[Culture.pro — спільний проект The Ukrainians та Програми ЄС та Східного партнерства «Культура і креативність»]
Річард Дейлі, мер Чикаго, дратувався щоразу, коли йшов до дантиста. Той виконував свою роботу добре, але керівник міста під час процедур нудився — на відміну від маленьких пацієнтів, йому не вмикали мультиків, тож він мусив щоразу оглядати депресивний пейзаж за вікном. Поміж хмарочосів — понура залізнична станція та гігантська занедбана автостоянка на тисячу автівок. «А накриймо це все парком!» — вигукнув Дейлі.
Слова мера зрозуміли буквально — і накрили паркінг величезним дахом, на якому висадили дерева, облаштували фонтани, встановили скульптури. Так у 1997 році почалась історія Millennium Park. За шість років це місце стало культовим для місцевих мешканців, а згодом — чи не найвідомішою принадою для туристів з усього світу.
В урбаністиці такий процес називають ревіталізацією — перетворенням осиротілих або ж малоефективних індустріальних будівель на культурні об’єкти. В Європі та США мода на ревіталізацію почалась в 1990-их. В Україну, колись таку залежну від заводів та фабрик, цей тренд прийшов не так давно і наразі залишається справою рук іноземців або винятково сміливих бізнесменів. Ось декілька українських прикладів найцікавіших та амбітних перевтілень.
Арт-завод Платформа
Колись: Дарницький шовковий комбінат.
Заходи та плани
Щороку тут відбуваються музичні та гастрофестивалі, благодійні барахолки. Є зони для коворкінгів та творчих майстерень. В найближчих планах — побудувати на території заводу бізнес-центр на кшталт офісу Google та продовжувати відкривати заклади альтернативного розвитку для дітей.
Головні виклики
«Арт-завод Платформа» — це околиця Києва. Кілька років тому ізраїльтянин Офер Керцнер повірив, що тут можна побудувати новий Хрещатик. Викликом було вже навіть переконати киян поїхати по розваги так далеко. Побоювання були марними — в перший же рік, у 2014-му, на території заводу «відфестивалило» близько 100 тисяч людей, в 2015-му — вже 950 тисяч.
Щоб привабити гостей, зробили чимало. Гігантські заводські приміщення мали вигляд зовсім не гостинний: довелось поміняти понад 800 вікон, відновити каналізаційні системи, постелити асфальт та навіть побудувати навпроти великий парк. Арт-завод дав імпульс для розвитку цілому району.
«У всьому світі, особливо в Європі, такі проекти дотує держава та різні фонди, — розповідає Сергій Соколов, маркетинг-директор «Арт-заводу Платформа». — Натомість «Платформа» — це приватні інвестиції, яких держава жодним чином не підтримала».
Фінансовий зиск
«Якщо дивитися на цифри, то проект, можливо, є збитковим. Але врахуйте, скільки всього було зроблено для розвитку України, її арт-сектора, гастрокультури, стартапів. Фестивалі самі себе окуповують, та якщо брати «Платформу» в цілому — клінінг, податки, плату за електроенергію, оренду землі і т.д. — то все ж наразі це не дуже самоокупний проект. Але ми рухаємося до цього».
UNIT.City
Колись: Київський мотоциклетний завод.
Заходи та плани
Мета — об’єднати освітні, бізнесові, культурні, медичні, спортивні та розважальні об’єкти в одному місці. В основі лежить ідея шерінгу — всі компанії-резиденти містечка не просто живуть по сусідству, а мають доступ до цехів та лабораторій одне одного.
За п’ять років тут планують облаштувати територію на 25 гектарів, де будуть коворкінги, десяток дослідницьких центрів та навіть житловий мікрорайон з розвиненою інфраструктурою. На території парку є безкоштовна школа програмування UNIT.Factory.
Головні виклики
«Найбільшим викликом для нас є необхідність величезних фінансових ресурсів на старті проекту. Саме тому ми дуже цінуємо та пишаємося тією довірою, яку зараз маємо. Сьогодні доволі важко коротко та змістовно пояснити пересічним громадянам сутність проекту, його значення та вплив на майбутнє української економіки. Тому ми запрошуємо людей у гості на відкриті дні та проводимо короткі екскурсії Парком. На наш погляд — краще один раз побачити», — пояснює Максим Яковер, керівний партнер UNIT.City.
