[Текст опублікований за підтримки Work.ua — сайту із пошуку роботи №1 в Україні]
Деякі підіймаються по кар’єрних східцях вгору, інші — відстають або навіть сходять з дистанції. Прийнято вважати, що ті, що досягають успіху, вчаться на престижних програмах MBA, відразу після закінчення бізнес-школи отримують перспективні посади в авторитетних компаніях і далі рухаються кар’єрними сходами лише вгору, при цьому уникаючи необережних рухів. Однак, за нашими даними, це не зовсім так.
Під час 10-річного дослідження під назвою CEO Genome Project ми зібрали дані про більш ніж 17 000 представників вищого керівництва компаній. 2600 з них ми детально проаналізували, щоби дізнатися, хто і як досягнув вершини. Потім ми уважно вивчили «CEO-спринтерів» — тих, що досягли посади гендиректора швидше за середній термін у 24 роки.
Ми зробили дивовижне відкриття: причина стрімкого успіху спринтерів полягає не в ідеальних можливостях перед стартом. Річ у сміливих кар’єрних рішеннях, які запускають їх вгору. За нашими спостереженнями, є три типи таких кар’єрних пускових механізмів. 97% спринтерів скористалися одним з них, а майже 50% — щонайменше двома (для порівняння: так само вчинили лише 24% власників ступеня MBA престижних шкіл).
За допомогою таких кар’єрних пускових механізмів керівники вибудовують модель поведінки, яка відрізняє успішних CEO: вони рішучі, надійні, готові адаптуватися до ситуації і здатні гарантувати результат. Все це не дає шансу їхнім досягненням залишитися непомітними. Ці механізми настільки дієві, що навіть учасники нашого дослідження, які не прагнули зайняти пост CEO, в результаті отримали його, опершись на одну або декілька нижче перерахованих стратегій.
Знизьте планку, щоб вирости
Шлях до посту CEO рідко схожий на прямолінійний процес. Найчастіше доводиться відступати назад або робити крок у бік, аби просунутися далі. Більше 60% спринтерів у певний момент кар’єри відігравали менш значну роль. Вони починали нову діяльність у рамках компанії (наприклад, запускали новий продукт або створювали відділ), переходили в меншу компанію, де брали на себе більше обов’язків, або відкривали власну справу. Щоразу вони використовували можливість створювати щось «з нуля» і досягати високих результатів.
Джеймсу було близько 30 років, коли він почав займатися стратегією та розвитком бізнесу в компанію у сфері маркетингу та комунікацій з багатомільярдним оборотом. Спочатку йому випав шанс зайнятися розвитком одного з нових бізнес-напрямків. У Джеймса була тільки незаповнена схема організаційної структури, а його майбутнє здавалося дуже невизначеним. Це виглядало як пониження або, в кращому випадку, як відступ в сторону.
«Коли я прийшов, цей бізнес не приносив доходів. Ми підвищили оборот до 250 мільйонів доларів», — розповідає Джеймс. Побудувавши новий бізнес «із нуля», він придбав найважливіші для CEO управлінські навички: контроль за доходами та видатками, вміння складати бюджет і приймати стратегічні рішення (більше 90% опитуваних CEO мали управлінський досвід). Через 13 років він опинився на чолі освітньої організації з оборотом в 1,5 мільярдів доларів.
Здійсніть великий стрибок
Більш ніж третині опитаних CEO-спринтерів досягти вершини допоміг «великий стрибок». Причому у них він стався в перші 10 років кар’єри. Ці керівники знали, куди дме вітер, і сказали «так» можливостям випробувати нову роль, навіть якщо ніколи раніше не робили нічого подібного і не були готові до перешкод, які були на їхньому шляху.
Наприклад, Джеррі в 24 роки влаштувався старшим бухгалтером у компанію з оборотом у 200 мільйонів доларів. Через вісім місяців йому запропонували посаду CFO, тобто він обійшов навіть ту людину, яка прийняла його на роботу. Джеррі з завзяттям взявся за складну справу, хоча був молодий і ще тільки осягав ази професії.
«Я був ще дуже молодий для посади такого рівня і був не зовсім готовий до такої відповідальності», — говорить він. На посту CFO він детально вивчив широкий спектр обов’язків і продемонстрував здатність розвиватися у новій невизначеній обстановці. Через дев’ять років, встигнувши побувати на посаді COO, йому запропонували посаду CEO.
Чи вважаєте, що такий шанс вам ніколи не випаде? Багато людей звикли так думати. Але, на думку опитаних спринтерів, удача кожної людини — в її власних руках. Знаходьте крос-функціональні проекти, які стосуються різних аспектів бізнесу. Беріть участь у процесі злиття компаній. Попросіть начальника дати вам додаткові обов’язки. Беріться за вирішення складних комплексних проблем. І найголовніше: звикайте говорити «так» великим можливостям — готові ви до них, чи ні.
Успадкуйте повний хаос
Це звучить нелогічно та навіть лякає. Але це прекрасний спосіб продемонструвати себе в ролі природженого CEO — навести порядок там, де панує хаос. Це може бути збиткова філія фірми, невдалий продукт або збанкрутіла компанія — будь-яка серйозна проблема, що потребує швидкого втручання. Більше 30% наших спринтерів разом зі своїми командами подолали подібні труднощі.
Безлад вимагає втручання сильного керівника. Кризові ситуації дають початківцям лідерам можливість продемонструвати свою здатність спокійно оцінювати стан справ, приймати рішення в умовах стресу, прораховувати ризики, вести за собою інших і виявляти стійкість перед труднощами. Іншими словами, це відмінна підготовка до роботи CEO.
Гендиректор транспортної компанії Джекі вважала за краще не чекати, поки хаос застане її зненацька. Вона шукала його сама. «Мені подобалося знаходити те, що було в повному безладі, і працювати над цим: ІТ, ціноутворення, податки — все що завгодно. — каже вона. — Мені діставалися найжахливіші завдання. Але у мене виходило все розплутати та знайти рішення». Вона постійно рухалася вперед і ризикувала кар’єрою, займаючись тим, за що ніхто більше не брався, і демонструючи, що може принести користь компанії. На посту CEO вона вперше виявилася через 20 років після того, як отримала свою першу роботу.
Єдиного шляху до крісла CEO немає, але цими кар’єрними пусковими механізмами може скористатися кожен, хто прагне стати керівником. Особливо корисні вони будуть тим, кому цей шлях дається складніше (наприклад, жінкам, у яких, за даними Korn Ferry, сходження по кар’єрних східцях до посту CEO вимагає на 30% часу більше, ніж у чоловіків).
Аби працювати над своєю кар’єрою за допомогою цих прийомів, не потрібно отримувати ступінь MBA престижної бізнес-школи чи володіти особливими вродженими якостями. Необхідна готовність відступати в сторону, приймати нестандартні кар’єрні рішення і ризикувати. Це не для людей зі слабкими нервами, але якщо ви справді прагнете стати керівником вищої ланки, то зможете звикнути і до такого.
Оригінал — E. Lutkina Botelho
Адаптований переклад — Лілія Гук
Зображення — Unsplash
