Навіть невеликі активні дії можуть допомагати робити великі зміни. Цим принципом керуються активісти з Чемерівців, які почали пояснювати своїм сусідам, чому пластик шкодить планеті, а в результаті сформували спільноту, яка підтримує одна одну під час війни.
[Цей матеріал є частиною проєкту «Зміцнення міжсекторальної співпраці для соціальної згуртованості» (SC3), який співфінансується Британською Радою та Європейським Союзом]
§§§
Про проблему забруднення довкілля пластиком у Чемеровецькій громаді, що на Хмельниччині, задумались ще кілька років тому. Тоді у селищі встановили три контейнери для збору пластикових пляшок, які місцеве комунальне підприємство відправляло на утилізацію. Активісти також консультувались з друзями-екологами, які допомогли внести зміни в екологічну програму громади — у місцевих торгових точках частково заборонили використання поліетиленових пакетів.
Серед ініціаторів боротьби за довкілля була й Ольга Галак — заступниця директора місцевої бібліотеки.
«Спочатку люди були трохи здивовані, але за рік за наповненістю контейнерів ми зрозуміли, що екосвідомих громадян стає більше. Паралельно ми пояснювали мешканцям, чому пластик — це зло», — розповідає Ольга.
Перші результати одразу надихнули жінку та її однодумців на створення громадської організації. Тоді ж вони дізналися про проєкт «Зміцнення міжсекторальної співпраці для соціальної згуртованості» (SC3), який співфінансують Британська Рада та Європейський Союз, та вирішили продовжити екологічний поступ через створення у Чемерівцях екохабу «Діємо» на базі Центральної бібліотеки. Цей проєкт і подали на обласний пітчинг, щоб серйозніше просувати ідею життя без поліетиленових пакетів.
«Європа давно перейшла на екоторбинки, вони функціональніші, вигідніші для сімейного бюджету. І в нашій громаді вони затребувані.
Тому ми хотіли закупити обладнання і тканину та вчити мешканців пошиття й декорування таких торбинок, а під час спілкування — ділитися інформацією на екологічну тематику», — говорить Ольга.
Відкриття екохабу «Діємо» запланували на кінець лютого 2022 року. До цього часу активісти встигли купити швейне і кравецьке обладнання, тканину, домовитися про майстер-класи для дітей і молоді, запланувати тренінги для старших відвідувачів. Все було готове, але розпочалася війна.
«Тоді нам узагалі не йшлося про жодні проєкти. Ми не знали, що робити, що буде далі. А наше приміщення використовували для гуманітарних вантажів», — згадує жінка.
Та згодом активісти зрозуміли, що екохаб може бути корисним і в такий час. Тож на початку квітня простір нарешті відкрився.
Хаб підтримки
Ольга розповідає: після відкриття екохаб «Діємо» став місцем моральної підтримки для людей, які почувались розгубленими і пригніченими через війну. Замість того, щоб закритись в собі, місцеві жителі йшли до бібліотеки, де постійно щось відбувалось. Поступово до них приєднувались і переселенці.
Пошиття екосумок і майстер-класи з їхнього декорування, дискусії про екосвідомість і темпи забруднення довкілля, а також пошук шляхів, як можна було б змінити ситуацію, об’єднали дітей і старше покоління громади. Крім цього, це непогано відволікало від тривожних новин.
«Дітям та молоді цікаво, як було колись [до повномасштабної війни]. Вони люблять дискутувати, а старшому поколінню подобається ділитися досвідом. Ми садили дітей за швейну машинку і показували, що це насправді легко і що інтернет — не єдиний варіант дозвілля», — говорить координаторка екохабу.
Усі події екохабу «Діємо» активісти висвітлювали у соцмережах, аби привернути увагу якнайбільшої кількості людей до захисту довкілля. Для них було важливо показати, що навіть малі кроки дають видимий результат, що екосвідомість — це добре, і що для здоровішого майбутнього нам варто позбуватись поліетилену та пластику вже сьогодні.
Окрім того, екохаб «Діємо» провів велику піар-акцію у торгових точках громади. У Чемеровецькій громаді використання пластикових пакетів уже частково заборонено, тож екоторбинки — це ще й затребувано.
