Більше тату

Тату-майстриня — про специфіку роботи, біль, терплячість і перфекціонізм

27.02.2018 Ольга Усачова

[«Закохані у професію» — розмови про щоденну працю тих, хто живе власним покликанням. Спецпроект створений за сприяння Work.ua — сайту із пошуку роботи №1 в Україні]

Владислава Шевченко народилася і здобувала освіту в Луганську, але з початком конфлікту на сході України перебралася до Києва. У столиці дівчина дистанційно вивчала програмну інженерію. Однак улюблене хобі — тату, яким Влада почала займатися ще у рідному місті, згодом перетворилося у роботу.

Завдяки соціальним мережам з’явилися перші клієнти. Коли їх стало достатньо багато, дівчина зрозуміла, що вже ніколи не працюватиме у сфері ІТ і присвятила увесь свій час улюбленій справі.

Ми поцікавилися у Владислави, з чого почалося її захоплення татуюванням, запитали про те, на що треба звертати увагу при виборі тату-майстра, і чому відтепер вона більше ніколи не працюватиме.

 

Любов до квітів та деталей

Якщо в один ряд поставити майстрів, які працюють у флористиці і графіці, та їхніх клієнтів, то відразу зрозумієш, де є хто. Я люблю контури, тому у всіх моїх татуюваннях видно чіткі лінії. Щодо моїх «фішок», то у мене всі квіти промальовані до деталей.

Вибрала флористику, бо люблю квіти і відчуваю зв’язок із цією тематикою. Люблю великі татуювання — на всю руку чи ногу. Але не обов’язково це має бути щось масивне, радше це буде тоненька гілочка.

Я працюю тільки у графіці, тому не наб’ю Old School (популярний стиль татуювання у Європі та Америці, що з’явився в XIX столітті, — TU) чи реалізму. Не люблю написів. І не робитиму татуювання на інтимних зонах. Часто майстри самі собі роблять тату. У мене таке татуювання є. На моєму тілі тату від різних майстрів, і я не зупиняюся на одному.

Захоплення татуюванням з’явилося, коли я зробила своє перше тату. Стежила за процесом, почала цікавитися, читати, дивитися відео. Тоді мені було 16 і я попросила знайомого татуювальника навчити мене. Перше татуювання я зробила прямо на тілі знайомого. У той момент зрозуміла, що мені подобається процес і кожна деталь цього сеансу. Тому почала вчитися. Це був всього один урок, але там я зрозуміла, як збирати машинку.

Вчилася на своїх друзях. (Усміхається) Комусь тату згодом виправила, комусь — перекрила, але багато хто залишив так, як було. З’ясувалося, що їм сподобалося те, що вдалося створити. Зараз досить багато людей готові бути, так би мовити, полем для експериментів.

Ставлення до тату

Тату — це зміна на все життя. Люди виходять із салону іншими; не такими, якими вони сюди прийшли. Багато хто приходить, бо це модно, але хочеться вірити, що зазвичай це таки особистий вибір. Вважаю, що татуювання — це прикраса тіла. Хочеться вірити, що роблю цей світ трішки красивішим.

На мою думку, тату-майстри поділяються на два типи: ті, які вважають тату сферою послуг, і ті, які вважають це мистецтвом. Першим зазвичай не важливо, що і як малювати, бо для них це — заробляння грошей. Другі (і я в тому числі) — вкладають у свою справу ідею та більший сенс. Мені подобається робити щось своє, особливе.

Дехто приходить, щоб позбутися старих комплексів — наприклад, шрамів. У мене, до слова, була одна цікава історія. Якось прийшла 50-річна клієнтка із проханням «забрати» жахливий шрам на животі, який з’явився у неї після кількох кесаревих та ще однієї операції. Після того, як я зробила їй татуювання на весь живіт, вона пішла на танці живота. Їй сподобалося, тому вона згодом повернулася, щоб зробити ще одне.

На мою думку, тату-майстри поділяються на два типи. Першим зазвичай не важливо, що і як малювати, бо для них це — заробляння грошей. Другі — вкладають у свою справу ідею та більший сенс

Ескізи, інструменти та процес

Зазвичай люди записуються до мене заздалегідь — за два-три місяці до дня татуювання. Тож якщо за цей час вони не передумують, то розумію, що їхнє рішення — усвідомлене.

