[Текст опублікований за підтримки Work.ua — сайту із пошуку роботи №1 в Україні]
Багато хто помилково вважає, що здатність вчитися — це питання інтелекту. Для них здібність до навчання є постійною рисою, як колір очей. Тобто щасливою генетичною випадковістю. «Люди або народжуються з умінням вчитися, або ні. Навіщо намагатися ставати кращим?» — вважають вони.
Саме тому багато хто підходить до питання навчання без особливої уваги. Безліч людей не замислюються про те, як розвиватимуть майстерність. Вони говорять: «Практика породжує досконалість», не зауважуючи використаної стратегії навчання. Але це неправильно. Чи передбачає практика повторення й відпрацювання тої ж навички знову й знову? Чи потрібен практиці зворотний зв’язок? Практика має бути важкою? Чи практика має бути цікавою?
Усе більше досліджень показують, що здатності до навчання ми навчаємося, а не народжуємося з нею. Завдяки усвідомленому застосуванню практики й спеціальним стратегіям для покращення здатності вчитися ми можемо швидше й ефективніше удосконалювати свої знання. Іншими словами, усі ми можемо вдосконалюватися у вдосконаленні.
Ось один приклад дослідження, яке показує, що в питанні отримання знань стратегії навчання можуть означати більше, ніж інтелект. Марсель Вінман виявив: коли справа стосується вивчення чогось нового, люди, які уважно стежать за своїм мисленням, обходять людей з вищим рівнем інтелекту, ніж мають самі. Його дослідження показує, що для розвитку майстерності на 15 відсотків важливіша концентрація на тому, як ми розуміємо інформацію, ніж вроджений інтелект.
Спираючись на дослідження, наведемо три практичних способи поліпшити здатність до навчання.
Ставте цілі
Ефективне навчання часто подібне до проектного менеджменту. Щоб розширити сферу знань, спочатку потрібно поставити досяжні цілі щодо того, що ми хочемо вивчити. Далі маємо розробити стратегії, які допоможуть нам досягти поставлених цілей.
Такий підхід до навчання допомагає подолати постійне занепокоєння, яке супроводжує навчання: «Чи достатньо добре мені вдається? Я не впораюся? Можливо, я помиляюсь? Може, мені варто почати робити щось інше?»
Частково самокритика корисна, але психолог Стенфордського університету Альберт Бандура стверджує, що подібні негативні емоції досить скоро позбавляють нас здатності вчитися новому. До того ж, маючи план з чіткими завданнями, ми будемо більше схильними дотримуватися зобов’язань. Результати дослідження цього питання вражають. Вони показують, що люди з чіткими цілями перевершують людей з невизначеними прагненнями, такими, як, наприклад, «виконувати роботу добре». Поставивши мету, люди здатні з більшою легкістю керувати своїми емоціями й досягати прогресу в навчанні.
Думайте про те, як ви думаєте
Метапізнання — це ключ до таланту навчатися. Психологи визначають метапізнання як «роздуми про мислення». Якщо говорити в загальному, суть метапізнання полягає в тому, щоб з найбільшою увагою ставитися до того, як ви знаєте те, що знаєте. Це практика ставити собі такі запитання, як: «Мені дійсно зрозуміла ця ідея?», «Чи зміг би я пояснити це другу?», «Які у мене цілі?», «Чи потрібно мені більше фундаментальних знань? Чи мені потрібно більше практики?».
Метапізнання легко дається багатьом кваліфікованим експертам. Коли фахівець працює над завданням, він багато й часто розмірковує про те, як сформульована проблема. Він нерідко має гарне уявлення про те, здається його відповідь вдалою чи ні.
Виявляється, важливо не залишати подібні «роздуми про мислення» тільки за експертами. У питанні навчання однією з найбільших проблем є те, що люди недостатньо використовують метапізнання. Люди не роблять паузи, щоб запитати себе, чи дійсно їм зрозуміла навичка або концепція.
Отже, проблема не в тому, що «в одне вухо влітає, а в інше вилітає». Проблема в тому, що люди не замислюються про свої міркування. Вони не змушують себе по-справжньому подумати про своє мислення.
Роздумуйте про своє навчання
У навчанні існує деяка суперечність. Для того, щоб зрозуміти процес нашого навчання, потрібно абстрагуватися від нього. Наприклад, часто, коли ми віддаляємося від проблеми, то дізнаємося про неї більше. Якщо ви почнете дискутувати з колегою, то найкращі аргументи з’являться у вас не під час дискусії, а пізніше, наприклад, коли митимете посуд. Візьміть інструкцію зі встановлення програмного забезпечення: більшість із прочитаного ви зрозумієте вже після того, як облишите цю інструкцію.
Іншими словами, роздумування йде на користь навчанню. Але такі роздуми потребують спокою. Можливо, робіть в спокійній атмосфері якісь записи, відокремтеся від усіх, обговоріть це самі із собою, приймаючи душ. Будь-який зосереджений роздум зазвичай вимагає когнітивного спокою, хвилини мовчазної інтроспекції.
Сон — дуже цікавий приклад цієї концепції. Ймовірно, що ми впорядковуємо свої знання, коли міцно спимо . Недавнє дослідження показує, що завдяки хорошому сну ввечері можна на 50% скоротити час, необхідний для практичного засвоєння будь-яких знань.
Концепція когнітивного спокою також допомагає пояснити, чому так важко набути навичок, коли ми перебуваємо в стані стресу, гніву або коли нам самотньо. Коли емоції панують в мозку, ми не в змозі думати й міркувати. У драматичних ризикованих ситуаціях ми, можливо, зуміємо вивчити щось просте, наприклад, запам’ятати номер телефону. Але для того, щоб отримати якесь усвідомлене розуміння, нам необхідно перебувати в стані розумового спокою.
Гарна новина як для окремих осіб, так і для компаній, що прагнуть допомогти своїм працівникам максимально розкрити свій потенціал, полягає в тому, що здатності вчитися можна навчитися. Якщо ви швидко навчаєтеся, це не означає, що ви найрозумніший. Це просто означає, що ви навчилися вчитися.
Усвідомлено розставляючи свої цілі в навчанні, розмірковуючи про своє мислення і про процес навчання, ви зможете навчитися вчитися.
Оригінал — Ulrich Boser
Переклад — Віра Курико
Зображення — unplash.com
