[Текст опублікований за підтримки Work.ua — сайту із пошуку роботи № 1 в Україні]
Коли я вчилася в середній школі, то зрозуміла, що мої подруги мене не люблять. Одна дівчина з моєї «групи» сказала, що мене не запросили на вечірку з нагоди дня народження, тому що я «всіх» дратую. Якщо чесно, у15 років я, ймовірно, могла дратувати — протягом декількох місяців я була в опалі. Мені потрібен був якийсь час, щоби повернутися назад у банду, але до цього я була спустошена й заприсяглася, що все життя буду подобатися людям.
Але, як писав Девід Фостер Уоллес у «Нескінченному жарті», «деяким людям ви просто не подобаєтеся, незалежно від того, що ви робите», і які б ви не були симпатичні, ви не зможете завойовувати кожну людину, яку зустрічаєте. «Пам’ятайте, що неможливо догодити всім, — каже Хлоя Бротрідж, гіпнотерапевт та експерт із тривожності. — У вас є своя унікальна особистість, а це означає, що одні люди будуть любити й обожнювати вас, а інші — ні». Хоча цю ідею й легко зрозуміти, але важко дотримуватися такої точки зору, коли виявляється, що вас не запрошують на неформальне спілкування з колегами, а сусіди з кімнати говорять про вас погано. Бути відкинутим — болісно. Це серйозний удар по нашому его.
Але не божеволійте. Те, що ви комусь не подобаєтеся, не просто нормально, це чудово. Заперечення — це спосіб з’ясувати, хто кому підходить. Розрив романтичних стосунків відкриває можливості для пошуку підхожішого партнера, а відкидання соціальної групи дає простір для пошуку людей, які перебувають із вами на одній хвилі. Окрім того, це дає можливість не боятися неприязні — коли ви не витрачаєте енергії на те, щоби комусь сподобатися, ви з більшою ймовірністю знайдете людей, які вас щиро полюблять.
Проте відчувати, що вас не люблять, жахливо. Ось як впоратися з цим.
Відчувати біль — нормально
Люди — істоти соціальні, тому відчувають хворобливі біологічні реакції на відштовхування. «Історично це було важливо для нашого виживання, — пояснює Бротрідж. — Коли ми еволюціонували й жили в племенах, вигнання зі спільноти могло коштувати життя». Коли нас відштовхують, мозок фіксує настільки сильний емоційний хімічний відгук, що це може заподіяти й фізичний біль. Імовірно, ми проходимо через серію реакцій, які не дуже відрізняються від стадій горя. По-перше, починається пошук винного. «Перша зупинка поїзда — це почуття провини: «Я винен, я зробив щось, що засмутило їх», — каже Шон Гровер, психотерапевт та автор книги «Моя дитина — тиран!». — Далі йде сором: «Вам соромно, ви принижені, ви відчуваєте слабкість».
Потім, як будь-яка зацькована людина, ви спробуєте все виправити. «Не тому, що вам неодмінно потрібно подобатися їм, просто вам не подобається почуття неприязні, — говорить Гровер. — Це звучить так: «Дозвольте мені зробити щось, щоби вам сподобатися, і я почуватимуся краще». Й останнє: ви, мабуть, відчуєте себе невдахою, і тоді настане темрява. «Це дуже примітивні початкові відчуття, — говорить Гровер. — Зазвичай це повертає нас у середню школу, у початкову школу, коли все залежить від того, круті ви чи ні. Як тільки ви відчуваєте це, це почуття затягує вас і ви опиняєтеся в безвихідному становищі».
Ці почуття не зовсім приємні, але вони абсолютно здорові й нормальні, якщо ви не будете на них зациклюватися та дозволите собі рухатися вперед.
Знайте, що це не (цілком) ваша помилка
Сумніватися в собі легко, коли хтось дає зрозуміти, що недолюблює вас. Але ми діємо, орієнтуючись на власну незахищеність та унікальність досвіду, і часто неприязнь є ознакою сумісності. Тому не можна сказати, що справа не у вас, а в них. Справа й у вас, і в них. «Ця людина, ця ситуація його життя не сумісна з вашою ситуацією, — каже Дженніфер Вердолін, професор Університету Дьюка. — У мене є особистісні переваги, але це не означає, що ваша особистість гірша. Вона відрізняється від моєї, і я вважаю за краще спілкуватися з людьми, які схожі на мене».
Іноді люди, яким ви не подобаєтеся, не вважають, що певні межі вашої особистості збігаються з їхніми особливостями.
«Ми вважаємо за краще проводити час із людьми, які схожі за статусом, за своєю особистістю і навіть генетично, — каже Вердолін. — Відтак, якщо ви не маєте нічого спільного, то, швидше за все, вас відкинуть. Це свого роду неминучість».