Працюю лише зі своїми ескізами. Іноді використовую ескізи клієнтів, але лише якщо вони дуже цікаві. Оскільки малюю здебільшого флору та фауну, мені надсилають назви якихось квітів або тварин. Створюю завжди на замовлення.

Найнезвичайніший ескіз? Одразу не спадає на думку щось конкретне… Було, наприклад, татуювання «шпилька із зубами». Це була ідея замовниці, тому не знаю, яке значення вона у це вклала. Сама не дуже цікавлюсь мотивацією вибору ескізів, бо іноді це дуже особисте. Але якщо клієнти самі розповідають, то слухаю з великим інтересом.

Зазвичай люди записуються до мене заздалегідь — за два-три місяці до дня татуювання. Тож якщо за цей час вони не передумують, то розумію, що їхнє рішення — усвідомлене

Інструменти та все необхідне купую в магазинах. Через інтернет не можу перевірити їхньої якості, тому ніколи не замовляю техніки онлайн.

Зараз у мене тату-машинка польського виробництва. На машинки зараз дають до 20 років гарантії, але я не знаю, наскільки довго вона мені служитиме, враховуючи постійні перельоти і необережне поводження з багажем працівників аеропортів. Усе залежить від експлуатації. Але слідкую за новинками, люблю купувати і тестувати нові інструменти.

Картриджі та пігмент використовую американські. У мене є кольорові пігменти, але це для окремого проекту, бо загалом люблю працювати лише з чорним кольором. Мені дуже подобається, як він загоюється.

Проект із кольоровими тату я вела і продовжую періодично ним займатися, але роботи публікую не на своїй основній Instagram-сторінці. Це благодійний проект, за тату я не виставляла конкретної ціни, люди платили, скільки хотіли, а гроші перераховували у фонд, який допомагає бездомним тваринам.

Після сеансу я заклеюю татуювання спеціальною плівкою, що загоює рану. Із нею людина ходить впродовж доби, а потім змащує шкіру кремом, який стимулює процес загоювання.

Біль і алергія

Щоб припинити приплив крові до місця, де буде татуювання, зазвичай використовують мазь-анестезію. Її наносять на тіло за годину до сеансу. Але я рідко її використовую, бо мені не подобається, як вона впливає на процес. Тому наношу мазь лише на найчутливіші місця, в основному на внутрішню частину згину ліктя.

На мою думку, татуювання — це не настільки боляче, щоб використовувати знеболювальне. Я не вживаю слова «біль», натомість просто називаю це «неприємними відчуттями», до яких людина звикає.

Не вживаю слова «біль», натомість просто називаю це «неприємними відчуттями», до яких людина звикає

Та все індивідуально: дехто через півгодини сеансу вже спить або дивиться на смартфоні фільм чи гортає стрічку Instagram.

Якщо у когось є алергія, то вистачить і таблетки. До мене якось приходила дівчина, в якої алергія майже на все, але, незважаючи на це, у неї вже було одне татуювання. Алергія впливає тільки на процес загоєння. У алергіків він дещо складніший, ніж у всіх інших. Але з часом організм приймає тату як свою частину і все стає на свої місця. Тестів зазвичай не роблю, хоча багато хто про них запитує.

Перфекціонізм і терплячість

Обов’язкова риса для тату-майстра — терплячість. Терпіння має бути залізним. Важливо бути акуратним і уважним. Щодо навичок малювання, то я ніколи не навчалася у художній школі. Паралельно вчилася малювати і татуювати.

Люблю все щільно зафарбовувати — коли крапка до крапки і лінія до лінії.

День тату-майстра

На зимовий період я перебралася на Поділ і обладнала квартиру-студію. Колись працювала в орендованій студії, потім у мене була своя, але я її закрила, коли полетіла на Балі.

Працюю зазвичай півдня — з 12 до 18-19 год. У день у мене один-два відвідувачі. Ввечері сідаю малювати ескізи для клієнтів, які прийдуть наступного дня.

Зараз здебільшого працюю з постійними клієнтами. Є навіть такі люди, які приходять щомісяця чи кожні два місяці. Нові клієнти, на жаль, не завжди встигають потрапити, бо прийоми розплановані на багато тижнів наперед.

