Станом на квітень 2025 року 7 мільйонів українців залишалися за кордоном. Питання їхнього повернення — чутливе й складне, адже що може спонукати українців, особливо молодь, повернутись до країни у війні? Відповідь на це питання, яку пропонують Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України, KSE Foundation і литовська організація Central Project Management Agency: можливості втілити реальні зміни.
The Ukrainians запитали співтворців проєкту Create Ukraine про те, що мотивує українську молодь обирати складний шлях і ставати «ліками» для своєї країни.
Проєкт Create Ukraine створений, аби повернути українських молодих професіоналів, які наразі перебувають за кордоном, на Батьківщину. Його мета — підтримати Уряд у просуванні євроінтеграції, впровадженні реформ і подоланні викликів війни.
У 2025-му Create Ukraine масштабується та обирає ще 25 молодих професіоналів, які працюватимуть у міністерствах і ключових державних інституціях. Вони зосередяться на євроінтеграційних реформах і проєктах. Набір триває до 10 вересня 2025 року.
§§§
[Ми створили цей матеріал у партнерстві з KSE Foundation.]
§§§
Юлія Свириденко
Прем’єр-міністерка України
(на момент інтерв’ю обіймала посаду Першої віцепрем’єр-міністерки України — Міністерки економіки України)
Що пропонувати молодим людям, аби вони повернулися в Україну?
Проєкт Create Ukraine — наша перша амбітна ініціатива дати молодим людям, які виїхали за кордон, реальний інструмент повернення додому. Умови були дуже прості: повертайтесь на 10 місяців в Україну, навчайтесь в одному з найкращих вишів України (зокрема навчання зі звʼязків з органами державної влади у KSE Business School) та отримайте виняткову можливість працювати над стратегічними проєктами Міністерства економіки.
Дуже добре пам’ятаю першу зустріч з однією із переможниць програми, яка сказала:
«Я без роздумів спакувала все своє життя у дві валізи й прилетіла додому з іншого континенту. Там я відчувала, що роблю недостатньо для країни. Я хотіла бути тут і стати частиною великих змін».
Гадаю, що для більшості це й було першочерговою мотивацією — бажання бути двигуном змін.
Як відбувався відбір учасників і що їх мотивувало?
У нас була конкуренція — семеро людей на місце, серед яких було багато сильних і талановитих кандидатів, тому обирати було непросто. Відбір проводила спеціальна комісія із представників міністерства, KSE Foundation, партнерів. Для нас було критично важливо обрати справді вмотивованих людей, які поділяють наші цінності і щиро хочуть допомагати державі.
Думаю, що ми впоралися із цим завданням. Наприклад, у нашій команді є Роман, який з 11 років жив у США, і працював в одному із найбільших азійських банків. Проте він хотів бути по-справжньому корисним для країни під час війни, а ще хотів вивчити українську так, щоб говорити нею не лише вдома. Коли він приїхав, здебільшого говорив англійською. Зараз у нього чудова українська. Роман став незамінним членом команди: він долучався до роботи над грантовою Угодою між Україною і Францією на 200 млн євро, а також, спільно із моїм заступником Олексієм Соболевим, працював над Угодою про економічне партнерство зі США.
Для нас вкрай важливо показати молодим українцям за кордоном, що вони потрібні тут, вдома. Сподіваюся що працюючи у Міністерстві економіки, вони відчули це повною мірою.
Як вам працювалось з цими фахівцями у Мінекономіки?
Вони — повноцінна частина команди. Є люди, які допомагали мені із комунікаціями. Наприклад, Ірина Волоха, яка організовувала у Нью-Йорку захід із дипломатами системи ООН та світовими зірками, щоб привернути увагу до питання гуманітарного розмінування. Ще одна учасниця програми, Тетяна Гайдим, готувала Ukraine Recovery Conference і відповідала за бізнес-ярмарок.
Коли я кажу, що вони стали частиною команди, це найкраще ілюструють відрядження. У робочу поїздку до Франції їздили також і двоє учасників нашої програми Create Ukraine. Вони були на всіх переговорах, сиділи поруч зі мною на зустрічах із Міністрами та бізнесом. Готували матеріали, розвивали мережу для нетворкінгу з французькими партнерами. Тож учасники дійсно працюють на одному рівні з керівниками департаментів.
Чи співпрацюєте з іншими міністерствами задля реалізації проєкту?
