Навчитися вчитися

Схоже, єдина надійна конкурентна перевага — це здатність вчитися швидше за всіх

30 Травня 2018

[Текст опублікований за підтримки Work.ua — сайту із пошуку роботи №1 в Україні]

У сучасному світі організації змушені змінюватися постійно і щоразу швидше. Об’єднуються галузі, з’являються нові бізнес-моделі і технології, інакше поводяться споживачі. Найбільше від цього перепадає керівникам бізнесу. Вони повинні розуміти, як змінюється діяльність їхніх компаній, як треба тепер працювати і приймати правильні рішення. Говорячи словами бізнес-теоретика Арі де Гіуса, «схоже, єдина надійна конкурентна перевага — це здатність вчитися швидше за всіх».

Ідеться не про освоєння знань в зручному кріслі або під час традиційного навчального курсу. Доведеться боротися з небажанням освоювати нове, постійно шукати можливості зростання, опановувати нові навички — без відволікання від роботи. Все це вимагає готовності експериментувати, взяти на себе роль недосвідченого новачка, що для багатьох майже нестерпно.

Втім, за десятиліття коучингу та консультування тисяч топ-менеджерів із різних галузей ми з колегами зустрічали людей, які легко пройшли це випробування. Ми виявили чотири фактори їхнього успіху: цілеспрямованість, розуміння себе, допитливість і сприйняття нового. Такі люди хочуть осмислити і освоїти нове. Вони добре знають себе. Вони багато розмірковують і ставлять влучні запитання. Вони прощають собі свої помилки, неминучі під час навчання.

Одним це дано від природи, іншим — ні. Але, спираючись на дослідження в психології та менеджменті, а також на свій професійний досвід, ми виявили кілька прийомів, за допомогою яких кожен з нас може розвинути в собі ці чотири якості — навіть ті, що часто вважають вродженими (цілеспрямованість, допитливість і відкритість до нового).

Цілеспрямованість

Цілеспрямованість видно відразу: ви або хочете навчитися новому, або ні; у вас або є амбіції і мотивація, або ні. Найкраще вчаться ті, що ставлять перед собою далекосяжні цілі. Це важливо, адже іноді нам зовсім не хочеться вчитися, а без цього мети не досягти.

Згадайте, як ваша компанія недавно переходила на новий щабель: перекроювала звітність, замінювала CRM-платформу, розбудовувала ланцюжок доставок. Вас це тішило? Сумніваюся. Напевно, ви спробували знайти причину, щоби не освоювати нового. («Це забере багато часу. Мене цілком влаштовують колишні методи. Може, новий ще і не приживеться».) На шляху до знань ми зазвичай перечіплюємося через цю перешкоду — чекаємо неприємностей і потураємо своєму небажанню вчитися.

Але коли ми хочемо освоїти нове, все навпаки: ми думаємо про хороше і уявляємо собі світле майбутнє, в якому пожинаємо плоди своєї праці. З таким настроєм вчитися легко. Дослідження показали: якщо думати про плюси, а не про мінуси, то значно легше робити навіть не найнатхненніші справи. Наприклад, коли Ніколь Детлінг, психолог з Університету Юти, попросила повітряних гімнастів і ковзанярів уявити собі, як вони перемагають, освоївши нові навички, вони з готовністю почали вчитися.

Кілька років тому я була коучем директора з маркетингу, який ніяк не міг змусити себе навчитися працювати з великими даними. Більшість його колег вже пройшли цей шлях, але він все твердив, що у нього немає часу і що в його галузі великі дані не важливі. Зрештою я зрозуміла, що річ у відсутності цілеспрямованості, і попросила його подумати, чи буде маркетинг, заснований на аналізі даних, вигідний йому особисто.

Директор визнав, що хотів би краще знати, як різні споживчі сегменти реагують на проведену його підлеглими онлайн-рекламу в магазинах. Тоді я попросила його уявити собі, що він вже отримує ці дані … минув рік … як змінилася робота відділу? У нього загорілися очі: «Ми паралельно тестуємо різні онлайн- і офлайн-тактики і знаємо, які потрапляють в ціль; ми заощаджуємо багато часу та грошей, відмовляючись від неефективних прийомів».

Я відчувала, як посилюється його бажання вчитися. Через кілька місяців він взяв до себе у відділ аналітика даних, почав займатися з ним щодня — і вже керує маркетинговими програмами з позиції нових знань.

