Коносуке Мацушіта — засновник глобальної корпорації «Panasonic» та всесвітньо відомий гуру менеджменту. Побудувати могутню бізнес-імперію з нуля без спеціальної освіти, стартового капіталу та досвіду йому допомогли не лише наполегливість і рішучість, а й життєва мудрість.

Книжка «Шлях» — це короткі та натхненні історії про філософське сприйняття світу. Життєві принципи та досвід Мацушіта вчать японців, а тепер і нас, «битися на мечах», мріяти та не боятися перешкод, бо найцінніше, що маємо — це час і власний, неповторний шлях, що називаємо життям.

***

Р О З Д І Л 5

КОЛИ ТРАПИЛАСЯ ХАЛЕПА

Добрий бік хвилювань

Якби не було чим перейматися, якби ніщо нас не тривожило і не бентежило, навколишній світ був би і справді затишним, безтурботним місцем. Реальність, ясна річ, мало буває такою ласкавою. Нас завжди буде щось непокоїти, засмучувати і лякати.

Залежно від того, як ви дивитеся на світ, вам може видаватися, що тут на кожному кроці трапляються пастки, небезпеки і зневіра. Втім, перешкоди, які ми долаємо, і непрості рішення, які потрібно постійно ухвалювати, просуваючись вперед, можуть стати для нас неймовірною нагодою для реалізації власного потенціалу; саме вони надають життю людини глибокого сенсу. Ми можемо почерпнути з хвилювання ще більше користі, якщо подивимося на нього як на джерело викликів і можливостей для самоствердження.

Не бійтеся неприємностей на своєму шляху, не тікайте від них, зустрічайте їх сміливо, з високо піднятою головою. У хвилюванні є свої плюси — воно може дати шанс переосмислити певні речі і знайти свіжий підхід. Змушені перед лицем неприємності зупинитися і ще раз все обдумати, ми знайдемо в собі сміливість зібрати сили, упорядкувати думки й мужньо рушити далі. Затримка може виявитися джерелом чогось нового, відкрити перед вами нові шляхи. І, за іронією, саме така загадкова закономірність світу надає нашому життю безмежної глибини.

Умійте чекати

Для всього свій час. Час — це невидима непідвладна людині природна сила. Хоч би як сильно ми цього хотіли, весна не настане, а квіти не розцвітуть, поки не прийде слушна пора. Хоч би як поспішали, усе потребує певного часу на втілення. Якщо прийшла зима, то за нею неодмінно настане весна. На гілках тихенько наливаються бруньки, очікуючи, коли дні стануть довшими. Усе розмаїття природи мусить дотримуватися послідовності цього головного часового циклу.

Погані часи минають, неминуче поступаючись місцем добрим. Люди, відомі надзвичайними здобутками, уміють чекати свого часу. Вони терпляче, спокійно чекають слушної хвилини. Ті, хто вичікує свого часу, схожі на весняні бруньки на деревах, вони знатимуть, коли треба діяти. Втім, марне очікування — це просто надія на удачу чи несподіване щастя. Навесні дерева щоденно накопичують сили, готуючись розквітнути. Без такої накопиченої сили ми не зможемо виконати те, що запланували.

Якщо ваш час ще не прийшов, потрібно просто чекати. Якщо щиро вірити у мудрість природи і вірити, що слушний час обов’язково настане, ми зможемо використати цей час для накопичення додаткових сил. А для тих, хто поступово запасався енергією, неодмінно з’явиться нагода її задіяти і досягнути своєї мети.

Почувши настанову бути терплячим, людині, навпаки, ще більше кортить чимшвидше просуватися вперед. Однак природа байдужа до егоїстичних забаганок людини. Природа невблаганна й холодна до таких примх. Але тим, хто чекає, вона дарує світло і тепло. Нам слід навчитися чекати.

Цінність напруження

Уявіть собі тварин у зоопарку. Вони не турбуються про їжу чи небезпеку з боку інших тварин. Годують їх регулярно за годинником, ще й кладуть їжу під ніс у безпечний простір клітки. Там звірі можуть собі подрімати, коли заманеться. Безтурботне життя.

Однак у зоопарку тварини, напевне, не такі щасливі, як може здаватися. Ми цього знати не можемо, але цілком імовірно, що вони досі мріють про ті дні, коли, попри фізичну небезпеку дикої природи, вони вільно бігали на волі.

Усі ми мріємо досягнути такого комфортного стану, коли ніщо не турбує, коли немає страху, небезпек і тривоги, коли не потрібно важко працювати, але водночас усі наші потреби цілковито задоволено, без жодних власних зусиль. Але чи ми б тоді знайшли те, заради чого варто жити?

Переборювати одні за одними труднощі та неприємності, справлятися з невизначеністю на роздоріжжі, накопичувати сили для подолання перешкод і ризикувати собою — хіба не це люди вважають повноцінним життям?

Саме про це потрібно згадати, коли перед лицем труднощів ми губимо свою сміливість.

Стійкість і непохитність

Світ — широкий, а життя довге. У цьому світі, впродовж усього життя, нікому не вдасться обійти більші чи менші проблеми, труднощі, біль і біду. Винятків немає. Як реагувати? Що робити, коли раптом виникає проблема? Долю можна заслужити різну, залежно від того, чи ви зустрічаєте труднощі з високо піднятою головою, чи ховаєтесь і уникаєте їх. Якщо дозволити ніяковості й розгубленості взяти гору, приречено вважаючи, що нічого не вдієш, це поступово виснажить ваш дух і цілковито вичерпає цінні запаси сміливості та наснаги.