Перші клієнти

Я родом із Луганська. Коли оселилася в Києві, то першими клієнтами були ті, що знайшли мене у соціальних мережах. Спочатку це були знайомі, далі вони привели своїх друзів. Всі ці люди разом розширили мою клієнтську аудиторію.

80% клієнтів знаходить мене через Instagram, решта — через рекомендації знайомих. Були випадки, коли клієнтів зупиняли на вулиці і запитували.

 

 

Ціни на татуювання

Мінімальна вартість тату — 1500 гривень за першу годину роботи. У мене погодинна оплата, та більш як вісім годин я точно працювати не зможу.

Встановила таку ціну після порад клієнтів, які казали, що готові платити за мою роботу більше. Хоча у Києві ціни дуже різні, кожен майстер сам її визначає. Хтось бере 100 доларів за годину, але є й ті, які беруть 300 гривень. Усе залежить від рівня майстра і його професійної самооцінки.

Найдорожче моє татуювання було створене у Копенгагені за 1000 євро

Найдорожче моє татуювання було створене у Копенгагені за 1000 євро. Доволі дороге, бо я працювала без ескізу і малювала від руки.

У Копенгаген вперше летіла на запрошення. Студія розмістила у себе на Facebook приклади моїх робіт і повідомила, що я прилітаю. Так мене цей чоловік і знайшов. Він мріяв про татуювання шість років, та не міг знайти майстра, який би взявся за таке. Спочатку він мене вмовляв, а я відмовлялася. Сумнівалася, що зможу все виконати досконало, адже це був freehand (спонтанний дизайн без попереднього ескізування, — TU), досить складна робота.

Багато майстрів зараз практикують такі поїздки за кордон. Українські майстри — часті гості європейських тату-студій.

Рік тому мені написала студія з Балі. Я із задоволенням погодилася і працювала там два тижні. Потім повернулася — і після цього з’явилися пропозиції вже з Європи. Це класний досвід, бо ти можеш подорожувати, бачити інші країни і при цьому добре заробляти. Так розширюється аудиторія, знаходяться нові клієнти і друзі. Вигода іноземних студій від такої співпраці у тому, що вони отримують відсоток від прибутку запрошеного майстра.

Гостьові майстри зазвичай працюють більше, але кличуть тільки тих, у яких точно впевнені. У деяких студій є цілі гостьові будинки. Є студії, які орендують житло гостьовим майстрам, а є такі, що не оплачують нічого. Крім Балі та Копенгагена, де я встигла побувати вже п’ять разів, працювала також у Римі та Празі.

Жодного дозволу в Україні не потрібно, щоб бути тату-майстром, але за кордоном треба пройти курси та отримати медичну довідку. Хоча я не чула про жодні перевірки на стерильність.

Коли мене запрошують у гості, то сприймають як професіонала, тому жодних довідок не запитують. Вважаю, що це очевидно — потрібно тримати все у чистоті, використовувати лише одноразове. Бо тут ідеться про власну репутацію, яку важко будувати і ще складніше відновлювати.

Конкурси та співпраця

У квітні минулого року я працювала на триденній Київській тату-конвенції. У всіх, хто їде на цей фестиваль, різні цілі: хтось хоче попіаритися, хтось збільшити свою аудиторію, хтось — познайомитися з татуювальниками. Мене вмовила взяти участь дівчина, яка тоді працювала разом зі мною у студії: ми зареєструвалися і забронювали бокс.

Моє татуювання посіло друге місце на фестивалі в номінації «Графіка» і третє місце у номінаціях «Best of the day» та «Орнаментальне татуювання». Як і решта учасників, робила татуювання безпосередньо на фестивалі.

Усі змагалися за головний приз — мотоцикл Harley-Davidson. Але я на нього не розраховувала. Я отримала чудову дозу мотивації працювати далі у вигляді хороших слів від суддів і одразу трьох нагород.

Переваги й недоліки різних студій

Є два види студій — відкриті та закриті. Найпоширеніші у Києві — студії закритого типу. У студіях відкритого типу я працюю лише за кордоном. Але і там до мене можна потрапити тільки за попереднім записом.

Недолік студій відкритого типу в тому, що потрібно виконувати будь-яке замовлення. Ти працюєш із значною кількістю людей, які просто приходять із вулиці. До тебе можуть зайти і сказати: «Зробіть мені дракона на усю спину», а мені така ідея може бути не до душі.

