img

Оксана Хмельовська, Читомо

12.06.2018 Тарас Прокопишин

#МедіаПрактики: Співзасновниця і редакторка культурно-видавничого проекту «Читомо» про запуск медіа, важливість нішевих медіа та бізнес-модель проекту.

Слухайте подкаст або читайте короткий конспект розмови.

Слідкуйте за оновленнями проекту на сторінці подкасту у Facebook, а також підписуйтеся на проект → SoundCloud iTunes / RSS. 

 

 Про нішеві медіа 

Мені подобаються нішеві спеціалізації — коли ти глибоко занурюєшся у тему і маєш змогу дослідити її глибше. Колись я працювала в «Українському тижні», де писала новини. З одного боку, це було хороше медіа зі своєю позицією, з іншого — як і багато наших великих медіа, писали про все. Всі теми, стрічка новин і так далі. Інколи це не надихало, хотілося спеціалізації.

Питання, яке я ставила собі з самого початку — чому всі видання національного рівня пишуть про одне і те ж, а регіональні видання — просто все це копіюють? Усі пишуть про те саме. Новина дублюється по 50 разів. У той час, коли у світі відбувається багато цікавого, у наших медіа це жодним чином не відображається.

 Про старт «Читомо» 

Мені здається, що кожне медіа починається з протесту і розуміння, що щось не так. Ми розуміли, що на нашому медійному ринку взагалі немає видань про читання та книговидання. Була певна літературна критика, але про книговидання не було нічого.

Були якісь друковані наукові статті. Та коли ти читав ці статті, то бачив пафосність, незнання справи, ринку, предмету. Також ми бачили проблеми у галузі. Книжок тоді було дуже мало. І вони були жахливо оформлені. Нам дуже хотілося пояснити видавцям, що, скажімо так, вони щось роблять не так…

Саме тому вирішили змінити галузь. І, як мені здається, в дуже багатьох моментах нам це вдалося. Я не скажу, що наш внесок дуже великий. Проте, як на мене, наш ринок, хоча б на декілька відсотків, розвивався за допомогою того, що ми робили і про що писали. Принаймні, хочеться вірити в це.

 Про вплив нішевих медіа 

Наприклад, ми написали поради для видавців про те, як поводити себе на міжнародних виставках. Видавці їх читають і застосовують. Вони дякували за рекомендації та казали, що тепер по-іншому поводяться на переговорах.

Або інший приклад. У нас була рубрика, де ми писали про студентські художні проекти. Коли ми почали про це писати, то ще не було «Видавництва Старого Лева», яке зараз робить дуже класні ілюстрації. Ми перше видання, яке записало інтерв’ю з «Аґрафкою» і багатьма іншими ілюстраторами.

Ми постійно знайомимось із молодими талантами, пишемо про них і видавці видають їхні книжки. На цьому можна було б заробити, — наприклад, створити консалтингове агентство. Але нам не вдалося.

 Про команду 

Ми заснували «Читомо» разом із Іриною Батуревич. Це співредакторка і моя найкраща подруга. Ми досі розвиваємо проект разом.

Разом із нами завжди була команда. Мені здається, що нашою перевагою є те, що ми вміємо об’єднувати людей, вміємо зарядити їх таким ентузіазмом, що вони можуть писати і робити для нас щось навіть безкоштовно. Всі люди, які були з нами на старті, досі залишаються. Час від часу вони дописують на «Читомо».

Далі ми зрозуміли, що потрібно комерціалізуватися. Бо спочатку стартували як некомерційний проект. І я розумію чому — нам дуже хотілося бути незалежними. Зараз ми справді єдине незалежне від видавців медіа про книговидання.

 Про гроші та гонорари 

Проблема «Читомо» у тому, що в нас спочатку не було стартового капіталу або значних вливань коштів на якомусь етапі розвитку. Наразі ми платимо гонорари всім нашим журналістам. У середньому — 400 гривень за відгук і 600 гривень за добірку. За інтерв’ю, а також деякі проекти гонорари вищі.

Якщо ми поважаємо авторські права та працю перекладача, коректора, редактора, то платити менше, кажучи, що видавці не доплачують їм, якось неправильно. Тому викручуємось, як можемо.

Якщо говорити про наш бюджет, то десь 60% коштів — це партнерські взаємодії та спеціальні проекти, 20% — доброчинство, а ще 20% — інвестиції з власної кишені. Інколи ці власні вкладення і 30-40%. Ми з головною редакторкою Ірою нічого не заробляємо, але інвестуємо в редакцію.

