна гілка — це її кухня, друга — спальня, третя — вітальня. Надворі літо. Дівча зістрибує і біжить на звалище, щоб притягнути старий акумулятор — з його елементів паяє собі прикраси. Надвечір з ватагою піде до промислового закинутого озера. Там вони стрибають із тарзанкою. Виклик у тому, щоб не налетіти на арматуру, яка стирчить із води. Дівчина добре вміє стрибати і не боїться. Часом з мамою і сестрою доводиться вистрибувати з вікна і бігти в кукурудзу — вітчим знову буянить. Та дитинство в неї все одно щасливе. І вітчима-тата, попри все, вона любить. Він водить її з сестрою на озеро і катає на спині.

Дівчині — 20. Вона студентка Інституту журналістики Київського національного університету. Закохана. Знається з ним два місяці. Та хіба важливо скільки? Треба терміново одружуватись — бо чого чекати? Треба встигнути, поки літо і тепло.

— Мам, — телефонує — я заміж виходжу.

Мама якраз збирає на городі полуницю, присідає на землю.

— Коли? — видихає у слухавку. 

— Через місяць! — дівчинка щаслива, а щастя потребує терміновості.

— Добре, що через місяць. Хоч полуницю на базар встигну відвезти, не стече, — мама ніколи не свариться й не дорікає, з повагою приймає всі її рішення. 

Молодій жінці — 23. В неї маленька донька. І тяжке розлучення. Вона, може б, і хотіла видертися на те своє дерево, де і кухня, і спальня, і дитинство. Але зараз падає у глибоку яму дорослого життя, розпачу й туги. Кладе мамі голову на коліна. Плаче. Мама не сварить, що не треба було, мовляв, так рано заміж, не дорікає — «А я ж казала!». Просто приказує, як у дитинстві: «Коли тобі болить, я беру ниточку і так біль ниточкою витягую… Дивись, бачиш, тобі вже не болить». І їй справді болить трохи менше. 

Жінці — 35. У неї другий шлюб, щасливий. І друга дитина. Син. Надворі холод і ковід. Вони йдуть до логопеда. Шарудять бахіли. Пахне лікарнею. Вони у масках. Логопед довго грається і спілкується з її Андрійком. І вимовляє: «Спектр». Дуже людяно, етично, щоб їх, батьків, не шокувати. Мати чимдуж намагається відірвати від себе це слово — як пластир, приклеєний на подряпину, яку вперто намагалась ігнорувати. Та з кабінету логопеда виходить іншою людиною. І її син — той самий хлопчик — виходить іншим. Цілий тиждень жінка ридає. У їхній сімʼї починає мешкати хтось новий — «спектр».

Жінці — 40. Вона сидить за столиком. У руці — кулькова ручка. Поряд — стосик книжок. На обкладинках — її імʼя та прізвище. У черзі по автографи — десятки людей зі своїми примірниками. Вона — письменниця Олена Пшенична. 

§§§

[Це інтерв’ю створене завдяки підтримці Спільноти The Ukrainians — тисячам людей, які системно підтримують якісну незалежну журналістику. Приєднуйтеся!]

§§§

Народилась і виросла в селі Гоголів під Києвом. Батьки розлучилися, коли була геть маленька. З татовою новою родиною в неї склалися хороші стосунки. Мама також вийшла заміж удруге, і Олена називала вітчима татом, попри те, що в якийсь момент він почав пиячити і знущатися з них. Мамі перепадало, а її із сестрою вітчим не бив, та що таке психологічне насилля, Олена відчула вповні. Її сімʼя не належала до так званих «благополучних». Втім, у школі з неї не знущалися — можливо, бо була відмінницею. 

2002-го Олена вступила в Інститут журналістики, працювала на різних телеканалах, переважно у розважальному сегменті. Ніколи не переходила на російську і часом у колективах була білою вороною, але, каже, з мовою серед «язика» їй було нормально, а от своєї сільської ідентичності у великому місті соромилась. Ця ідентичність через багато років допоможе Олені написати роман, який знайде відгук у тисяч людей, бо її герої та діалоги будуть дуже реальними, із сусіднь

На жаль, перший доступ до цього тексту має Спільнота The Ukrainians Media

На щастя, зараз у вас є можливість приєднатися!

Що ви отримаєте

  • Емейл-розсилка «TUM зсередини»
  • Екоторба «Ambassador»
  • Ранній доступ до текстів The Ukrainians
  • Digital-доступ до історій Reporters
  • Доступ до онлайн-зустрічей
  • Доступ до офлайн-подій
  • Книжковий та інші клуби
  • 30% знижки на паперовий Reporters
  • 4 друковані номери Reporters на рік
  • Знижки на книжки TUM Publishing

від 416 грн/міс

Обрати рівень

Запросіть друга до Спільноти

Вкажіть, будь ласка, контактні дані людини, яку хочете запросити

Придбайте для друга подарунок від TUM

Вкажіть, будь ласка, контактні дані цієї людини, щоби ми надіслали їй посилку

Майже готово

Вкажіть ще, будь ласка, своє ім’я та емейл.

Дякуємо і до зв’язку незабаром!

Дякуємо за покупку!

Ваша підтримка буде активована впродовж 10 хвилин. До зв’язку незабаром. Повернутись до статті

Вхід в кабінет

Відновлення пароля

Оберіть рівень підтримки