Ми постійно говоримо про кризу в українській школі. Ми часто згадуємо про необхідність масового запровадження освітніх інновацій, щоби створити нове покоління якісних середніх навчальних закладів. У соціальних мережах сотні й тисячі поширень набирають новини про методичні і технологічні нововведення у школах Фінляндії, США, Сінгапуру та інших країн. Та попри це, ситуація із новаціями в українських школах за останніх 25 років покращилася не суттєво.
Причини цього зрозуміти не складно. По-перше, запровадження радикальних змін у державній освіті наштовхується на опір і байдужість системи. По-друге, створення приватних новітніх закладів потребує великих ресурсів і ризику. Втім, щодо останнього, це якраз ті виклики, з якими зіштовхується кожна інноваційна організація чи компанія в будь-якій галузі.
Новітня ідея може надати конкурентну перевагу, але, з іншого боку, має великі шанси на практиці виявитися нежиттєздатною. І, звичайно ж, кожна інноваційна організація відчуває проблеми із залученням фінансових, людських та інших ресурсів для свого розвитку.
Тож для того, аби долати ці виклики, стартапери з усього світу випрацювали низку практик, які дають змогу таким компаніям не лише виживати, а й процвітати в умовах нестабільності та хронічного дефіциту ресурсів.
Ось перелік найважливіших порад. Насамперед, іще до старту проекту, потрібно вивчити попит на інноваційну послугу завдяки опитуванню потенційних клієнтів. Далі сконцентрувати всі наявні ресурси на створення мінімально життєздатного продукту. Це дасть змогу довести або спростувати перспективи стартапу, понад те — покращити продукт і встановити зворотний зв’язок.
Створити стартап, а потім сподіватися, що люди почнуть ним користуватися, надто дорого, довго і ризиковано. Але саме так сьогодні по всьому світу — і в тім числі в Україні — ми намагаємося створювати інноваційні школи. Чому ж не застосувати перерахованих вище принципів побудови стартапів для заснування новітніх шкіл наступного покоління?
The Tiny School Project у США займається саме цим. Організація пропонує потенційним засновникам інноваційних шкіл менторство та «стартап-підхід» у створенні нової школи. Що це означає? Розпочинати із крихітного пілотного проекту для кількох учнів, які навчатимуться увечері або у вихідні. Якщо ж це спрацює, проект масштабувати до 10-15 учнів та випробовувати його протягом 2-12 місяців у позиченому чи орендованому приміщенні. І тільки в тому випадку, якщо концепція нової школи витримає всі випробування на практиці, її запускають як повномасштабний проект.
Серед навчальних закладів, що розпочали роботу завдяки цьому підходу, — NOLA Micro Schools. У цих школах дітям допомагають зрозуміти своє покликання за допомогою комбінації проектів (що схожі на квести), сократівського методу та навчання у професіоналів. Інший приклад — Noble Minds Institute — школа для дітей з емоційними та поведінковими проблемами.
Ще один інноваційний навчальний заклад, створений завдяки цьому методу, — Rooted School. Учителі цієї школи намагаються прив’язати знання, що набуваються школярами впродовж навчання, до їх практичного застосування в дорослому житті: алгебру — до створення додатків для мобільних пристроїв, вивчення рідної мови — до створення ефективних маркетингових кампаній в соціальних мережах тощо.
Минуле десятиліття стало періодом розквіту інноваційних, ризикованих і надзвичайно плідних стартапів майже в усіх галузях світової економіки. Здається, настав час, коли випробувані методи стартап-світу потрібно почати використовувати для створення шкіл нового покоління в Україні.
→ Фото автора — Джерело / Головне фото — Startup Stock Photos
→ Чому такі зміни не відбуваються в Україні? Діліться думками у коментарях нижче.
