Ваш проект провалився. Що далі?

Перше правило поразки: говорити про поразку

19 Лютого 2018

[Текст опублікований за підтримки Work.ua — сайту із пошуку роботи №1 в Україні]

Невдачі на роботі бувають різними. Закінчився розподіл бюджету, а ваша ініціатива так і не отримала бажаного фінансування. Або ж ваш клієнт подзвонив і раптово розірвав довготерміновий контракт. Можливо, ваш зірковий співробітник, якого ви нарешті змогли привабити у свою компанію, виявився не таким вже й здібним. Або ж щойно ви провели серію дискусій із менеджером з персоналу, яка завершились вашим звільненням. У цих випадках (як і у багатьох інших) ви зіткнулися з деморалізуючим публічним провалом.

Перш за все, мої вітання! Якби кожен із ваших проектів досягав успіху, то це означало б, що ви не рухаєтесь вперед, а буксуєте на місці. Періодично зазнавати поразки — це доволі хороший знак. Хоча поразка також може бути результатом неуважності чи невдалого рішення, але її часто асоціюють з експериментами та інноваціями. Ніхто не прагне відчути смак поразки та зіткнутись з її наслідками, але справжні професіонали використовують невдачі як можливість чомусь навчитись та вдосконалити себе.

Перше правило поразки: говорити про поразку

Люди часто сприймають проблеми на роботі як особисту трагедію. Вони не знають, що сказати у відповідь, тому просто уникають будь-яких розмов. Не уникайте слона у кімнаті, а визнайте факт невдачі та спробуйте зрозуміти її причини.

Скористайтесь практикою розробників, у якій команди проводять «посмертний аналіз без зайвого сорому» (blameless post-mortems (BPMs)), щоб визначити  системні вразливості процесів, технологій та практик. Вони вчаться на своїх помилках, щоб покращити свою роботу в майбутньому. Ці зустрічі відбуваються одразу після завершення роботи і об’єднують усіх дотичних до проекту осіб. Також корисно долучити до зустрічі третю сторону, яка модерувала б дискусію і ставила питання, що демонструють: 

1. Таймлайн подій та розуміння того, як вони розвивались.
2. Контекст будь-яких зроблених оцінок чи аналізів.
3. Відомі для усіх дані (або ж ті, які вважали загальновідомою інформацією).
4. Логіку членів команди у той момент.
5. Ментальні моделі того, як все «мало б» спрацювати, і наскільки вони спільні чи відмінні у різних членів команди.
6. Фактори, які змусили членів команди діяти у певний спосіб.
7. Сигнали, які змусили членів команди просити про допомогу або ж завадили їм це зробити.

За результатами цієї зустрічі визначте заходи, які дозволять вам уникнути аналогічних невдач у майбутньому. Сюди можна зарахувати зміни до порядку дій на випадок кризових явищ, залучення додаткових осіб до регулярних зустрічей, детальніша документація проекту.

У «посмертних аналізах» найважливіша саме швидкість їхнього проведення, адже якщо BPMs проводять за кілька тижнів після самої події, то існує ризик, що важливі деталі уже будуть забуті і у більшості учасників уже сформується певне загальноприйняте уявлення про причину провалу. Ефективні «посмертні аналізи» допоможуть розвинути команди з високим рівним довіри, які зможуть рухатись далі після поразки, долаючи власні слабкості замість того, щоб продовжувати звинувачувати одне одного у провалах.  

Визнайте особисту відповідальність за поразку

Невдачі можуть бути викликані набором причин, але керівництво проекту завжди повинне нести за них особисту відповідальність. Проаналізуйте те, яким чином ваші дії «посприяли» негативному результату.  Можливо, деякі з них стали очевидними після «посмертного аналізу»  і зумовили зміни у вашому підході. Але копайте глибше: як ви можете покращити свої лідерські навички? Можливо, люди бояться, що ви «вб’єте посланця» або ж занадто повільно реагуватимете на попереджувальні сигнали. Попросіть свою команду дати відгук про вашу роботу. Спробуйте скористатись підходом, який визначила Кім Скотт у своїй книзі «Радикальна відвертість»: будьте наполегливі та винагороджуйте чесність, щоб отримати значущий відгук від ваших колег.

Поділіться тим, що ви дізналися, щоб покращити процеси

Усі ми схильні піддаватись спокусі залишати наші невдачі позаду. Так чи інакше, ми зазвичай отримуємо бажану роботу чи підвищення, цитуючи наші успіхи, а не поразки. Однак вміння ділитися знаннями, які ми здобули внаслідок невдач, може стати в пригоді не лише вам, а й вашим співробітникам. Знайдіть підхожий спосіб викласти свою історію: у формі звіту, розмови чи посту в блозі. Ваша компанія може використати це як спосіб розвинути толерантність до невдач, а також продемонструвати шлях вашої команди до успіху або ж поразку на шляху до нього.

Оригінал — Perry Hewitt
Адаптований переклад — Юля Петрів
Зображення — Unsplash

Текст
Місія The Ukrainians — уможливлення позитивних соціальних змін в Україні
Долучайтеся до Спільноти, підтримуйте якісну українськомовну журналістику та приєднуйтеся до змін!
Приєднатися
Наші головні тексти тижня у красивій розсилці. Щовихідних у ваших емейл-скриньках.

Майже готово

Вкажіть ще, будь ласка, своє ім’я та емейл.

Дякуємо і до зв’язку незабаром!