Елла Лібанова. Зірка демографії

Телефонний дзвінок раптово перериває нашу довгу розмову про війну, українську незалежність і демографію. Ми говоримо в кабінеті на шостому поверсі будинку, що на бульварі Тараса Шевченка. «У мене відпустка, але можеш дзвонити, я все одно ходитиму на роботу», — відповідає комусь по мобільному Елла Лібанова, директорка Інституту демографії та соціальних досліджень імені Михайла Птухи. Оточена величезною кількістю книжок, паперів, картин і світлин, вона працює у цій кімнаті з 2007 року, відтоді, коли очолила установу. «56 днів відпустки — хіба це можна витримати?» — запитує з усмішкою. Наука — сенс її життя, а робота і досі приносить величезну насолоду. «Якби мені це не подобалося, я б давно покинула. Як розумієте, пенсійний вік у мене настав уже давно», — іронічно зазначає 75-річна вчена. У неї дуже гарна зачіска і макіяж, сукня бордового кольору і масивне намисто. 

Елла Лібанова — відома економістка, демографиня і перша жінка в президії Національної академії наук (НАН) за всю понадстолітню історію цієї установи. Більш як 200 її наукових праць опубліковано в українських і міжнародних виданнях. Вона тричі власниця ордена Княгині Ольги, що зібрала всі ступені цієї нагороди, а також киянка у п’ятому поколінні. Її батько був юристом, а мама — лікаркою, маленькою Елла жила з бабусею та дідусем у центрі Києва. «Елла Марленівна для мене, — це втілення того старого Києва, у якому я виріс, середовища інтелігенції: вчених, адвокатів, юристів», — тепло відгукується про неї журналіст Віталій Портников. 

Лібанова активно коментує в медіа теми, пов’язані з переміщенням українського населення всередині країни та за її межами, ринком праці, лініями поділу суспільства, бідністю, народжуваністю, смертністю. З вибухом великої війни перші дзвінки від журналістів пані Елла почала отримувати вже 6 березня 2022 року, і відтоді вони лунають майже щодня. 

Найчастіше їй ставлять одне й те ж запитання — то скільки ж українців проживають зараз усередині країни? «На підконтрольній Україні території десь 30 мільйонів», — каже Лібанова й одразу підкреслює, що її ніколи не цікавила демографія як цифра. Насамперед їй важлива інтенсивність процесу, тенденції і проблеми, які з цим пов’язані. «Коли я вловила динаміку, а ще краще — виміряла її, тоді клас», — каже вчена. Далі вона вже починає аналізувати, чому все відбувається саме так і які наслідки можуть бути. 

§§§