Як обрати хорошого тату-майстра

Відносини з клієнтами будуються на довірі. Я не тримаюся за всіх клієнтів, працюю тільки з тими, хто мені довіряє. Якщо людина каже: «А раптом щось не вдасться?», я зазвичай відмовляю. Це дуже відповідальна робота, тому важливо максимально довіряти одне одному. Варто записуватися до того майстра, 80% робіт якого вам подобаються.

Найкращий спосіб вибрати хорошого тату-майстра — це на власні очі побачити його роботу, що загоїлася. Часто трапляються ситуації, що деякі татуювальники фотошоплять свої роботи, а хтось накладає багато фільтрів на зображення. Багато майстрів не публікують фото своїх «загоєних» робіт, і це неправильно, бо свіжі тату можуть виглядати добре, а після того, як вони заживуть, — зовсім по-іншому. А саме це є ключовим показником. Якісна робота повинна добре заживати.

Моя робота — це моє хобі, тому мені більше ніколи не доведеться працювати. Оце, напевне, найкрутіше відчуття

Джерела натхнення

Мене дуже надихає природа. Напевне, саме тому у мене багато книг із зображеннями тварин і рослин. Під час відвідин ботанічного саду багато фотографую.

Коли я тільки починала свій професійний шлях, то намагалася підписатися в Instagram на якомога більшу кількість  майстрів тату і брати з них приклад.

В основному всі стежать за одними і тими ж світовими зірками тату, які роблять щось незвичайне. На мою думку, дійсно щось нове в татуюванні зміг зробити Chaim Machlev.

Уроки професії

Професія навчила мене толерантності, навчила слухати й чути. Тепер я знаходжу спільну мову практично з будь-якою людиною. Бо колись була соціофобом — не любила перебувати в місцях скупчення багатьох людей і мала дуже вузьке коло спілкування. Було складно починати розмову. Але тепер я стала цілеспрямованішою. У мене з’явились конкретні цілі та амбіції.

Недолік тату-справи у тому, що багато людей вимагають уваги, а відмова викликає у них агресивну реакцію. Графік доволі щільний, тому в мене дуже мало вільного часу. Інколи люди без упину пишуть у Facebook, в Instagram, на пошту, не розуміючи, що у мене є особистий простір. Хтось дістає мій номер телефону і починає надзвонювати. Але, думаю, у багатьох представників творчих професій трапляються схожі ситуації.

Величезна перевага моєї професії у тому, що я можу подорожувати і працювати водночас. Також щодня зустрічаю нових людей. Моя робота — це моє хобі, тому мені більше ніколи не доведеться працювати. Оце, напевне, найкрутіше відчуття.

Ольга Усачова Оксана Красюк

Схожі публікації

14661 10

Гормон любові

Доула про те, чому не варто боятися пологів, і як жінці пережити їх без зайвих тривог і болю

18.01.2017 Марічка Паплаускайте
1238 15

Захоплений птахами

Орнітолог Тарас Башта про те, навіщо вивчати пернатих, що таке birdwatching і як зробити вдалу знімку пташки зблизька

27.06.2018 Тарас Прокопишин
3643 8

Діаманти не блищать

Чому справжнє ювелірне мистецтво здатне пережити пролетарські революції, рекет 90-х і навіть добу гонитви за брендами

29.05.2017 Марічка Паплаускайте

Популярні публікації

62346 5

Громада в дії

Чому в селі, де з’явився вуличний вай-фай, перестали красти квіти
07.02.2017 Альона Вишницька
44217 11

Несистемна міністр

Один день із життя Уляни Супрун: заради чого вона взялася реанімувати українську медицину і чому продовжує, попри спротив пацієнтки
13.07.2017 Марічка Паплаускайте
34091 17

Ярослав Грицак

Розмова з відомим українським істориком та публіцистом
04.04.2014 Володимир Бєглов

Краудфандинг

Малі міста

2608
зібрали
36000
потрібно

Нові медіа нової країни

36
зібрали
5000
потрібно

Найрозумніші діти країни

2538
зібрали
4500
потрібно

підтримайте проект

Donate

Введіть слово, щоб почати