Зараз середній місячний бюджет «Читомо» — 30 тисяч гривень. У наших працівників невеликі зарплати. Зараз ми перейшли на новий сайт, який коштував 45 тисяч гривень. Це була інвестиція, тому наразі є певна різниця в бюджеті. Але ми сподіваємося, що перекриємо її, бо вже знаємо, що таке партнерство, які можуть бути спецпроекти і куди далі рухатися.

 Про творчість і системність 

У нас є медіаплан на цілий місяць. Навіть є у штаті випускова редакторка, яка постійно працює над цим. У редакції також є двоє журналістів, редакторка спеціальних проектів. Я, як головний редактор, можу бути зайнята якимись іншими важливими справами. Іра є директором із розвитку та стежить за фінансами.

Важливо мати людей, які постійно з тобою, які чергують, які знають, коли опублікувати новину. Завдяки цьому все відбувається систематичніше і стосовно фінансових звітів, і медіаплану, і виконання обов’язків перед нашими партнерами.

Спочатку весь процес виглядав як творчість, а потім виявилося, що це не зовсім так. Бо є рутина, тому інколи треба написати звіти, медіаплани, моніторинги. Через це страждають статті, бо впевнена, що і я, і Іра іноді можемо написати кращу аналітику, ніж деякі наші журналісти, але ми цього не робимо, бо займаємося побудовою організації. Та по-іншому бути не може, потрібно навчитися делегувати.

 Про поради медіа-активістам 

Якщо ви плануєте якийсь проект, то думайте про його фінансову складову. Ентузіазм на якомусь етапі може зникнути. І якщо ти хочеш, щоби проект не «загнувся» і ти просто так не робив якихось кроків, то маєш думати, як правильно все організувати.

Потрібно знати, хто аудиторія твого проекту, хто твій клієнт, кому ти можеш продати ідею. Це речі не дуже приємні, але не треба цього соромитися.

Є прекрасні інструменти — спецпроекти, як і статті на правах реклами. Але важливо мати стартовий капітал, тоді можна добре все обміркувати й зробити.

Ще порадила б бути сміливими, вигадувати нові формати, експериментувати, заглиблюватися в теми і не боятися нового. Бо це індивідуальність, а бути індивідуальними — круто. Важливо не загубитися серед інших.

***

[Виготовлення подкасту стало можливим завдяки підтримці американського народу, що була надана через проект USAID «У-Медіа», що виконується міжнародною організацією Інтерньюз.

Зміст матеріалів є виключно відповідальністю The Ukrainians та необов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та Інтерньюз.]

Тарас Прокопишин Григорій Веприк

Схожі публікації

588 10

Андрій Чемес, Radio Skovoroda

Співзасновник Radio Skovoroda про старт проекту, команду і техніку, яка потрібна для запуску онлайн-радіо, а також особливості роботи онлайн-радіо в Україні

20.04.2018 Тарас Прокопишин
372 5

Оксана Павленко, The Devochki

Cпівзасновниця і редакторка The Devochki про розвиток проекту, рекламну й нативні проекти, а також про медіа як платформу для комунікації та взаємопідтримки

19.07.2018 The Ukrainians
293 5

Олександр Васецький, Lviv.com

Cпівзасновник і редактор Lviv.com про старт проекту, важливість аналітики у щоденній роботі медіа, розробку ігор для медіа та медіа-підприємництво

14.06.2018 Тарас Прокопишин

Популярні публікації

47666 8

Легенда Хрещатика

Чому інженер, який запускав у космос ракети, а тепер миє вікна на Хрещатику, так не любить вихідних
25.11.2016 Анна Давидова
63221 5

Громада в дії

Чому в селі, де з’явився вуличний вай-фай, перестали красти квіти
07.02.2017 Альона Вишницька
40691 2

Чи зобов’язаний пасажир «Укрзалізниці» збирати за собою постіль?

Як спілкуватися із провідником
22.12.2015 Роман Рак

Краудфандинг

Малі міста

2608
зібрали
36000
потрібно

Нові медіа нової країни

36
зібрали
5000
потрібно

Найрозумніші діти країни

2538
зібрали
4500
потрібно

підтримайте проект

Donate

Введіть слово, щоб почати