Офіційне відкриття UNIT.City відбулось у квітні цього року. Наразі тут функціонує п’ять об’єктів, а це, за словниками керівників Парку, приблизно 2% від запланованого. Перші об’єкти, такі як UNIT Factory, бізнес-кампус, кафе та спортивний зал, були реконструйовані з будівель старого мотозаводу — все решта зводять «з нуля».
Модернізувати залишки колись потужного підприємства не завжди легко, але в Парку знаходять цікаві рішення. Зокрема, торік заснували міжнародну премію UNIT.CityArtPrize. Конкурсне завдання — придумати, як перетворити 60-метрову промислову трубу в центрі Парку на яскравий та функціональний арт-об’єкт.
Поміж 158 учасників з десяти країн світу відібрали проект лондонського художника Себастьяна Кайта. За його задумом, труба стане маяком: її прорізатиме потужний промінь світла, який буде видно майже з будь-якої точки Києва.
Фінансовий зиск
Головний інвестор UNIT.City — Василь Хмельницький, засновник фонду K.Fund. За чотири роки підприємець планує витратити на інноваційний парк до 200 мільйонів доларів. «Ми залучаємо лише приватні інвестиції. За нашими підрахунками, Парк почне окуповувати себе за три роки», — говорить Максим Яковер.
Арт-завод «Механіка»
Колись: Харківський паровозобудівний завод.
Заходи та плани
Місце проведення місцевих музичних, гастрономічних та арт-фестивалів. У 2018 році тут планують побудувати творчий коворкінг, лекторій та навчальні студії.
Головні виклики
Своїм головним викликом команда «Механіки» вважає не так ревіталізацію, як величезну відповідальність, що лягла на їхні плечі. Тутешні ефектні вечірки завжди популярні — щоразу приходить щонайменше дві тисячі людей. Та не вечірками єдиними — команда прагне перетворити колишній завод на своєрідний центр міської культури. Ідей багато, та чи для гаманця та до душі вони харків’янам — це питання.
«Скажімо, влаштувати виставку робіт відомого американського кінорежисера та мультиплікатора Тіма Бертона буде економічно затратно, і квитки на подібний захід коштуватимуть відповідно.
Те ж стосується й інших відомих діячів культури та мистецтва, — розповідає Юлія Ліпакова, директорка з розвитку та PR арт-заводу «Механіка». — Ми розуміємо, що, незважаючи на неймовірний талант молодих артистів, вони не знайдуть відгуку в широкої аудиторії харків’ян. На жаль, у нашому місті замало поціновувачів рідкісної творчості».
Фінансовий зиск
«У нашій країні мистецтво не цінується так, як за кордоном. Наприклад, зараз сектор креативних індустрій у Великій Британії переживає економічний бум. Натомість в Україні уряд треба переконувати у необхідності постійної підтримки культури.
Наш проект є напівкомерційним, тому існує без грантової допомоги. Проект ще на стадії розвитку, тож говорити про фінансові показники ефективності рано. Але ми рухаємось вперед дуже впевнено. На кожному етапі нам допомагають друзі, волонтери та ентузіасти, але інколи ми зіштовхуємось із банальним обмеженням щодо бюджету та персоналу. Тому ми у постійному пошуку партнерів та меценатів».
Фабрика повидла
Колись: На початку ХХ століття фірма «Корнік і син» виготовляла тут свої алкогольні напої, за СРСР тут в різний час працювали консервний завод, винзавод, цех із переробки овочів та виготовлення повидла.
Заходи та плани
В майбутньому — простір сучасного мистецтва, де відбуватимуться виставки, музичні та театральні постановки, освітні заходи.
Головні виклики
Австрійський історик Гаральд Біндер придбав Львівську фабрику повидла влітку 2015 року. З того часу ЗМІ чимало розповідали про плани на нове життя цієї історичної будівлі. Втім, роботи з реставрації та реконструкції розпочнуться лише наприкінці наступного року. Причина — складна бюрократична система.
