Із 25 листопада до 10 грудня в усьому світі проходить щорічна акція «16 днів активізму проти гендерно зумовленого насильства», покликана привернути увагу суспільства до цієї проблеми й перетворити 16 днів на цілорічну практику. Знаковою подією в цьому контексті є  розгортання руху #MeToo, про що журналістки Джоді Кантор та Меґан Туей написали нонфікшен «Вона розповіла. Викриття сексуального насильства і становлення руху #MeToo» 

Авторки відкрили історію продюсера Гарві Вайнштайна та звернули увагу на роками замовчувані історії жінок про те, що «не прийнято» було говорити вголос. Рух продемонстрував те, як міняється суспільна норма. «Вона розповіла» –ретельне розслідування, книжка про становлення руху #MeToo та про солідарність, якої потребує здорове суспільство. 

Авторки збирали інформацію впродовж трьох років, провели сотні інтерв’ю, які записували від Лондона до Пало-Альто. Усе це підкріплено стенограмами розмов, листами й іншими оригінальними документами. Журналістки отримали за це розслідування Пулітцерівську премію у категорії «Служіння суспільству».

Таємниці Голлівуду

***

Порада Меґан була цінною, але у червні 2017 року, коли розпочалося розслідування справи Вайнштайна, постало ще одне непросте питання: як переконати популярних акторок бодай відповісти на телефонний дзвінок. Фах цих жінок вимагав від них постійно показуватися на публіці, тому вони намагалися обмежити доступ до свого приватного життя. Зазвичай, щоб вийти на зірку, потрібно було зв’язатися з її прессекретарем. Але це виключалося, так само як і вихід через аґентів і менеджерів. Цим людям платили за створення та охорону бар’єрів, і вони часто були лояльні до таких можновладців, як Вайнштайн. Ба більше, питання були занадто особисті, занадто незручні, щоб передавати їх через посередників, які отримували зарплату. Джоді покладалася лише на прямий вихід на акторок. Але вона не знала жодної: це був світ, у якому вона практично не мала знайомих або зв’язків.

Джоді переглядала світлини з червоної доріжки останнього Каннського фестивалю. Як завжди, фото чоловіків було обмаль. Ніколь Кідман, Джессіка Честейн, Сальма Гаєк, Шарліз Терон та Маріон Котіяр позували перед фотооб’єктивами; Ума Турман у блискучій золотій спідниці відвідувала благодійну акцію, яку щороку влаштовував Вайнштайн — вишукану вечірку й аукціон на користь Американського фонду досліджень СНІДу (amfAR). Чи можливо, що хтось із них був жертвою Вайнштайна? Чи знали вони щось про інших? Жінки мали бездоганний, безтурботний і безнадійно недоступний вигляд.

Джоді заходилася шукати приватні адреси електронної пошти та номери телефонів акторок, які з’являлися у фільмах Вайнштайна, зокрема Ешлі Джадд, яка 2015 згадала в інтерв’ю Variety, що її домагався на сексуальному ґрунті продюсер. Пошуки контактів перетворилися на повноцінні розслідування: дзвінки родичам, номери яких були загальнодоступні, пошук посередників, які могли б познайомити.

Кілька разів Джоді вдалося здобути телефонні номери акторок, але розмови були здебільшого короткі й малорезультативні. Потім хтось із друзів порадив зателефонувати акторці Джудіт Ґодреш. Вона відома у Франції, і якось у приватній розмові згадувала, що була жертвою Вайнштайна.

Плюс — вона природно відверта. Джоді надіслала листа на електронну пошту Ґодреш. Без відповіді. Спробувала ще раз і дістала відповідь: «Дуже прикро, але адвокат не радить мені вплутуватися в це». Відповідь розчаровувала, але породила запитання: вплутуватись у що?

Зв’язатися з колишніми співробітниками Вайнштайна було трохи простіше. Безумовно, вони були доступніші — через LinkedIn, на робочих місцях або вдома. Але їхні відповіді були суперечливі. Багато хто не висловлював жодного подиву, почувши про тему розмови, але відмовлявся говорити. Інші натякали — озвучували підозри багаторічної давнини, радили, до яких голлівудських зірок варто звернутися.

Деякі з колишніх співробітників вичитували Джоді: сексуальне життя Гарві Вайнштайна є його особистою справою. «Кастинги на дивані» або ж практика акторок віддаватися продюсерам і режисерам за ролі була така ж давня, як і сам Голлівуд. Це неприємна, але невід’ємна частина бізнесу, казали вони.

Переклад з англійської Олени Замойської

Джоді Кантор і Меґан Туей. Вона розповіла. Викриття сексуального насильства і становлення руху #MeToo / Переклад Олени Замойської. – Київ: Yakaboo Publishing, 2020.