Ми хотіли б розширити програму й на інші міністерства, щоб нові учасники могли обирати, де саме зможуть бути найбільш корисними. На URC2025 ми оголосили про початок відбору учасників на другу хвилю Create Ukraine і зараз шукаємо молодих професіоналів, які окрім Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України приєднаються також до Міністерства розвитку громад та територій України, Міністерства закордонних справ, Міністерства культури та стратегічних комунікацій, Офісу Віцепрем’єра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції тощо.
Яка стратегічна потреба таких проєктів в контексті викликів війни?
Повернення українців з-за кордону — це не лише гуманітарне чи соціальне питання, а й ключова стратегічна потреба для відновлення нашої держави.
Дослідження показують, що для ефективного відновлення, нам у перспективі найближчих років потрібно буде залучити додатково 4,5 мільйона працівників.
Проєкти, які стимулюють повернення українців, це можливість наповнити економіку новими знаннями та досвідом. Адже українці, які повертаються додому, привносять нову якість — у бізнес, в освіту, у державне управління. Їхнє повернення — це шанс будувати нову, сучасну Україну.
Ми працюємо над програмами, які стимулюють повернення українців — економічними, соціальними. І, що не менш важливо, проводимо інформаційну роботу, щоб українці за кордоном знали, що вони потрібні країні й що на них чекають. Щоб вони не думали, що про них забули чи покинули. Ми чекаємо на кожного.
Як досвід, здобутий за кордоном, можна скерувати на користь української економіки?
Це величезний ресурс для української економіки. Це не лише про знання, мови, а й про практичні навички, нові підходи до роботи, бачення глобальних трендів і цінностей. Саме ці молоді люди, повертаючись, запровадять міжнародні стандарти у бізнесі, держслужбі чи освіті, заснують інноваційні стартапи, будуть містками для інвестицій, адже вже розуміють обидві системи — українську і західну.
У воєнний і післявоєнний час ці люди можуть стати агентами змін: з українською ідентичністю та глобальним досвідом. Тому важливо створювати для них умови для повернення і самореалізації — через політики залучення талантів, підтримку підприємництва, стажування у держсекторі, програми для створення бізнесу, придбання власного житла, навчання та перенавчання. Всі ці інструменти вже є у нашому арсеналі.
Чи подібні програми «спрацюють» лише на молодь, чи ми можемо скеровувати свою увагу й на досвідченіших та старших фахівців?
Безумовно це стосується не лише молоді. У нас було чимало заявок від учасників старше 36 років, які дуже хотіли працювати у Міністерстві економіки. Для нас це теж сигнал, що потрібно розширювати умови участі.
Чому ми обрали для пілотного проєкту молодь? Бо вони легше сприймають глобальні зміни. Пілотна програма показала високу ефективність. Зараз ми працюємо над її масштабуванням.
Що з досвіду цього проєкту може взяти держава, аби системніше працювати над поверненням фахівців до України?
Перше — усвідомлення того, що людей, які прагнуть і готові повернутися додому — чимало. Але їм потрібні конкретні інструменти: розуміння, що вдома є робота, житло, ресурс на повернення.
Цей процес має бути комплексним. Крім самої роботи, доступу до іпотечного кредитування, важлива також підтримка із процесом повернення — кошти на подорож в Україну, оплату оренди житла на перший місяць, якщо потрібно.
Важливою також є спільнота, яка підтримує. Особливість цієї програми — всі учасники тісно спілкуються між собою, стають психологічною опорою у складні моменти, разом проходять адаптацію до нових умов. Ця спільнота — важлива частина шляху.
Що, на вашу думку, мотивує українську молодь повертатись, зважаючи, що війна та загроза фізичній безпеці триває?
Молодь повертається не лише з патріотичних міркувань, а через прагнення бути співтворцями довготривалих змін. Вони обирають сенси.
Їхня мотивація — це поєднання віри в країну, відповідальності за її розвиток і переконання, що зміни відбуваються не на словах, а на конкретних діях, коли береш участь у їхній реалізації.
Учасники Create Ukraine — це вмотивована, амбітна та ціннісно орієнтована молодь, яка бачить свою участь не як одноразову ініціативу, а як вклад у майбутнє. Їхні ідеї, рішення й дії мають довготривалий горизонт: вони створюють проєкти, які працюватимуть і після завершення програми, закладають основи нових інституцій, змінюють підходи на місцевому та національному рівнях. Це — покоління, яке прагне не просто жити в Україні, а активно її формувати.