«Ми роздавали наші торбинки у торгових точках, але не просто так, а в обмін на метр будь-якої цупкої тканини, з якої зможемо пошити нові шопери. Метою було забезпечити майстерні можливість працювати навіть після завершення проєкту. Така ідея «зайшла», тож продовжуємо обмін і зараз. Часто приносять не метр, а значно більше тканини», — розповідає Ольга.
Офіційно проєкт вже завершився, але запущені ним процеси тривають і будуть тривати, сподіваються в екохабі. За весь час у різних заходах та активностях екохабу «Діємо» взяли участь близько 300 людей, найбільше — дітей і молоді від 7 до 20 років.
Якось, згадує Ольга, на майстерку одночасно прийшли 40 першачків. Секрет у тому, що діти люблять ігри, а тут спеціально для них розробили і надрукували настільні ігри з екологічними питаннями, а також симуляційну гру про сортування сміття з муляжами відходів і контейнерами для розподілу.
«Ми в команді неодноразово вели дискусії про вплив проєкту, чи він потрібен, чи діти усвідомлюють, про що йдеться. Зараз розуміємо, що після наших заходів діти приходять додому і навчають батьків, як потрібно сортувати сміття, чому поліетилен — це зло, чому екологія — це важливо», — коментує Ольга.
Живіть ідеєю
Проєкти соціальної співдії, каже активістка, потребують від учасників горіння ідеєю: не обов’язково від початку знати все в деталях, головне — вірити, що ви зможете це робити. Звісно, додає Ольга, варто вивчати досвід інших команд, що реалізовували подібні проєкти, звертатися по поради до колег із громадського сектора, співпрацювати і не боятися нестабільності.
«З будь-якої ситуації завжди знайдеться вихід. Потрібно йти назустріч ідеї і вірити: якщо ви вже розпочали процес, народили цю ідею, то можете її втілити. Якщо до цього додати навчання, то, думаю, успіх забезпечений», — каже Ольга Галак.
Багатопрофільність
Команда Центральної бібліотеки в Чемерівцях працює над різними проєктами, зокрема для підтримки ЗСУ. У планах — запустити на основі екохабу «Діємо» процес надання речам другого життя, що й екологічно, і корисно. До співпраці залучають майстрів декоративно-ужиткового мистецтва, які консультують щодо технік і матеріалів, й інших фахівців, які допоможуть дітям створити платформу для онлайн-аукціону перероблених речей на користь ЗСУ.
«Хочемо, щоб діти розуміли, що краще не бездумно викидати, а переробляти, щоб після майстерки вони знали ази і могли самостійно, використовуючи ютуб, переробляти речі», — говорить Ольга.
Також в екохабі «Діємо» мають намір шити теплу білизну для військових – уже шукають спонсорів, які посприяють із закупівлею матеріалів. А зараз тут допомагають переселенцям із дрібним ремонтом одягу, запрошують їх на заходи і знайомлять із новою тимчасовою домівкою.
«Хочемо, щоб хаб був різностороннім, щоб приносив користь, щоб люди хотіли тут працювати.
Забруднення планети — страшенне, і кожен своїми діями впливає на це.
Так, рішення не прийдуть миттєво, один наш проєкт повністю не змінить свідомості людей, але привернути увагу, зробити акцент на певних речах ми змогли. Головне — діяти», — говорить Ольга.
У колажах використані фото героїв.
§§§
Проєкт «Зміцнення міжсекторальної співпраці для соціальної згуртованості» (SC3) розрахований на 36 місяців і покликаний забезпечити ефективне подолання викликів і реалізацію перспективних можливостей в галузі розвитку на місцевому рівні шляхом покращення співробітництва між організаціями громадянського суспільства (ОГС) та місцевими органами влади (МОВ) в Україні.
Він співфінансується Британською Радою та Європейським Союзом та здійснюється Британською Радою спільно з трьома досвідченими співзаявниками (ОГС): ГО «Міцна громада», ГО «Молодіжна Платформа», та Херсонським обласним благодійним фондом «Об’єднання», що розміщуються на сході, заході та на півдні України відповідно. Проєкт здійснюється на всій території України, за винятком тимчасово окупованих територій.
Цю публікацію було підготовлено за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю авторів і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.
