#МедіаПрактики: Засновник агенції CookEd про краудфандинг для медіа-проектів.
Слухайте подкаст або читайте короткий текстовий конспект розмови.
Слідкуйте за оновленнями проекту на сторінці подкасту у Facebook, а також підписуйтеся на проект → SoundCloud / iTunes / RSS.
Якою є твоя історія взаємодії з медіа?
Моя історія досить тривала. Спочатку працював піарником, причому в різних командах, фестивалях, стартапах. Навіть працював у видавництві при Міністерстві культури — ми робили редизайн журналу «Українська культура» і писали про сучасне мистецтво.
Впродовж останніх чотирьох років працював у команді Big Idea, про яку більшість знає через «Спільнокошт». На цій платформі є розділ «Практики» — це окремий медійний напрям.
Зараз ти займаєшся своєю справою — агенцією CookEd. У чомусь суть?
Фокусуюсь на краудфандингу і допомагаю запускати кампанії зі збору коштів на проект. Зосередився на маркетингу впливу, тобто на тому, як працювати з рекламою та лідерами думок. Займаюся менторством бізнес-книжок. Літератури зараз багато, але якісної – не надто, тому треба трохи скеровувати людей і рекомендувати, що варто читати.
Наскільки довго ти займався справами, які стосувалися краудфандингу?
Мабуть, три роки зі «Спільнокоштом». Я прийшов до організації як PR-спеціаліст і певний час працював у цьому напрямку. Згодом почав займатися проектами, що подавали заявки, відбирав їх та супроводжував. Зараз веду тренінги, читаю лекції, проводжу майстер-класи.
Краудфандинг — дуже популярне словечко. Проте мені здається, що про краудфандинг говорять, перш за все, як про гроші. Одна із популярних думок полягає у тому, що краудфандинг — це про легкі гроші. Чи ти погоджуєшся з такою думкою?
Однозначно, не погоджуюсь, хоча більшість людей так думає. Але краудфандинг — це про людей. Люди є ключовим елементом, їхня довіра, підтримка. На своїх лекціях я завжди кажу, що для молодих команд і проектів краудфандинг — це дуже крутий інструмент. Він допомагає не лише залучити гроші, а й протестувати ідею.
Можливо, якась нова ніша відкривається. Тоді ви тестуєте, чи це цікаво, чи люди підтримують вас… Краудфандинг триває від кількох тижнів до кількох місяців, і за цей час дуже багато нових речей можна дізнатися про команду. Це добре, бо виявляється, що ви були на одних позиціях, а під час кампанії розумієте, що можете помінятися ролями.
Звісно, це також зворотний зв’язок від спільноти, людей, читачів. Все, що я раджу людям, люблю тестувати на собі. Коли я почав робити свої перші краудфандингові кампанії, то недооцінював, наскільки важливою є роль команди. Вона — на першому місці та саме від неї залежить, як завершиться кампанія і яким буде її результат.
Завжди повторюю людям, які зацікавлені у краудфандингу, що це зовсім не легка справа. І що це набагато більше, ніж просто гроші. Це радше про монетизацію довіри. Окрім того, що ти можеш протестувати ідею: запропонувати її аудиторії та почути зворотній зв’язок.
Краудфандинг — це хороший інструмент, щоби виявити проблему, показати її і запропонувати рішення. І це, власне, те, що є запорукою успіху кампанії зі збору коштів, коли ти пропонуєш конкретний інструмент. Я мав досвід взаємодії з проектами, які дуже класні, ідейні, які могли готувати дизайн кампанії місяцями, але не пропонувати конкретного вирішення проблеми. Або ж вони не подивилися, що вже є альтернативи. Ці компанії зазнавали невдачі.
Громадянам, доброчинцям подобається підтримувати людей, бо вони розуміють, що можуть ідею підтримати та вирішити певну проблему або долучитися до її вирішення.
Чи, на твою думку, є різниця між ситуаціями, коли стартуєш краудфандингову кампанію перед стартом проекту і коли просиш кошти, будучи вже сталою організацією?
Якщо брати до уваги ваш приклад, то на момент старту у вас вже був певний соціальний капітал. Звісно, кращою є ситуація, коли вже є певна аудиторія, читачі, до яких ви можете звернутися, не витрачаючи час на їхній пошук. Тим паче, коли у вас вже є ім’я. Якщо це новий проект, то йому потрібно спочатку донести свою ідею до слухача чи читача і пояснити, чому він важливий.
Але головне — чи пропонує проект вирішити якусь проблему. Думаю, що ти знаєш про проект VoxCheck Ukraine. Чудово пам’ятаю їхню першу краудфандингову кампанію. Незважаючи на те, що це був молодий проект і практика факт-чекінгу політиків лише прививається, вони були шалено популярні. Чому? Бо запропонували рішення проблеми, яка є дуже болючою для всіх. Запорукою успіху будь-якого — і молодого — проекту є вирішення «больової точки».