Навіть завдання, з якими ви завжди справлялися без особливих зусиль, не даються так гладко, як раніше. Іноді через розлад попередніх планів, ми відчуваємо спокусу перекласти провину і відповідальність на інших, перетворитися на невдоволених песимістів, завдаючи собі ще більше шкоди постійним наріканням.

Кажуть, якщо твій намір достатньо твердий, навіть боги поступаються і дають дорогу. Якщо ви не зважаєте на труднощі, а вперто прямуєте до мети, постійно зміцнюючи відданість своїй справі, неприємності можуть перетворитися на зручні сходинки на цьому шляху. Все залежить від погляду на проблему, від того, наскільки твердий ваш намір, наскільки ви стійкі та непохитні.

Людський дух, наче могутній арсенал міфічних здібностей Короля Мавп, можна зміцнити і послабити з власної волі. Нам слід рішуче втілювати свої мрії, з твердою вірою у свою непохитність, хоч би за яких важких обставин.

Що означає для вас суспільство

Суспільство суворе до нас і ласкаве водночас. Раніше люди дуже влучно це описували, правда, дещо старомодним нині висловлюванням: «На кожну тисячу зрячих є тисяча сліпих».

Є чимало речей, яких суспільство не помічає і яким не приділяє достатньо уваги. А відтак недбало виконана робота може пройти непоміченою, її недоліки ніхто не виправляє. У цьому сенсі багатогранній природі суспільства притаманний певний ступінь терпимості. Однак, якщо зловживати тією поблажливістю, щоб навмисно дурити й ошукувати інших людей, суспільство відреагує на це строго і суворо покарає.

З іншого боку, хтось може мати чудову ідею і сумлінно працювати над її втіленням, але інші члени суспільства на це майже не звертають уваги. У такі моменти легко розсудити, що цей світ байдужий, відчути себе самотнім і зневіритися. Втім, для такого песимізму немає підстав. Адже на кожну тисячу тих, хто не розуміє і не помічає, буде тисяча тих, хто все бачить і розуміє. У цьому і полягає ласкавість суспільства.

З огляду на те, що суспільство може бути і жорстоким, і добрим водночас, нам слід завжди прагнути до смирення, зберігати надію та вперто йти обраним шляхом.

Гра, в якій потрібно перемагати

Робота — це гра, де потрібно перемагати. Кожен крок — це «перемога» або «поразка». Але хіба ми щодня приступаємо до праці в дусі такого суперництва?

Незначні промахи і помилки в процесі повсякденної діяльності не несуть особливої загрози нашому життю. Ми схильні закривати на них очі впродовж робочого дня, а тоді потроху взагалі забувати про свій недогляд. Відтак наші вимоги до себе день у день зменшуватимуться, кожне сьогодні таке самісіньке, як учора, без жодних вартих уваги подій. Але від цієї інертності немає жодного зиску, немає нових починань, немає нічого небуденного. А там, де немає напруження чи дисципліни, також не знайдеться місця для винагороди і задоволення.

Поки все складається гладко і без прикрих пригод, ми з дня у день безтурботно робимо своє, але спокійне безхмарне плавання, зрештою, не триватиме вічно. Загальні умови в країні, віддзеркалюючи зміни у світі, теж безупинно переінакшуються. Ми не можемо ігнорувати сучасні тенденції розвитку світової економіки, частиною якої є самі. Якщо прагнемо досягнути справжнього процвітання, мусимо робити свою справу, виявляючи сміливість і суперницький дух.

Хіба не настав час усім чітко побачити відмінність між тими, хто серйозно налаштований на перемогу у грі, і тими, хто ні?

Витримка

Терплячість і сила духу важливі в усьому, що ми робимо, але нині таке вміння володіти собою за будь-яких обставин, здається, цінують менше. Ми бачимо сумну тенденцію серед людей опускати руки і відступати, зіткнувшися навіть із найнезначнішими труднощами. Коли справа пішла всупереч плану, так виглядає, що люди просто починають спрямовувати свою енергію на перекладання відповідальності, звинувачення інших і нарікання на суспільство.

Це однаково, що звинувачувати покупців, якщо, приміром, ніхто не купує якісь товари. Але покупцям байдуже, вони на таке обвинувачення навіть не звернуть уваги. Якщо крам не достатньо привабливий чи немає особливої потреби у послузі, вони просто не купують і не замовляють.

Підприємець мусить мати витримку. Потрібна рішучість, щоб прийняти ситуацію, з якою доводиться зіткнутися, а ще відданість своїй справі, щоб переглянути і змінити стратегію, а також чималі зусилля, щоб новий план спрацював успішно. Тож, коли якісь товари не продаються, насамперед, слід виявити причину, засукати рукави і братися до роботи над якісно новою або вдосконаленою продукцією, яку покупці охоче купуватимуть.

Якщо шасі автомобіля виготовили якісно і надійно, то за умови належного обслуговування машина служитиме довго. Так само і ми: якщо людина має достатньо тверду витримку, вона здатна пройти крізь усі негаразди переможцем. Стійкість — дуже важлива чеснота для нинішнього екологічно свідомого часу. Завдяки витримці наші зусилля ніколи не будуть марними.

Щастя лише для себе самого несуттєве і швидкоплинне. Завжди варто прагнути більшого не тільки для себе, а й для країни, для світу. Слід спиратися на багаті традиції, на силу й можливості людської вдачі і на виплекане впродовж багатьох сторіч вміння бути самодостатніми. Настав час оновлювати і вдосконалювати нашу політику, економіку, освіту і культуру заради дієвішого демократичного ладу і дедалі більшого щастя у цілому світі.