Петро Чорноморець: «Не ставити людину в позицію, коли вона мусить віддати все»

Біолог і освітянин — про мораль і справедливість у сучасному суспільстві

Данило Павлов, Наталія Колегіна
1 Листопада

З Петром Чорноморцем ми зустрілися, щоби зрозуміти, як працює моральний компас людини з погляду біології. Чорноморець — кандидат біологічних наук, а також співзасновник системи просвіти для підлітків від 14 років «Змінотворці», викладач Києво-Могилянської бізнес-школи та демократичної школи «Майбутні».

Петро каже, що з повномасштабним вторгненням його життя круто змінилося, проте йому вдалося вибудувати нові стратегії поведінки, щоб жити далі.

Спілкуємося з Чорноморцем про те, як давати собі раду в умовах тривалої війни, а ще про моральні потреби людини, українську ідентичність та хиби сучасної системи освіти.

Як війна впливає і змінює нас у біологічному сенсі?

Оскільки війна як війна діється на достатньо вузькій лінії фронту, то для різних людей наслідки будуть різними. З біологічної точки зору в нас є потреба ототожнювати себе з якоюсь «зграєю», певною групою собі подібних. У великої кількості українців присутня українська ідентичність — складно сказати, чи вона емоційно найголовніша, але відіграє важливу роль.

Коли інша «зграя» напала на нас, наша ідентичність активувалася, відбулося збудження окситоцинової системи і виділення окситоцину, який, крім усього іншого, відповідає за відчуття патріотизму, любові до своєї землі та народу, а з іншого боку — ненависті до чужинців. Це те, що ми яскраво побачили у 2022 році.

Оскільки патріотична українська ідентичність значною мірою заважає задовольняти особисті потреби, то люди, які не змогли знайти свій адекватний баланс, почали приглушувати її в собі. Так актуалізувалися якісь інші ідентичності — у кожного свої.

Як можемо відстежувати ці зміни і як їх брати до уваги?

Все залежить від того, чого ми очікуємо від цих змін або чого ми боїмось.

Коли говоримо про мобілізацію ресурсів, маємо розуміти, що вона не може бути тривалою — якихось три місяці, на пів року ресурсів не вистачить. Тому ті, хто мобілізовані довше, вигорають, виснажуються, а інші — відчувають їхнє виснаження й активно захищаються від спроб напирати на їхню ідентичність. Це одна з проблем, яка виникла у публічній комунікації, де ми — єдність і сила, нас захищають військові й таке інше. Ці штуки активували готовність долучатися до захисників, але в тривалій перспективі така комунікація не працює. На довгій дистанції людині потрібно відчувати, що вона може жити в балансі, що їй не треба виснажувати всі сили задля нації та оборони.

Нам треба відчувати, що ми здатні пережити наступні роки у війні з наявними в нас ресурсами, а це належить до індивідуальної відповідальності кожного.

То як нам комунікувати ідею про те, що варто продовжувати боротьбу, підтримку військових, саму мобілізацію? Важливо не ставити людину в позицію, коли вона мусить віддати все.

Чи змінилася наша реакція на стрес? Адже ми реагуємо на ті ж повітряні тривоги не так, як у перші дні вторгнення.

Залежно від того, що відбувається в житті окремої людини, ефект буде іншим. Є люди, у яких основні параметри життя майже не змінились: вони живуть у своїх домівках або знайшли подібне житло й легко адаптувалися. Якщо у тебе все ще є твій дім, сім’я, робота, то наявність тривог та інформаційного фону довкола війни — це втрата невеликого відсотка від якості життя.

Однак у всіх нас є стрес і велика тривога через те, що велика чужа зграя напала на нашу. Звісно, нам страшно, коли щось вибухає чи прилітає по наших містах, але фактичний чисельний ризик не такий великий порівняно з утратами від ДТП, наприклад. Він видається менш контрольованим, а від того — страшнішим. Якби про ДТП писали щодня в усіх новинах, то люди б їх більше боялися. Отже, життя більшості людей не змінилося суттєво, але змінився інформаційний фон, який має значний вплив.

Проблема в тому, що ми не можемо зменшити стресові впливи війни. Єдине, що можна, — це перестати читати новини, але для цього треба прибрати стрес. Від страху люди масово читають новини, які своєю чергою збільшуÑ

На жаль, перший доступ до цього тексту має Спільнота The Ukrainians Media

На щастя, зараз у вас є можливість приєднатися!

Що ви отримаєте

  • Емейл-розсилка «TUM зсередини»
  • Екоторба «Ambassador»
  • Ранній доступ до текстів The Ukrainians
  • Digital-доступ до історій Reporters
  • Доступ до онлайн-зустрічей
  • Доступ до офлайн-подій
  • Книжковий та інші клуби
  • 30% знижки на паперовий Reporters
  • 4 друковані номери Reporters на рік
  • Знижки на книжки TUM Publishing

від 416 грн/міс

Обрати рівень
Фото
Наталія Колегіна
фото
Данило Павлов

Запросіть друга до Спільноти

Вкажіть, будь ласка, контактні дані людини, яку хочете запросити

Придбайте для друга подарунок від TUM

Вкажіть, будь ласка, контактні дані цієї людини, щоби ми надіслали їй посилку

Майже готово

Вкажіть ще, будь ласка, своє ім’я та емейл.

Дякуємо і до зв’язку незабаром!

Дякуємо за покупку!

Ваша підтримка буде активована впродовж 10 хвилин. До зв’язку незабаром. Повернутись до статті

Вхід в кабінет

Відновлення пароля

Оберіть рівень підтримки