§§§
Тетяна Бережна
т.в.о. Міністра культури та стратегічних комунікацій України
(на момент інтерв’ю обіймала посаду заступниці міністра економіки)
Чи обрані напрямки роботи були ініціативою міністерства (нові інвестиції, зелена економіка, вихід на ринки ЄС і дашборд для інвесторів та інші), чи самі учасники ініціювали їх?
Перед запуском програми, ми описали всі проєкти, які реалізовує міністерство економіки, які є фахівці і чим вони займаються. Відповідно, потенційні учасники мали змогу зрозуміти, під які проєкти шукають фахівців. Але разом з тим найбільше цікавості викликали найбільш актуальні та гарячі проєкти.
Я особисто провела понад 40 співбесід, де розповідала про потреби міністерства і те, з чим доведеться працювати. Здебільшого очікування учасників та їхні компетенції гармонійно поєднувалися з тим, що потрібно міністерству. Одна з учасниць, Юлія Паска, працює над проєктами, повʼязаними з людським капіталом, зокрема актом трудового кодексу, який ми не могли прийняти з 1972 року. Коли нам вдасться довести справу до кінця, це буде великим досягненням команди. Юлія Міщук працює над стратегічними комунікаціями, координує комунікаційні проєкти, які реалізуються спільно з міжнародними партнерами. Зокрема, вона є основною координаторкою від Міністерства економіки в організації Національного дня України на ЕКСПО та Економічного форуму в Японії. Роксолана Смеречинська працює над Skills та SME Альянсами, що дозволяє нам ефективніше координувати донорську допомогу Україні, а також над проєктами в сфері навчання та перенавчання, які запускаються разом з міжнародними партнерами.
Чи зберігається в учасників ентузіазм, чи немає вигорання?
Мені дуже подобається метафора, яку ми обговорювали з литовськими колегами: мовляв, коли Литва створювала свою програму, то завданням учасників було стати «вітамінами» для держави, щоб все працювало ще краще.
У нашому випадку ці молоді люди мають бути «знеболювальним», тобто рятувати ситуацію, гасити пожежі.
Молоді люди, з якими ми працюємо, дуже включені в роботу, у якій відчувають себе важливими та потрібними. В учасників є сильне бажання рухатися вперед разом з нами, особливо тепер, коли вони уже краще розуміють, що таке державна машина, хто чим займається, і до кого можна звернутися. Ми вже думаємо над тим, як продовжити учасникам контракти, які закінчуються у серпні цього року.
Менторство і навчання вимагає великого внеску з боку ментора. Як відбувалася ваша взаємодія з учасниками?
Я дуже рада, що пройшла шлях від зародження ідеї до спільної роботи. Менторство для мене — це великий привілей, адже це безцінна нагода працювати з розумними й розумнішими за себе. Я брала учасників на всі зустрічі, на які мене запрошували, зокрема на зустрічі з Європейською комісією, вони мали нагоду побачити, як можна захищати наше законодавство перед Єврокомісією. Я намагалася забезпечити їм повне занурення в нашу щоденну роботу. Очевидно, це забрало чимало часу, але точно дало потрібне розуміння для якісної роботи.
Чи бачите ви роботу з молоддю як інвестицію в них, чи внесок їхнього досвіду та оптики в роботу міністерства?
Тут важливо забезпечити баланс, заради якого, власне, все й відбувається. Адже коли людина дуже компетентна та амбітна, але не готова виконувати конкретні завдання, які необхідні для міністерства, з цього нічого не вийде. Вкрай важливий перетин — того, що хоче і що може людина з тим, що потрібно для міністерства.
На щастя, у нас досі є лише позитивний досвід. Це можна пояснити проактивністю та мотивованістю учасників, а також специфікою міністерства економіки. Це одне з найбільших міністерств, яке має дуже різні проєкти: від гуманітарного розмінування до інвестицій, від торгівлі до ринку праці. Є дуже багато ділянок, де можна себе знайти.
Який результат від проєкту ви бачите станом на сьогодні?
Я думаю, що найбільший результат — це те, що кожен з учасників хоче залишитися в Україні. Цих молодих людей не лякає те, що в країні війна, адже, за їхніми словами, вони переконались, що таке фізична безпека, а що — емоційна.