Розуміти себе

Багато керівників вже усвідомили, що важливо розуміти самих себе. Вони визнають, що потрібно знати думку інших про себе і бачити себе збоку. Але коли йдеться про необхідність вчитися, наша самооцінка (що ми знаємо і вміємо, а чого не знаємо і не вміємо) часто виявляється прикро неточною. В ході свого дослідження психолог Корнельського університету Девід Даннінг попросив викладачів вишів оцінити якість своєї роботи, і 94% поставили собі позначку «вище середнього». Майже половина з них помилилися, а багато — глибоко помилилися. Зрозуміло, що самообман заважає людям удосконалюватися. Лише 6% викладачів визнали, що їм ще багато чому треба вчитися, щоб підвищити свій професійний рівень.

Найточніше оцінюють себе люди, які визнають, що їхня точка зору може бути некоректною, і намагаються враховувати думку інших, щоб об’єктивніше дивитися на речі. Тут важливо стежити за тим, як ви самі — і наскільки справедливо — оцінюєте себе.

Припустимо, ваш начальник незадоволений роботою ваших підлеглих і вважає, що вам потрібно краще оцінювати їхню кваліфікацію і допомагати їм розвиватися. Напевно, ви відразу ж подумаєте: «Ну ось ще! Все у мене нормально». У відповідь на критику більшість з нас  починає оборонятися. Але як тільки ви визнаєте, що це ваша звичайна реакція, подумайте: а чи маю я рацію?

Можливо, ви визнаєте, що помиляєтеся, що начальник говорить правильно або ж що істина лежить посередині: вам доводиться виконувати роботу за деяких підлеглих, один постійно зриває терміни, зате двоє інших працюють ідеально. Важливо прислухатися до свого внутрішнього голосу: він, як «справедливий свідок», допоможе вам визначити, де вам треба натиснути.

Один гендиректор вважав себе сильним управлінцем і природженим лідером. Він і справді добре знав галузь, відчував, як розвивати бізнес, і рада директорів визнавала ці його переваги. Але прислухався він тільки до колег, які підтримували його високу самооцінку, а критику відкидав. Коли він нарешті задумався про справедливість своїх оцінок («Чи справді всі в моїй команді викладаються максимально?

Якщо ні, чи потрібно мені інакше керувати людьми?»), то зрозумів, що йому потрібно професійно розвиватися і враховувати думку інших. Він збагнув, що добре вибудовувати стратегію — це ще не все в бізнесі: потрібно доносити свої думки до підлеглих і вислуховувати їхню критику, а потім формулювати чіткі пріоритети, щоквартально визначати цілі для всієї команди і кожного в ній, відстежувати прогрес і вчасно усувати помилки.

Допитливість

Діти невпинно освоюють нові знання і навички. Як пише Джон Медіна в книзі «Правила мозку», «жага досліджень формує їхній досвід; деякі вчені навіть називають її рушійною силою, на кшталт голоду чи сексу». Найкраще вчаться ті, в кого зберігся цей дитячий ентузіазм або хто знову знаходить його, ведучи внутрішній монолог з самим собою. Психолог Керол Сансоне з’ясувала, що люди можуть посилити свою готовність до виконання важливих завдань, розмірковуючи про те, як зробити їх цікавішими, тобто з «це так нудно» перейти на «цікаво, чи зможу я?..».

Щодо роботи, то зверніть увагу на слова, які ви вживаєте, думаючи про цікаве («Як? Чому? А може?..»), і спробуйте говорити їх, коли вам треба розпалити свою цікавість. Потім прочитайте статтю, запитайте спеціаліста, знайдіть викладача, запишіться в групу — виберіть щось найпростіше.

Нещодавно я працювала з корпоративним юристом. Фірма запропонувала їй нову посаду, але вона передбачала знання трудового законодавства, яке жінка вважала «найнуднішим розділом права». Я не стала її переконувати, а запитала, чим вона захоплюється і чому. «Танцями в стилі свінг, — відповіла вона. — Обожнюю їх. Мені цікава їхня історія, витоки. У них стільки радості».

