[Текст опублікований за підтримки Work.ua — сайту із пошуку роботи №1 в Україні]
У федеральному суді Сан-Франциско профспілка американських працівників зв’язку нещодавно розширила колективний позов, який подала у грудні минулого року проти найбільших роботодавців країни. Серед них — Amazon, T-Mobile, Capital One й Enterprise Rent-a-Car. Профспілка звинувачує роботодавців у навмисному таргетуванні в Facebook оголошень про прийняття на роботу з метою відкинути працівників старшого віку.
Розслідування організації ProPublica показує, що компанія IBM за останні п’ять років без галасу звільнила понад 20 тисяч співробітників літнього віку.
Попри те, скільки написали про дошкульну відсутність різноманітності й «пацанську» культуру в індустрії технологій, 150 найбільших компаній Кремнієвої долини за останні десять років частіше отримували звинувачення в упередженому ставленні до віку, ніж до расової або гендерної належності.
Американський закон про дискримінацію за віком під час працевлаштування від 1967 року забороняє упереджене ставлення до людей, старших від 40 років. Проте нещодавнє опитування від некомерційної організації AARP показало, що дві третини працівників у віці 45-74 років спостерігали випадки ейджизму або особисто мали з цим справу.
Хоч колективні позови й серйозні журналістські розслідування є правильними кроками, та зусиль, які спрямовані суто на те, щоб виконувати закон, — не досить.
Не варто забувати, що рівноправності жінок, людей з іншим кольором шкіри, обмеженими можливостями чи нетрадиційною сексуальною орієнтацією досягнули шляхом зміни не лише законів, а й поглядів.
Тут наша культура відстає. Швидкий перехід від індустріальної до технологічної ери призвів до того, що роботодавці віддають перевагу цифровому поколінню, яке тямить в гаджетах краще, ніж ті з нас, хто не був знайомим з технологіями з дитинства.
Один з парадоксів нашого часу полягає в тому, що здоров’я у представників покоління бебі-бумерів (1943-1963 роки народження) міцніше, вони активні й працюють довше, але відчувають себе все менш потрібними. Вони небезпідставно хвилюються, що керівництво або потенційні роботодавці будуть вважати їхній досвід і роки радше недоліком, ніж перевагою. Вони бояться стати непомітними або навіть викинутими за борт.
У багатьох галузях, особливо в технологічній, можна відчути себе «старим» уже в 35 років, навіть якщо продовжувати працювати на повну ставку до 75. Усі 40 років ви почуватиметеся невпевнено, особливо у світі, де багато хто з нас проживе до 100 років.
Ми живемо довше, але сила в руках молодих. Тоді як середній вік працівників в США становить 42 роки, серед технологічних гігантів він менший на більш ніж десяток років. Аналіз даних, проведений Harvard Business Review, показує, що середній вік так званих «єдинорогів», тобто засновників приватних компаній з оцінкою капіталу вище $ 1 млрд, становить 31 рік, а середній вік їхніх гендиректорів — 41 рік ( порівняно з ними середній вік CEO цих компаній, що входять до рейтингу S&P 500, становить 52 роки).
Проблема в тому, що багато молодих керівників обійняли високу посаду набагато раніше, ніж були до цього готовими. Їм часто віддають керівництво компаніями або відділами, які швидко зростають, хоча у них немає ні досвіду, ні орієнтирів.
Нещодавно один молодий лідер технологічної компанії запитав мене: «Як мені розігріти свої лідерські навички?» Відповідь проста: звернутися до покоління старших співробітників, що володіють мудрістю й досвідом, спеціалізованими знаннями й неперевершеними здібностями вчити, наставляти й радити. Разом з амбітними мілленіалами вони можуть створити бізнес на століття.
Робота в еру «сучасних старійшин»
На початку 2013 року, у п’ятдесят з гаком років, я став одним з керівників вищої ланки в стартапі Airbnb. Я був удвічі старшим за більшість співробітників. Одному із засновників іCEO компанії Браяну Ческі, який був молодшим за мене на 21 рік, я підпорядковувався. Брак цифрового інтелекту (DQ) я компенсував накопиченим емоційним інтелектом (EQ). Взаємне наставництво, яке я пропонував і отримував, зробило мене так званим «сучасним старійшиною» — людиною, що поєднує мудрість і досвід з цікавістю, мисленням новачка і готовністю вчитися у молодих. Уперше в робочому середовищі зараз співіснують представники п’яти поколінь. Важливо користуватися цією новою методикою співпраці й розвивати її.
Зміну ставлення, необхідну для процвітання сучасних старійшин, варто почати з мови. Час відокремити поняття «старійшина» від «літній». Для нас слово «літній» асоціюється зі старістю й залежністю від суспільства. Це як противага молодості.
З іншого боку, суспільство історично залежало від старійшин, які допомагали молодим. З огляду на те, що сьогодні середній вік пенсіонера, який оселяється в будинку для людей літнього віку, становить 81 рік, серед нас можна зустріти безліч продуктивних старійшин, які з роками стають мудрішими, а не просто старшими.
То що ж важливіше — просувати сучасних старійшин чи зменшувати дискримінацію за віком? Ефективне управління персоналом сприяє пліднішій співпраці між поколіннями й створює умови для проявів мудрості й успіху.
Ейджизм — одне з тих явищ, яке впливає на всіх нас. Як би не відрізнялися сьогодні наші політичні й культурні погляди, неминуча старість — це те, що об’єдную нас.
Час сприймати вік як будь-який інший тип різноманітності. Хай буде з нами мудрість. Сучасність потребує сучасних старійшин.
Оригінал — Чіп Конлі
Адаптований переклад — Віра Курико
Зображення — unplash.com