«Для того, щоб реалізувати архітектурний проект, треба мати орендовану землю. І це настільки складна та довга процедура, що зайняла в нас більш ніж два роки. Звісно, за кордоном це все інакше. Створення Арт-центру підтримує та інвестує австрієць Гаральд Біндер, Harald Binder Cultural Enterprises, проектні рішення розроблені архітектурним бюро з Відня.
Там жартували, що в їхній країні ця дворічна процедура зайняла би три місяці чи максимум півроку, — розповідає Божена Закалюжна, директорка Jam Factory Art Center. — Такі труднощі скрізь — не залежить від того, реконструкція це чи новобудова. У нашому випадку — це реконструкція, реставрація, ще й історична пам’ятка, а якщо такі будівлі реставрують, то обов’язково в тому ж об’ємі — не вище й не ширше».
Фінансовий зиск
«Якщо ми говоримо про вклад у реконструкцію та реставрацію будівлі, то це, звісно, дуже витратно. Очевидно, що будівництво «з нуля» обійшлось би в рази дешевше. Та я б не хотіла, щоб ревіталізацію розглядали лише як оновлення будівлі. Треба дивитись комплексніше — це наша соціальна інвестиція в інфраструктуру та творення інституції нового зразка, яка все ж таки передбачає соціальний і культурний вклад та довготривале його повернення.
Наш проект є якірним, який має посприяти значно швидшому розвитку району Підзамче і українського сучасного мистецтва. Таким чином ми створюємо умови для того, щоб розвивались інші проекти та інституції».
Lem Station
Колись: Трамвайне депо.
Заходи та плани
Невдовзі тут будуть коворкінги, студентські кампуси, арт-майданчики, майстерні, пошта, амфітеатр, екопарк, центр розвитку дітей та багато іншого. Керівники проекту хочуть створити у наскрізь туристичному старому Львові зону розвитку креативної економіки, винахідництва та творчості.
Головні виклики
У липні 2017 року львівська мерія оголосила інвестиційний конкурс на ревіталізацію старого депо. Єдиний учасник та переможець — ТОВ «Лем Стейшн». Ще до проведення конкурсу компанія значно модернізувала середній ангар депо: відремонтувала комунікації, постелила підлогу, накрила дах.
Компанія хотіла продемонструвати, як можна переходити від розмов до діла, та успішно провела тут ряд заходів: від інструментального концерту LvivMozArt та третього національного етапу кубка України з дрон-рейсингу до різнотематичних дискусій.
Зараз компанія перебуває на етапі підписання інвестиційного договору. Просування далі гальмує низка проблем.
«Новітні проекти важко впроваджувати в наших реаліях. Кожен папірець повинен пройти кола бюрократичних процедур. Починаючи він законодавства, яке унеможливлює гнучкість, закінчуючи якимись застарілими правилами з відлунням післявоєнних часів. Є багато питань щодо ділянки: якщо йдеться про об’єкти промислового значення, мусимо змінювати цільове призначення.
Вирішення технічних та земельних питань, узгодження інженерних комунікацій, будівельних норм, технічних питань щодо землі, обтяження договорами з різними підприємствами, — перераховує Олег Мацех, співзасновник Lem Station. — Найцікавіше, що міська рада, зокрема міський голова, в цій ситуації абсолютно на нашому боці. Він, як і керівники підрозділів, намагаються допомогти нам, чим можуть. Але все одно система вища за них».
Фінансовий зиск
«Скажімо так — цей проект однозначно має бути незбитковим. Він не зазнає краху, але й, однозначно, не буде таким фінансово вигідним, як черговий львівський ресторан, готель, супермаркет чи щось подібне. З точки зору інвестицій, це дуже складний та ризикований проект. Та ми радіємо, що місто мислить стратегічно та підтримує саме такі замовлення».
!FESTrepublic
Колись: Львівський завод «Галичскло».
Заходи та плани
Креативний простір, який поєднує в собі event-приміщення, навчальні студії, кафе, нічний клуб, а також дитячий садок.