Я пояснила, що тими ж словами можна говорити і про трудове законодавство. «Невже це комусь цікаво?» — усміхнулася вона. Я підхопила м’яч: цілком можна почати і з такого запитання. Вона почала міркувати вголос, як можна було б відповісти на нього («Ймовірно, деякі юристи розглядають його як спосіб захистити і співробітників, і компанію…»), а потім придумала ще кілька «цікавих» запитань («Якщо я буду більше знати про це, чи стану я кращим спеціалістом як юрист?»).

Незабаром вона сконтактувала з колегою — експертом з трудового законодавства. Вона запитала, чому воно йому подобається; його відповіді породили нові запитання… За наступні кілька місяців вона дізналася все, що було потрібно для нової посади.

Наступного разу, коли вам на роботі запропонують повчитися чогось нового або коли ви відчуєте, що в чомусь пасете задніх, поставте собі приблизно такі запитання: «Чому всім це цікаво? Як ці знання знадобляться мені в роботі?» — і дайте відповідь на них. Щоб стало цікаво, досить знайти в нудній темі одну зачіпку.

Люди, які працюють у «своїх» сімейних фірмах, заробляють в середньому на 4,5% менше від зайнятих в несімейних бізнесах, але задоволені життям більше за тих, хто отримує приблизно стільки ж. Це показало дослідження компаній з 14 країн.

Сприйняття нового

Ставши знавцем в якомусь питанні, швидше за все, ми захочемо тримати високо планку і в усьому іншому. Тому людям так страшно навіть уявити собі, що знову кілька тижнів або місяців вони будуть в ролі недосвідчених новачків, будуть відчувати себе зніяковіло, гальмувати, ставити дурні запитання, говорити «я знову не зрозумів» і звертатися по допомогу. Щоб добре вчитися, треба дозволити собі прийняти цей стан новачка. Це може бути навіть комфортно, якщо приборкати свій внутрішній монолог.

Зазвичай, пробуючи нове і зазнаючи невдач, ми мучимо себе жахливими думками: «Я повний нуль. Мені нічого не вдасться.» Зосередженість на поганому заважає мозку вчитися. Ідеальний настрій — це відкритість, золота середина між оптимізмом і песимізмом: «Так, спочатку мені не буде вдаватися, але з часом я всьому навчуся». Дослідники Роберт Вуд і Альберт Бандура вкінці 1980-х виявили, що ті, кому радять свідомо очікувати помилок і вчитися на них під час оволодіння новими знаннями, демонструють «більший інтерес, наполегливість і результат».

Я знаю топ-менеджера з продажу з США, якого нещодавно призначили керівником азіатсько-тихоокеанського підрозділу компанії. Він важко звикав до життя в іншій півкулі і до роботи з колегами з країн, що мають іншу культуру, — і почав захищатися від усіх своїми професійними знаннями. Я допомогла йому зрозуміти, що так він утікає від проблем, і його внутрішній монолог змінився.

Якщо раніше він думав: «Як все це неприємно — краще зосереджуся на тому, що вже знаю», то поступово він визнав: «Треба дізнатися всі ці азіатські особливості. Я здібний і швидко все освою». Пізніше він говорив, що у нього ніби камінь з душі упав: визнавши, що він багато чого не знає, він перестав почуватися ідіотом. Він почав ставити запитання, і незабаром його вважали відкритим, товариським чоловіком — до того ж він став краще розуміти нове середовище.

Коли світ так швидко змінюється, вміння швидко освоювати нове стає запорукою успіху. Якщо вам поки що не вистачає цілеспрямованості, якщо ви ще погано розумієте себе чи не допитливі і не відкриті до нового й тому поки що не вмієте навчатися, описані прості прийоми допоможуть вам досягти успіху на цьому шляху.

Оригінал — E. Andersen
Адаптований переклад — Лілія Гук
Зображення — Unsplash

Текст

Запросіть друга до Спільноти

Вкажіть, будь ласка, контактні дані людини, яку хочете запросити

Придбайте для друга подарунок від TUM

Вкажіть, будь ласка, контактні дані цієї людини, щоби ми надіслали їй посилку

Майже готово

Вкажіть ще, будь ласка, своє ім’я та емейл.

Дякуємо і до зв’язку незабаром!

Дякуємо за покупку!

Ваша підтримка буде активована впродовж 10 хвилин. До зв’язку незабаром. Повернутись до статті

Вхід в кабінет

Відновлення пароля

Оберіть рівень підтримки