Стежте за ознаками своєї поганої поведінки
Не потрібно завжди звинувачувати себе, якщо хтось вас не любить. Але якщо це стає тенденцією, варто неупереджено поглянути на свою поведінку. «Коли я розподіляю людей до груп терапії, то відразу ж бачу, які в них проблеми або погані соціальні звички», — говорить Гровер. Він згадує пацієнта — красивого, успішного чоловіка, — який мав проблеми з підтриманням романтичних стосунків. Вони не змогли розв’язати проблеми, працюючи індивідуально, і Гроверу вдалося переконати пацієнта приєднатися до групи. «Через п’ять хвилин я був нажаханий, — каже Гровер. — В оточенні людей він ставав дуже неспокійним і, щоби приховати це, починав поводитися надміру впевнено, що скидалося на зарозумілість. Жінки в групі сказали, що він ставав менш привабливим, що більше вони дізнавалися про нього».
Тривога пацієнта виявлялася так, що йому було важко спілкуватися з людьми. Але оскільки наші власні его прагнуть захищати нас від власних помилок, він не знав про свої шкідливі звички. «Мені потрібно було допомогти йому усвідомити, як виявляється його занепокоєння, — говорить Гровер. — Занепокоєння може змусити людей діяти агресивно або по-справжньому тривожно, і в групі це проявляється найкраще».
За словами Вердоліна, один зі способів з’ясувати, що відбувається, — запитати, чому вас не люблять. Потім, якщо хтось скаже вам, наприклад, що ви настирливі, або занадто хвалькуваті, або одержимі, потрібно задуматися і проаналізувати, чи обґрунтована критика. «Зрештою, ви повинні достатньо добре себе знати, щоби сказати: добре, ця інформація звучить досить достовірно, я схильний це робити, я розумію, чому це може бути непривабливим для інших людей, тому я попрацюю над цим, — говорить Вердолін. — Ви можете отримати важливу інформацію, на яку потрібно серйозно поглянути й оцінити, чи є в ній правда».
Проте пам’ятайте, хоч деякі особливості вашої поведінки можуть відштовхувати, симпатія — це вулиця з двостороннім рухом. «Найчастіше це свого роду віддзеркалення історії іншої людини, її забобонів і страхів», — говорить Гровер.
Нагадуйте собі, що заводити нових друзів — нелегке завдання
Один із моїх найбільших страхів — це те, що я перейду на нову роботу або поїду в нове місце, де я нікого не знаю, і муситиму завести нових друзів. Зміна кола спілкування може призвести до ізоляції, якщо ви часто відчуваєте неприязнь до себе або страждаєте від соціальної тривоги. «Я думаю, наші очікування, що ми зможемо увійти в соціальні групи де завгодно, з будь-якими людьми, злегка нереалістичні, — каже Вердолін. — Коли ви вперше намагаєтеся встановити взаєморозуміння в стосунках з людьми, скажімо, у новому робочому середовищі, ви вступаєте в уже налагоджену модель стосунків. Там уже є дружні кола, уже є особистості, але ви не знаєте, які вони».
Вердолін передбачає, що люди, які перейшли на нову роботу або переїхали на нове місце, починають повільно розуміти своє нове соціальне оточення. «Тварини іноді об’єднуються, провівши вибіркову взаємодію з усіма іншими в групі, перш ніж приймати рішення. Тобто вони промацують ґрунт перш ніж стрибнути на нього», — каже Вердолін. Наприклад, на новій роботі, можливо, варто пропонувати пообідати разом то одній людині, то іншій, щоби знайти вдалий спосіб увійти в групу. «Деякі люди дуже привітні, а деякі ні», — каже Вердолін. Повільно знайомтеся з людьми й зосередьтеся на тих, хто здається найвідкритішим, а не на виняткових учасниках групах або міцних горішках.
Проводьте додатковий час із людьми, яким ви подобаєтеся
Навіть якщо ви опинитеся в неприязні в деяких людей, швидше за все, буде хоча б кілька людей, на яких можна покластися, коли ви відчуваєте себе пригніченими. «Проводити час із людьми, які переживають за вас, корисно для вашої самооцінки, це допомагає вам відчувати себе захищено», — каже Бротрідж. Це не тільки діє як бальзам для вашого пораненого его. Направити енергію на стосунки з людьми, які вас цінують, — набагато корисніше використання вашого часу та соціальної енергії.
Майте на увазі, що найкращий спосіб зав’язати дружбу — бути самим собою. «Якщо ви просто ходите навколо, бажаючи, щоби вас полюбили, це викличе стрес, а люди будуть вважати вас нещирим», — говорить Гровер.
Відсилайте ненависників під три чорти
Хоча б у власній голові. Гровер каже, що коли нічого з перерахованого не допомагає, найкраще — змиритися з появою несподіваного ворога. Насолоджуйтеся цим. Дійсно, просто насолоджуйтеся.
Оригінал — Rebecca Fishbein
Адаптований переклад — Віра Курико
Зображення — unplash.com
