#МедіаПрактики: Cпівзасновник і керівник онлайн-журналу Comma про музичну журналістику, місію та бізнес-модель проекту.
Слухайте подкаст або читайте короткий конспект розмови.
Слідкуйте за оновленнями проекту на сторінці подкасту у Facebook, а також підписуйтеся на проект → SoundCloud / iTunes / RSS.
Про старт у медіа
У 18 років я очолив перший онлайн-ресурс — мене покликали у молодий проект Open.ua. Нас читало 20 людей. За рік ми створили проект, який читало 2000-3000 людей, а ще за рік — 15-20 тисяч людей щодня. Тоді ще не було музичної журналістики і музичних медіа.
Про свободу і запуск Comma
В якийсь момент це стало нецікавим, захотілося повного контролю над проектом. До того проект був на інвестиціях, а я — найманим працівником. Спільно з інвесторами ми придумали схему як все це монетизувати — продавали через наш сайт квитки на концерти. Це були хороші гроші, які окуповували нашу діяльність. Ще тоді ніхто такого не робив.
Ми починали проект, фінансуючи його із наших зарплат на інших роботах. Днями ми працювали у діджитал-агенціях, а вночі створювали власний сайт. Зараз можна назвати Comma творчою лабораторією. Я вбачаю великий контекст для себе і, хочеться вірити, що і для багатьох інших людей.
Для мене музика, можливість нею ділитися, слухати її, мовчки чи обговорюючи, — це можливість зібратися разом, не залишатися наодинці зі світом. Можливість відчувати себе захищеним і бути серед своїх.
Про концепцію
Почну з того, що в нас є постійне ядро аудиторії віком 25-34. І вже це формує оцінку, навіть якщо ми говоримо про гурт Imagine Dragons. Ми намагаємося писати не лише про те, слухаємо, а про те, що взагалі відбувається в музиці. Просто пишемо про події і людей крізь певну призму, якою є ми самі.
Тому ми спокійно писали про «Голос країни». Але не про те, хто як заспівав, бо нам нецікавий цей кут зору. Ми зробили інтерв’ю з аранжувальником проекту та з психологом, який працює на проекті. Він розповів про те, як учасники зриваються, як із ними працюють і як навчають обходити стреси.
Писати цікаво можна про будь-що. Коли ми торкаємося таких тем, то до нас приходить ширша аудиторія. На перший погляд, це випадкові люди, але вони зацікавлюються і дуже часто залишаються. Бо їх зацікавлює цей підхід.
Ми бачимо, наприклад, Karabas.live, у якого велике охоплення тематик. Так працюють медіа в Україні, які беруть невелике заглиблення.
Ми на зовсім іншому рівні, де надовго залишиться менше людей. Але це саме ті люди, з якими ми хочемо ділитися ідеями, а потім впливати. Для мене медіа — це не лише сайт, а й багато штук, які відбуваються навколо.
Про велику ідею проекту
Через те, що з’явилося набагато більше ресурсів, є більший стимул чіткіше доносити свою ідею. Джуліан Касабланкас якось у інтерв’ю прикольно сказав, мовляв, велика мета мого життя — це щоб про Еля Пінка говорили не менше, ніж про Еда Ширана.
Хочеться жити у світі, де новий альбом Tik Tu є не меншою подією, аніж Євробачення. Це абсолютно недосяжна штука, але це вектор, у напрямку якого цікаво рухатися.
Про конкуренцію
На певному рівні конкуренти — це всі та все. Ти конкуруєш і з походом людини в кінотеатр, і з бажанням увімкнути телевізор, і прочитати книгу… Усе це — конкуренти.
Якщо казати про музичні медіа, то вони всі також мої конкуренти, бо дуже часто писатимуть про ті ж теми, що і я. Але подаватимуть їх по-іншому. Можливо, людина прочитає не обидва тексти, а лише той, на який швидше натрапить. Тому всі ми конкуренти.
Але, великою мірою, все це — іграшкова конкуренція. Бо разом із Ігорем Панасовим або Юрою Березою з Karabas.live, ми можемо спокійно обговорювати, хто у кого братиме інтерв’ю, щоб не дуже сильно перетинатися контентно. А з LiRoom бувають ситуації, коли ми в особистих повідомленнях вказуємо на одруківки на наших сайтах.
Хочеться вірити, що ми завжди раді один одного бачити і поговорити. Я часто читаю LiRoom. Є ще такий ресурс «Нотатки». Він дрібний і я уявлення не маю, хто його робить, але вони передруковують усі прес-релізи і самі ще щось відшукують. Там хороша база андерграундної музики.
Про акцент на якість
Саме тому, що ні для кого зі штату Comma не є єдиним проектом, ми абсолютно не працюємо на кількість. Ми не обмежуємося сайтом. Інколи ми можемо нічого не публікувати на сайті, але опублікувати багато класного й ексклюзивного контенту в Instagram Stories. Це історія, перш за все, про контент.
Загалом ми маємо щотижня публікувати два-три редакційних тексти. Або новини, які ніхто не пише, або про новини, які ніхто так не напише. Якщо це анонс концерту, то не просто хто йде, а продумати, що ми розкажемо про цю людину. Якщо це реліз якогось кліпу, то зробити покадровий опис. Якщо менш цікаво, то об’єднати у місячні дайджести. Тобто намагаємося створювати менше, але більш централізовано.
Про фінанси
Спочатку ми зробили сайт за власні кошти. Потім почали з’являтися рекламодавці, тож ми компенсували вартість сайту, а потім почали трохи заробляти. Після організації концерту на Контрактовій площі ми вийшли на новий рівень.
Восени 2016 року в нашій історії з’явився Karabas. За умовами контракту, вони виділяли нам щомісячні кошти на розвиток. Тоді з їхнього боку це було меценатством. З тих під ми виросли. Наприклад, активно прокручуємо їхні банери. Фактично, вони за ті ж гроші, які у нас вклали, зараз отримують рекламний пакет.
Інвестувавши у нас, вони отримали лояльний майданчик, на якому розміщуються. І цих грошей вистачає, щоб оплачувати гонорари авторам та інколи робити якийсь редизайн.
Коли ми починали робити Comma, то мало обговорювали варіанти монетизації нішевих медіа. Ми взагалі не мали уявлення, наскільки далеко все це розвиватиметься. Ми розуміли, що у найближчі роки нам «не світять» заробітки і не ставили собі за мету заробляти на цьому.
Якби ми хотіли отримувати особистий зиск, то писали б про іншу музику, писали б інакше. Заробіток із Comma ніколи не може стати пріоритетом. Бо, знову таки, Comma — це про творчу свободу.
Зараз ми розуміємо, що досягли рівня, коли проект може сам себе окуповувати. Саме тому почали працювати з брендами.
Про команду
Перш за все, важливо берегти людей, із якими ви працюєте. Важливо вміти шукати їх і зберігати з ними найтепліші стосунки. Бо разом можна створити щось круте, тому важливо триматися у команді.
Про можливості
Можливостей значно більше, ніж може здаватися. Фінанси — це лише один із них, і з цим можна працювати. Дуже хочеться вірити, що музики ставатиме більше. Як і людей, які слухатимуть її частіше.
Фото на обкладинці — Олександра Серафімович
***
[Виготовлення подкасту стало можливим завдяки підтримці американського народу, що була надана через проект USAID «У-Медіа», що виконується міжнародною організацією Інтерньюз.
Зміст матеріалів є виключно відповідальністю The Ukrainians та необов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та Інтерньюз.]