Ще один успішний приклад — пояснювальна журналістика. На «Спільнокошт» виходив проект Lustrum, який пропонував пояснення певних термінів, подій, трендів. Це теж дуже потрібно. І хоча вони не намагалися зібрати якусь величезну суму, вони досягли успіху.
З іншого боку, можливо, навіть легше, коли ти зовсім молодий, бо ти все тестуєш і не боїшся помилитися. Коли у тебе за плечима півтора-два роки досвіду, то, відповідно, аудиторія знає, хто ти, хто ваша команда, і є боязнь зробити щось не так. Минулого року я читав лекцію на Медіафорумі. Було близько двадцяти учасників, однак від цих двадцяти людей на «Спільнокошт» подався лише один проект. Це «Накипіло» з Харкова. Причому учасниця цього проекту була ще на одному моєму тренінгу. Тобто інколи потрібен час, щоб наважитися на старт кампанії.
Насправді це нелегка праця, але, з іншого боку, є багато фану. Все залежить від того, як ви до цього поставитеся… Так, ти маєш свою роботу, але ти комунікуєш із людьми, шукаєш підтримку, ділишся своїми ідеями. Це дуже цінний досвід, коли ти іноді відчуваєш підтримку від незнайомих людей.
Краудфандинг — це велика кількість маленьких фінансових внесків. Є проекти, які підтримала тисяча людей. Інколи достатньо і сотні. Але уяви собі сто людей, постав їх перед собою. Це ж цілий натовп! Може статися по-різному, але не буває негативного досвіду. Навіть якщо ти не зібрав усієї суми.
По-перше, на «Спільнокошті» гнучке фінансування — навіть якщо ти збираєш 50% бажаної суми, та можеш отримати їх. Але найціннішим є досвід і розуміння, як рухатися далі…
Краудфандинг — це своєрідний трамплін, який виносить тебе перед усім натовпом, і спільнота відповідає, цікаво їй це чи ні. «Спільнокошт» починався з того, що люди робили внески, а команда організації вирішувала, куди кошти вкладати. Потім спільнота сказала, що сама хоче вирішувати, куди інвестувати. Ми маємо чотири роки успішної роботи платформи.
Де молодий медіа-ентузіаст може протестувати свою ідею і шукати підтримку?
Очевидно, що на «Спільнокошті». Проте «Спільнокошт» — це не єдина краудфандингова платформа. Є, наприклад, GoFundEd — вони фокусуються більше на освіті. І я дуже радію, коли з’являються нові гравці на ринку. Що більше буде різноманіття, то якіснішими будуть продукти. Ти можеш подавати проекти на чиюсь платформу, а можеш робити це на своєму сайті.
Який варіант ефективніший?
Є кілька факторів. «Спільнокошт» — це готова платформа. Просто потрібно подати заявку і далі координувати свою кампанію. Якщо ти хочеш робити це на своєму сайті, то це додаткове навантаження на програмне забезпечення, яке потрібно буде додатково налаштовувати. До того ж «Спільнокошт» має велику довіру в людей.
Однак тут є підводний камінь, якого варто уникати. Не варто йти на «Спільнокошт», думаючи, що там вже є готова аудиторія, яка профінансує проект. Успіх кампанії залежить від команди, коли вона розповідає про проект поза «Спільнокоштом». «Спільнокошт» має довіру, аудиторію, але все залежить лише від команди.
Краудфандингові кампанії можна організовувати не лише в Україні. До слова, «Громадське радіо» робило декілька кампаній на «Спільнокошті», а потім і на міжнародних платформах. Бо є як загальні платформи, так і спеціалізовані. Все залежить від того, на яку аудиторію плануєш вийти і що хочеш отримати.
Часто люди виходять на міжнародний ринок, думаючи, що там буде більше грошей і що буде легше. А так насправді набагато вище навантаження на комунікації. Потрібно працювати не одному учаснику команди, а кільком. Там зовсім інший рівень комунікації, бо люди мають великий вибір.
Треба визначити, яка ціль кампанії. Якщо у тебе великий запит стосовно грошей, то можна розділити суму на частини та організувати кілька кампаній. Це добрий підхід, таким чином робило «Громадське радіо».
Це зручно тим, що ти, по-перше, набуваєш досвіду – і це допоможе в наступних кампаніях. Ти збираєш соціальний капітал, а в наступних кампаніях можеш сміливо казати: «Ось, дивіться, ми зробили отаке». Тобто ти показуєш, що ви реально втілили завдяки підтримці інших людей. Це хороша стратегія. «Громадське радіо» мало шість-сім таких кампаній. І це стратегія, яку варто враховувати.