Головні виклики
!FESTrepublic — це офіс Холдингу емоцій «!FEST», мережі креативних проектів та ресторанів. Поміж останніх — «Криївка», «Львівська майстерня шоколаду», «Копальня кави». Всі ці відомі у Львові та поза ним заклади розташовані в центрі міста. Натомість новий офіс перевезли на околицю, в район Підзамче. Віддалена локація не налякала підприємців, навпаки — вони побачили тут можливість створити навколо власного офісу альтернативний центр міста. Але не стільки розважальний, як такий, що створює умови для праці та відпочинку водночас.
«У 2005 році на мене справив величезне враження офіс Google у Каліфорнії. Це якраз про те, що Річард Флорида пише: не обов’язково працювати від 9 до 18, головне — створювати «додану вартість» і продукувати ідеї. Хочеш поплавати? Піди в офісний басейн. Хочеться суші? Вони на кухні. Теніс пограти? Без проблем!
Все створено для людей, — розповідає Андрій Худо, один із засновників Холдингу емоцій «!FEST». — Тут, на !FESTrepublic, у нас буде і басейн, і можливість провести робочу нараду біля ватри, й інше. Уявімо: прийшов бухгалтер, пообідав у «Трапезній», під час перерви позасмагав 20 хвилин біля басейну і далі пішов працювати в офіс. Наче ж дивна ситуація, але це майбутнє. І його ми маємо творити разом».
Щоб намацати це майбутнє, підприємці повсякчас експериментують, а !FESTrepublic змінюється щомісяця. Зовсім недавно тут відкрився дитсадок — підприємливість та креативність слід виховувати змалку.
Фінансовий зиск
«!FESTrepublic ми розвиваємо вже три роки. І, напевне, ще роки два знадобляться, щоб завершити проект. Лише тоді можна буде стартувати
наступний. Питання наявності грошового ресурсу дуже важливе. Ми вкладаємо у цей проект мільйони гривень щомісяця. Чи ми чітко бачимо, як він може окупитися? Наразі — не дуже. Перший стартап, який ми тут запустили, — це «Авіація Галичини». Це складний бізнес. У ньому доволі важко заробляти гроші. Але ми створили прототипи, почати робити одяг, промоціювати бренд і справа розвивається. Перші прибутки від продажів є першим поверненням наших інвестицій у локацію».
Ірина Прокоф’єва,
координаторка програми «Культура і креативність»
Про досвід Чехії
Під час цільової поїздки до Чехії мені вдалося ознайомитися із тамтешніми прикладами ревіталізованих просторів. Виокремити один найкращий важко, тому згадаю два проекти: Jatka 78 та Moving Station.
Jatka 78 — колишній в’єтнамський ринок із довжелезними торговими рядами та промисловими будівлями в одному з найменших районів Праги. Представники театральної та циркової спільноти звернули на нього увагу і вирішили перетворити місце на осередок творчості.
Завдяки волонтерам, приватним спонсорам та краудфандинговій кампанії активістам вдалося оновити простір.
Зараз тут базується сучасний цирк Cirk La Putyka (вистави якого проходять прямо між торговими рядами), театральна сцена, зона для циркових тренувань та репетицій, галерея, розміщені офіси декількох творчих об’єднань. В Jatka організовують вистави, покази, креативні вечірки та перформанси.
Moving Station — колишня залізнична станція міста, що належить до культурних пам’яток міста Пльзень. Споруду перетворили на простір, де тепер розташовані сучасний театр, театральна студія, освітні проекти, проекти сучасного мистецтва. Тут також влаштовують воркшопи, виставки та концерти. Moving Station є альтернативною театральною сценою у той час, як в місті діють іще два театри: старий театр та величезний надсучасний, побудований за грантові кошти.
Для мене обидва ці проекти є показовими — як зразки для України. У нас, коли кажуть про ревіталізацію простору, одразу думають про створення хабу, інкубаторів, виставкових та івент-просторів, у кращому випадку — резиденцій або лабораторій. Ці ж два приклади показують, як перформативні мистецтва здатні змінювати простір та райони.
***
Більше про проектування та ревіталізацію культурних центрів читайте у тематичному посібнику.
→ Фото локацій — artzavodplatforma.com, UNIT.City, mykhakrov.info, Wikimapia, Lem Station, Afisha Lviv, jatka78, en.fpiec.pl.
