[Текст опублікований за підтримки Work.ua — сайту із пошуку роботи №1 в Україні]
«Люди зазвичай переоцінюють те, чого вони можуть досягнути впродовж року. Але вони часто надзвичайно недооцінюють те, чого можуть досягти за п’ять років», — Пітер Друкер
Cамодостатні та вмотивовані особистості завжди націлені та не, щоб знайти свої слабкості. Можна без перебільшення сказати, що деякі люди намагаються досягти ідеалу — стати розумними та раціональними створіннями, які завжди вчасно приймають правильні рішення. Але як вчить нас серіал «Star Trek», ми не прагнемо позбутись усіх емоцій і перетворити себе на Містера Спока. Ми просто хочемо достатньої кількості емоцій у своєму житті.
Якщо ви нічні сови, то матимете бажання стати жайворонками. (Так робив Бенджамін Франклін!) Якщо ми багато прокрастинуємо, то хочемо стати виконавцями. Якщо ми завжди запізнюємося на зустрічі, то прагнемо приходити раніше. Ми хочемо уникнути наших слабкостей і стати кимось Більшим.
Звісно, це похвальна ціль, і це одна з головних причин, чому існує Farnam Street. Але ті з нас, які здатні самостійно братися за справу, напевно зіштовхувалися з такою проблемою: Ми не завжди робимо те, що зробить нас кращими. Ми стаємо схожими на роботів. Прокидаємось о 8:30, хоча й обіцяли, що відтепер прокидатимемося о 5:30 ранку. Ми відкладаємо есе до останнього моменту, хоча нещодавно клялися, що це більше ніколи не повториться. Ми запізнюємось на п’ять хвилин. Ми не стаємо тим Більшим, а невдачі змушують нас почуватись кимось Гіршим.
Думаю, на це впливає переконання, що будь-яка важлива зміна відбувається швидко. Не має значення, чи ви прагнете прокинутися раніше, чи імплементувати Психологію людської помилки. Все важливе відбувається страшенно повільно.
Але чому має бути інакше? Якщо ви справді глибоко розглянете та застосуєте Психологію людської помилки у своїй роботі, то опинитеся далеко попереду ваших друзів та колишнього себе. Розуміння людської природи має неймовірні переваги. Але воно вимагає глибокого, повторюваного вивчення та тривалого періоду визрівання. Ви повинні застосовувати ідеї на практиці, випробовувати їх, забувати їх, подвоювати свої зусилля та пробувати знову. Не здаватись тоді, коли ви забуваєте чи зазнаєте поразки. Нові звички та ідеї можна здобути лише в процесі вдосконалення.
Для саморозвитку люблю використовувати один візуальний прийом: уявляю, що мій проект — це токарний верстат.
Токарний верстат — це пристрій, який надає задану форму певному матеріалу. Наприклад, машиніст використовуватиме токарний верстат, щоб перетворити шматок металу на частину мотора. Токарний верстат використовує потенціал якоїсь речі і перетворює її на щось корисне, поступово покращуючи її та забираючи зайве.
На мою думку, якщо я ставатиму на 5% мудрішим щороку, то за 15 років буду майже вдвічі розумнішим, аніж зараз. (Вперед, беріться за свої калькулятори!) Менше ніж за 30 років я досягну чотириразового зростання. Саме так необдаровані люди можуть обійти талановитіших.
Перш ніж ви спробуєте зрозуміти, яким чином я визначив показники таких незлічуваних речей, як Мудрість чи Корисність, чи будь-чого, що ми справді намагаємось досягти в цій гонці заради самовдосконалення, дозвольте сказати, що цифри не настільки важливі, як концепція: невеликі покращення спричиняють величезні зміни.
Невеликі ментальні прийоми, такі як токарний верстат та ідея 5% щорічного покращення, нагадують мені, що я не прокинусь завтра чи післязавтра мудрішим/ привабливішим/ здоровішим/ розумнішим. І, що так само важливо, якщо я відійду від поставленої цілі чи забуду щось, що вважав уже давно вивченим, це зовсім не кінець світу. Я не повинен здатися чи вважати справу безнадійною. Я повинен зрозуміти, чому зазнав невдачі, подвоїти свої зусилля та спробувати все знову. Все, що мені потрібно — 5% зростання щороку, щоб стати в 4 рази кращим впродовж свого дорослого життя.
Правда у тому, що за вашими поганими звичками чи труднощами з навчанням, стоїть якась конкретна причина. Ваше тіло та життєвий досвід залишають певний відбиток, і що старші ви, то більше він проявляється. Воррен Баффетт часто повторює, що кайдани звички занадто легкі, щоб їх відчувати, допоки вони не стають занадто важкими, щоб їх зламати. Мільярдні індустрії побудовані на переконанні, що досягти великих змін чи стати кращими і розумнішими легко. Але це неправда. За всім цим стоїть важка праця.
Але ще одне дослідження демонструє, що ця праця варта зусиль.
Просто уявіть, що ви могли б приймати трішки кращі рішення кожного року. Не має значення, чи це здатність обдумувати свої рішення на 5% краще, чи це на 5% інакші рішення, чи будь-яка інша варіація підходу. Щороку ви озиратиметесь із думкою про те, настільки дурним могли б бути. І одного дня, менш ніж за 30 років, ви озирнетесь і побачите, наскільки ваше старе «я» було до невпізнання тупим.
Чого ще можна хотіти?
Оригінал — Farham Street
Адаптований переклад — Ліля Гук
Зображення — Unsplash