Що необхідно, щоби стартувати краудфандингову кампанію? І скільки людей для цього потрібно?
Перш за все, потрібна ідея, бачення, куди ти хочеш прийти. Якщо ти просто розповідаєш про гарні картинки майбутнього, то це одна справа, а якщо ти пропонуєш конкретне рішення — зовсім інша. Далі потрібна заявка та зрозумілий текст, який розповідає про суть і команду проекту.
Не потрібно організовувати кампанію просто для галочки. Це ваш зірковий час! Говоріть про це. Розповідайте, організовуйте події. Інколи проектам, які вже мають певний досвід за плечима і популярність, може бути трішки складніше, бо вони впевнені у тому, що все буде класно.
Краудфандинг — це хороший інструмент, тест, який допоможе з’ясувати, наскільки вас підтримують і якою є ваша аудиторія. Все потрібно планувати. Якщо ти просто один раз опублікував пост із проханням у Фейсбуку, щось друзі розповіли, то цього дуже мало. Звісно, все починається з друзів, тобто тих, хто тебе підтримає найперше. Але має бути стратегія взаємодії з доброчинцями. Тут я раджу максимально використовувати свою фантазію, бо можна робити офлайн-події, аукціони, концерти, будь-що.
На перший погляд може здаватися, що це дуже велике навантаження. Тому треба багато планувати й організовувати, але мені здається, що можливість нарешті побачити тет-а-тет своїх читачів є найціннішою. Це класний час, коли ти можеш отримати дуже багато емоцій, адже слідкуєш за динамікою кампанії, бачиш, скільки людей тебе підтримує, отримуєш зворотний зв’язок. І не обов’язково він буде поганим.
Щодо кількості людей, які потрібні для успіху кампанії. Все залежить від того, який бюджет проекту і яким чином ви комунікуватимете. Але щонайменше — 50-100 людей. Це залежить від внесків. Внесок кожного небайдужого — важливий. Це може бути 10, 100 чи 1000 гривень.
Також варто зрозуміти, на кого ви орієнтуєтеся, бо якщо це локальний український проект, то, радше за все, це будуть внески по 200, 300 чи 400 гривень. Є, звичайно, люди, яких ми називаємо соціальними інвесторами і які періодично інвестують більші кошти. Є проекти, які орієнтуються на діаспору, бо розуміють, що це цікава, релевантна тема, тоді внески більші.
Тому я завжди раджу так: коли ви починаєте кампанію, то поділіть суму, яку ви хочете зібрати, на середній внесок — і отримаєте приблизну кількість людей, яку потрібно залучити до кампанії.
Окрім всього іншого, краудфандинг дає можливість зрозуміти, наскільки гнучкими ви є. Якщо у певний момент виникає якесь затишшя, то треба зрозуміти, куди і як рухатися далі. Потрібно оперативно зібратися з командою і вирішити, як діяти.
Який вигляд має типова краудфандингова кампанія у кількісних показниках?
Я не працюю з командою «Спільнокошту» близько року, тому, можливо, щось змінилося. Але раніше в середньому було десь 40-50 доброчинців для проекту величиною 40-60 тисяч гривень. Середня сума внеску — 200-300 гривень. За один день можуть бути внески 200, 2000 або 20000 тисяч гривень. Все залежить від того, хто саме побачив ваш проект.
Нещодавно я координував один львівський технологічний проект. Там був доброчинець, який зробив внесок близько 20000 гривень. Це був один із друзів проекту, який вирішив їх підтримати.
Спочатку орієнтуйтеся на тих, кого ви точно знаєте і кого можете просити про підтримку. Але треба зважати на те, що внески можуть бути з різних джерел. Я робив власну мікрокампанію, щоби зібрати кошти на Apple Airpods. Тоді неочікувано з’ясував, що мене підтримували люди, з якими я міг бачитися один раз у житті.
Розкажи, будь ласка, про найуспішніші практики у контексті медійних краудфандингових проектів в Україні і світі.
Останній кейс, яким я був позитивно вражений, — харківський проект «Накипіло». Команда довго виношувала бажання запустити краудфандинг – і вони добре зібрали кошти. Було приємно бачити, що вони все-таки вийшли на краудфандинг. Також це VoxCheck Ukraine, які нещодавно організували другу кампанію.
Мені дуже сподобався один проект у Сполучених Штатах. У Балтиморі створений місцевий канал, який існує завдяки внескам місцевої спільноти. Вони знайшли хороше приміщення і викупили цілий будинок завдяки цим внескам.