Чи перебуваєш ти у психологічній безпеці, коли знаєш, що у твоїй державі відбуваються доленосні події, які вирішують її майбутнє; що ти можеш використати свої знання і досвід, щоб допомогти країні, але не робиш цього?
Одна з учасниць сказала, що довгий час жила й працювала у Литві, Польщі, Канаді, але в якийсь момент зрозуміла, що на відстані зробила для своєї держави все і тепер хоче повернутися.
Після завершення проєктів ми плануватимемо подальшу співпрацю з цими молодими фахівцями. Ми дуже зацікавлені, щоб вони залишалися в департаментах міністерства, можливо в проєктному офісі при міністерстві та інших державних інституціях.
Що можете порадити іншим державним чи недержавним інституціям, які готові заходити в подібні проєкти?
Ми працюємо з молоддю, середній вік — 26 років. Важливо зробити це перевагою, використати не лише їхній професійний досвід, але й інше бачення світу таким чином, щоб воно принесло користь організації чи інституції.
До слова, нещодавно ми стартували другу хвилю проєкту, де будуть залучені не 10, а 25 людей. Зараз ми працюємо, аби зробити гучну інформаційну кампанію про продовження проєкту, аби більше людей дізналися про цю можливість. Також ми дали більше часу на подачу заявок, щоб учасники змогли краще осмислити інформацію про другий набір програми: подати заявку можна до 10 вересня.
§§§
Світлана Денисенко
директорка благодійного фонду KSE Foundation
Як виникла ідея проєкту «Create Ukraine»? З чого все починалось?
Склалися два фактори, які, мені хотілося б, щоб якомога частіше складалися в українському громадянському суспільстві. По-перше, сильне прагнення українців зберігати й забезпечити стабільний розвиток людського капіталу (для нас це велика цінність). А, по-друге, це бажання державних структур долучатися до подібних проєктів, інвестувати у молодих освічених людей, котрі хочуть бути корисними для України й в Україні.
Ідея проєкту «Create Ukraine» зародилася після нашої зустрічі з Тетяною Бережною, заступницею міністерки економіки Юлії Свириденко, яка, серед іншого, курує напрямок трудових відносин та розвиток людського капіталу. Вона поділилася ідеєю, яка виникла у неї під час Ukraine Recovery Conference. На цій конференції вона познайомилася із колегами з Литви, які розповіли про свій досвід у дуже схожому проєкті — його реалізовують ще з 2012 року під назвою «Create Lithuania».
Тоді ми зрозуміли, що можемо обʼєднати зусилля для запуску ще більш сміливого проєкту.
Адже якщо наші колеги просто повертали молодь до Литви, то нашим завданням було повернути людей до країни, яка перебуває у повномасштабній війні.
І все це у той час, коли у медіапросторі постійно були прогнози нових бойових дій та блекаутів. Але підтримка Тетяни Бережної та Юлії Свириденко була визначальною на початковому етапі розвитку проєкту і віри в те, що він може відбутися.
Чи зіштовхнулися з труднощами під час реалізації проєкту?
Нам здавалося, що найскладніше буде залучити учасників, але, врешті-решт, отримали десятки заявок. А коли почали інтервʼювати молодих людей, то зрозуміли наскільки вони спраглі повернутися до України й віднайти точку докладання особистих зусиль, щоб бути корисними для своєї держави. Безумовно, нас і команду Міністерства економіки це неймовірно надихнуло.
Щодо труднощів, то було непросто співставити порив молодих людей, які здобули освіту за кордоном, вчилися у топових університетах, перейняли кращі світові практики й хочуть реалізовувати свої ідеї, з бюрократичним державним механізмом, який має безліч правил, процедур і часто досить повільний, але від цього не менш логічний чи цінний.
Важливо, щоб усі розуміли, що з ідеєю, яка у тебе виникла сьогодні, ти не можеш змінити світ вже завтра.
Тому для нас принциповим було не знецінювати культуру професіоналів міністерства, які багато років працюють і знають, як правильно реалізувати будь-яку ініціативу, щоб вона вижила. Але разом з тим запустити в цей механізм свіже бачення молодих фахівців, часто без досвіду роботи у державних структурах, але з сильним бажанням змін.
Розкажіть про створення інфраструктури підтримки і навчання для учасників?
