21-го січня мав би бути день народження у військовослужбовця Пилипа «Cody» Аверенкова, але він загинув 2 квітня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Надіївка, Покровського району Донецької області. Перед цим він зміг надати медичну допомогу побратимам, чим зберіг їхнє життя в тому бою. Цю колонку у памʼять про «Cody» написала його дружина Марина.
***
Я йшла центральною площею міста Славутич, коли побачила височезну фігуру, що швидко наближалась. Здалеку створіння було схоже на пана Тумнуса, персонажа з «Хронік Нарнії», який був фавном, а отже, мав копита замість ніг. Через секунду зрозуміла: то був хлопець на важких металевих ходулях. Він сміявся та стрибав вище голів усіх людей, які із захватом дивилися на це чудо. Хлопець розігнався та зробив сальто вперед, вправно приземлившись просто переді мною.
Це був Пилип.
Через 12 років ми одружились. Ще через рік він загинув у бою, захищаючи свою землю, сім’ю та народ від російських окупантів.
Пилип «Cody» Аверенков виріс у маленькому містечку посеред лісу. Славутич — місто-супутник Чорнобильської атомної електростанції, тож не дивно, що Пилип отримав диплом магістра за інженерною спеціальністю. Він використовував свій математичний розум у всьому, з чим мав справу: чи то було викладання англійської граматики, чи навчання військовослужбовців збирати та розбирати кулемет.
Він був природженим педагогом та вбачав у військовому інструкторстві своє майбутнє. Cody вірив, що навченість особового складу є запорукою нашого успіху у війні, а також інструментом збереження життів тисяч українців. Побратими часто з усмішкою згадують, як Cody постійно накладав усім турнікети, щоб не втрачати навичок і тримати всіх у тонусі.
Ще до отримання військово-облікової спеціальності Cody синхронно перекладав основи бойової справи для іноземних військових, які стали на захист нашої держави. Це була людина-розум, людина-навичка, разом із тим, це чоловік, з яким було легко ділитись чутливим та особистим, бо він умів слухати й не засуджувати.
Пилип любив добру музику, добру каву і танцював у будь-якій ситуації.
Якось, піднімаючись на чергову гору в Ірані, він голосно співав місцевих пісень та з кожним кроком пританцьовував. Вас здивувала згадка про далеку країну? Так-так, Пилип устиг об’їхати автостопом із десяток по-справжньому екзотичних країн. Подорожуючи, він продавав свої фотографії, вивчав мови та культуру місцевих, а якось ночував у компанії бедуїнів посеред пустелі Ваді-Рам у Йорданії. Розповідав, що заможніших людей не зустрічав ніде, бо ці мали не машини чи вілли, а табуни верблюдів.
Із 2024 року Пилип служив під знаменами «Вовків Да Вінчі». Складаючи присягу добровольця, сказав: «Я все життя жив для себе, зараз я готовий бути для інших». Він дуже старався та був не тільки для мене, а й для всієї країни. Основною цінністю Cody була правда. Це особливе чуття того, що є добро і зло. Та сміливість обрати одне, щоби стояти за нього до кінця.
Під час нашої останньої розмови чоловік нарешті впевнено говорив про майбутнє. Ми мріяли купити хату в селі та відсвяткувати весілля на Чернігівщині, щойно він повернеться з війни.
Тож якби не росіяни, Пилип навчав би дітей грати в шахи, варив би каву в майстерні та іноді катав би на серфі.
Останнє було його дитячою мрією — бути вільним на хвилях, як Коді Маверік із мультфільму «Тримай хвилю».
Якби ви шукали людину, повну бурхливого життя, то Cody був би вашою справжньою знахідкою. Він би саме грав Марка Сендмана на гітарі чи ретельно начищав би зброю.
Є вислів: «Нехай смерть зустріне тебе живим» — таким вона його і зустріла.
Славний був козак.
Дизайн — Вадима Блонського. Колаж створений на основі архівних світлин, наданих Мариною Мотуз.