До речі, дуже класний напрямок у медіа — поєднати медіа та соціальне підприємництво. Тобто рухатися і знаходити шляхи монетизації своїх каналів. Вони організували соціальне підприємство, оскільки мали свій простір для ефірів, але були інші частини будинку. Вони здавали їх в оренду IT-компаніям. Відтак, IT-команди частково оплачували соціальні проекти, щоби місцева спільнота могла займатися англійською, вчити дітей програмуванню і т. д.
Формат може бути різним: і онлайн-краудфандинг, і місцева офлайн-кампанія. Все залежить від того, яким чином ви хочете це зробити. Можна підходити до цього креативно.
Якщо говорити про українські великі краудфандингові проекти, то перше, що спадає на думку, — кейс «Громадського телебачення». Під час Євромайдану на «Спільнокошті» вони зібрали більш як мільйон гривень.
Очевидно, що тоді був особливий контекст, люди були емоційно піднесені та проактивні — і «Громадське» стало яскравим вогником у середовищі інших телеканалів. Чи зараз, на твою думку, такі кейси реальні?
Думаю, що все реально. (Усміхається) Це залежить від нашого бажання та зусиль. Погоджуюсь із тобою, що залежить від контексту, але згадується немедійний проект. Юрко Журавель, який малював комікси, зібрав, якщо не помиляюся, 500 тисяч гривень. Це креативна робота, креативний напрямок, але він знайшов підтримку.
Чому? Бо Юрко робив дуже активну кампанію. Пам’ятаю один із останніх блогів Юрка Журавля, який написала його донька, де вона просила чимскоріш завершити кампанію, щоб батько нарешті відпочив і провів час з сім’єю.
Думаю, що залежить від контексту, яке рішення буде запропоноване, чи це вирішення «больової точки» і наскільки команда розуміє цю відповідальність.
Інше питання, чи є такі проекти, яким обов’язково потрібен мільйон. Я радив би розглядати краудфандинг як додаткове джерело фінансування. І, знову ж таки, пам’ятати, що так ми залучаємо певні кошти, але ми це робимо не лише заради коштів. Є багато інших важливих речей.
Я, до речі, згадав один із останніх прикладів — «Історична правда». Вахтангу Кіпіані з компанією вдалося назбирати більш як один мільйон гривень на потреби редакції. Це спрацювало в тому числі і тому, що проект роблять відомі люди. Якби це була невеличка команда медіа-ентузіастів з Дніпропетровської області, то, очевидно, що про такі суми було б дуже складно говорити. Чи ні?
Це людська природа. Ми знаємо імена, віримо їм. Але разом із тим, думаю, що це не тільки ім’я. Знаю один кейс, пов’язаний з соціальною рекламою. Автор вважав, що достатньо того, що його всі знають. І продукт хороший був, але, на жаль, проект не вдався, не запустився.
Скільки коштів зазвичай витрачають організатори краудфандингових кампаній на подарунки?
Не можу сказати конкретної цифри, бо це залежить від того, які ви хочете робити подарунки. Можна використати на подарунки одну тисячу гривень, а можна й десять. Залежить від того, що ви можете запропонувати. Можуть бути магніти, а можуть бути і не фізичні подарунки. Якщо ж ви хочете зробити багато футболок, шортів, світшотів, то це навантаження на бюджет.
Я завжди раджу думати про альтернативні варіанти подарунків. Сісти командою, помізкувати, в кого є які знайомі, хто чим займається. Можливо, хтось просто надасть подарунки безкоштовно.
Це можуть бути не фізичні речі. Завжди найцінніше — це зустріч із командою чи якийсь майстер-клас. Тому це вибір команди: можна мінімізувати навантаження на бюджет, а можна закладати значну частину коштів.
Де медіа-ентузіастам шукати інформацію про те, як правильно та ефективно організовувати краудфандингові кампанії?
Насправді матеріалів є дуже багато. Я радив би слідкувати за кампаніями, які відбуваються в реальному часі. Дивитися на реалізовані проекти, про які ми вже говорили. У вільному доступі є матеріали від «Спільнокошту».
Також я організовую події. Є події, які відбуваються систематично, а є одиничні лекції. Невдовзі я стартуватиму інкубатор для проектів, оскільки зрозумів, що одної лекції зазвичай замало. Тому готовий працювати з людьми, які точно знають, що будуть запускати.
Я радив би спілкуватися з людьми-практиками. Не боятися комунікувати, навіть якщо ви їх не знаєте, і просити поділитися досвідом. Це не конкуренція, а навпаки — посилення ринку. Якщо є бажання, то можна знайти відповіді на усі запитання.
***
[Виготовлення подкасту стало можливим завдяки підтримці американського народу, що була надана через проект USAID «У-Медіа», що виконується міжнародною організацією Інтерньюз.
Зміст матеріалів є виключно відповідальністю The Ukrainians та необов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та Інтерньюз.]