Необхідно було дати учасникам інструменти, щоб вони якомога ефективніше реалізовували свої проєкти. По-перше, вони пройшли сертифікаційну програму «Фахівець з питань взаємодії з владою (GR)» від Center of Excellence in Government Relations у KSE. У її межах спілкувалися з топпосадовцями й експертами про те, як відбувається реальна політика, як працює лобізм тощо. Ми намагалися підібрати спікерів з максимально різноманітним досвідом. По-друге, ми запропонували долучитися до курсу зі штучного інтелекту для проєктних менеджерів, адже ці навички вкрай потрібні в еру цифровізації. І, по-третє, молоді люди отримують менторську підтримку і мають змогу особисто проговорювати різні питання з наставниками: від заступника голови НБУ Сергія Ніколайчука до експрезидента Віктора Ющенка.
Звісно, ми подбали, аби для них були доступні сесії з психологом. Учасники «Create Ukraine» повернулися з країн, де немає війни, не літають шахеди та ракети — важливо було дати їм можливість такої підтримки, не кожен здатен самотужки справитися з тією реальністю, яка є в Україні, і це природно.
Якими є цілі проєкту й етапи реалізації?
Для нас дуже важливо, щоб цей проєкт, який розглядався як пілотний, став підґрунтям для довготривалої, системної ініціативи. Щоб ми могли його масштабувати й повертати державі талановитих українців, які хочуть докладати зусиль до її розвитку. Відтак найперше для нас було важливо вибудовувати адаптаційну інфраструктуру, яка підтримуватиме цей процес і допомагатиме учасникам якісно працювати над проєктами.
Щодо етапів реалізації, тут все просто: спочатку відбувається конкурсний відбір (подача заявок, співбесіди, запрошення до участі в програмі); далі — знайомство з супервайзерами, після чого учасники презентують свої ідеї та разом визначаються з напрямом і форматом проєкту. Потім настає етап реалізації, а наприкінці — презентація результатів і напрацювань. Грантодавці, колеги з міністерства, а також партнери з Литви погоджують ключові КРІ проєкту. Найважливіший критерій — щоб напрацювання учасників робили реальний вплив у розробку політик та реформ, які згодом можна реалізовувати. І, звісно, нам дуже хотілося б, щоб ці люди залишалися у фарватері державного змінотворення на національному рівні. Необхідно, щоб люди не тільки залишалися в Україні, але й ставали постійними співробітниками міністерств, залишалися у патронатних службах, ставали державними службовцями.
Як учасники пояснюють свою мотивацію участі в цьому проєкті?
Практично усі вказували на те, що вони отримали за кордоном дуже цінний досвід, який зараз хочуть віддати державі в такий важливий для неї час. Очевидно їхня мотивація дуже висока, адже ці молоді люди залишили перспективні роботи й карʼєрний трек заради того, щоб приїхати сюди і допомогти державі. Це звучить пафосно, але насправді так воно і є. Я дуже сподіваюся, що держава теж їх надихне.
У них прекрасні стосунки з заступниками міністрів, які їх менторять. Дуже сподіваюся, що команди складуться, і через кілька років ми, можливо, знатимемо про нових заступників міністрів, керівників департаментів, а може й міністрів, які почали свій шлях з Create Ukraine.
§§§
Даля Крапавіцкайте
менеджерка проєкту Central Project Management Agency, випускниця «Create Lithuania»
Розкажіть, будь ласка, про історію проєкту «Create Lithuania». Як довго працює програма?
Програма «Create Lithuania» була створена, аби залучити людей, які виїхали з Литви після того, як вона стала частиною Європейського Союзу. Тоді багато хто поїхав через можливості, які пропонують відкриті кордони.
Від самого початку програма була зосереджена не лише на поверненні професіоналів з-за кордону, а й на тому, щоб залучити їх до литовського державного сектору, де вони б використали найкращі світові практики для інновацій та вдосконалення.
Як молоді професіонали, ці люди працювали протягом року в різних установах над темами, що обирали спільно з цими установами відповідно до запитів і пріоритетів, та покращували роботу того чи іншого сектору та самі ставали експертами. Це приводило, зокрема, до якіснішої комунікації та взаємодії між установами, а також до нових практик, включаючи управління проєктами в державному секторі. Учасники програми також допомагали фахівцям, які роками працюють у публічному секторі, пропонуючи розвʼязання проблем, які раніше залишалися осторонь або на вирішення яких бракувало людських ресурсів. Їм часто вдалось досягти успіху завдяки об’єднанню зацікавлених сторін, які раніше не співпрацювали, та сприянню пошуку рішень.
Програма «Create Lithuania» працює вже 14 років. Це свого роду бренд, якому довіряють не лише в державному секторі, але й у бізнесі та неурядових організаціях.
Якого впливу ви досягли в Литві?
Кожен проєкт має свою тему і цілі, деякі з них можуть бути досить технічними, як-от дослідження проблемних місць у сфері державних закупівель, моніторинг та оцінка соціальної відповідальності державних компаній, або дуже практичними, як-от зміна законодавства про заборгованість, система скриньок для боротьби з булінгом у школах, система збору пластикових пляшок і бляшанок. Але кожен проєкт залишає свій слід, документує та об’єднує зацікавлені сторони на місцях для створення нових моделей партнерства.
Навіть у випадках, коли проєкт не є політично пріоритетним і не стає реальністю протягом одного року, відведеного учаснику, запропоновані ідеї залишаються в документах. Ці документи зазвичай рано чи пізно підхоплюються іншими, новими лідерами чи політиками, та використовуються як основа для просування питання вперед.
Який вплив ви сподіваєтеся здійснити в Україні? Враховуючи різні контексти обох країн, чим відрізняються програми, які ви реалізовували в Литві, від тих, що зараз діють в Україні?
Очевидно, що модель набуває своєї форми, і ми спрямовуємо її в бік європейської інтеграції, де так багато потрібно зробити не тільки з юридичної, але й з практичної точки зору.
В Україні зараз багато чого створюється, тому ми бачимо в учасниках програми «Create Ukraine» тих, хто може проаналізувати проблемні місця, пропонувати рішення та перші кроки, обʼєднувати стейкхолдерів для спільної роботи, створювати майданчики для ухвалення рішень, а також поділитися своїми знаннями про те, як це робиться в інших країнах світу. Однак, коли йдеться про міжінституційну співпрацю, ми вважаємо, що «Create Ukraine» може досягти такого ж ефекту, як і «Create Lithuania».
Ми також спостерігаємо, що в Литві учасники могли зосередитися на одній темі протягом 6 місяців в одній інституції, та ще 6 місяців в іншій, з іншим проєктом. Але для України це не підходить. Ми бачимо, що темпи, з якими рухається Україна, швидші, а попит на державний сектор високий. Тому учасники Create Ukraine також повинні бути гнучкими: вони не можуть зосереджуватися лише на одному проєкті, а починають допомагати там, де керівництво міністерства бачить прогалини.
Create Ukraine формується, розвивається, і його визначають люди, які беруть у ньому участь: не лише керівництво, але й учасники та установи, а також інші зацікавлені сторони в країні. Ми продовжуватимемо уважно стежити за прогресом та траєкторією вступу України до ЄС, консультуватися з усіма учасниками та вдосконалювати модель, яка дозволить українцям пишатися собою так само, як Create Lithuania дає можливість литовцям пишатися собою.
На вашу думку, чи має Україна потенціал для повернення своїх фахівців з-за кордону, і на чому слід зосередитися, щоб це сталося?
Недавні дослідження показали, що першочерговою потребою тих, хто виїхав з України, є робота. На другому місці — безпека для себе та своїх родин. Ми бачимо багатьох українців, які невтомно працюють для своєї країни, і я вірю, що створення можливостей та сприятливого середовища для них в Україні може спонукати цих людей повернутися. Тож потенціал очевидний, але кожна людина повинна бачити чіткий шлях до того, що чекає на неї після повернення.
Водночас важливо не втрачати звʼязок із українцями за кордоном, адже їхня віддаленість не означає байдужість. Багато хто з них готовий підтримувати країну у доступний їм спосіб, а залучення діаспори також є важливим інструментом розвитку країни.
Дізнатися більше про литовську програму можна тут.
Подати заявку на участь у програмі Create Ukraine можна тут.
§§§
Пілотний проєкт Create Ukraine співфінансується Європейським Союзом та Урядом Литви у межах програми EU4Youth, спрямованої на підтримку молоді. Проєктом керує литовська організація Central Project Management Agency, реалізує KSE Foundation на базі Міністерства економіки України.
Цей матеріал було підготовлено за фінансової підтримки Європейського Союзу. Зміст цього матеріалу є виключною відповідальністю Міністерства економіки України та KSE Foundation і за жодних обставин не може вважатися таким, що відображає позицію Європейського Союзу.
