[Текст опублікований за підтримки Work.ua — сайту із пошуку роботи №1 в Україні]
Ми часто обманюємо себе, вважаючи, що зробивши щось одразу ж, звільнимо час для того, щоб зробити іншу справу пізніше. Насправді такий потік справ дуже захоплює нас. Нам здається, що можна швидко викреслювати справи зі списку. Це відволікає нашу увагу, поки дійсно важливі справи відкладаються на завтра.
Властиві нам упередження терміновості наполегливо підштовхують мозок до того, щоб знаходити час на виконання тих завдань, які здаються невідкладними, а не тих, які є вагомішими, хоч не здаються терміновими.
Наш мозок настільки «стурбований» терміновістю, що ми віддаємо перевагу об’єктивно гіршим варіантам перед об’єктивно кращим.
Дослідження, проведене Мен Чжу, професоркою маркетингу в бізнес-школі Університету Джонса Хопкінса, присвячене управлінню часом на роботі й тому, як споживачі приймають рішення. Проте висновки дослідження виходять за межі офісу й практики продажів. Кілька років тому Чжу дізналася, що декільком її друзям діагностували рак на останній стадії. Вражена цим, вона почала думати, як мало слідкує за власним здоров’ям, як часто забуває про візити до лікаря через «зайнятість». Але чому ж ми настільки зайняті, що не можемо витратити час на візит, який, можливо, врятує нам життя? Або на спілкування з друзями й сім’єю, яке, згідно з дослідженнями, робить людину щасливішою протягом життя?
Чжу та її колеги протестували процес прийняття рішень в серії досліджень, попросивши студентів університетів і онлайн-фрілансерів обрати між двома однаковими завданнями, серед яких одне термінове — дедлайн у 10 хвилин, а інше — відносно довгострокове — 24 години до дедлайну. За “менш термінове” завдання платили більше.
Важливо відзначити, що коротший дедлайн був надуманим, оскільки з опису завдання ставало зрозуміло, що на його виконання потрібно буде всього три хвилини. Тобто лише короткий термін створював ілюзію терміновості.
Проте більшість людей обрала “термінову” роботу з меншою оплатою. В одному з випадків учасники віддали перевагу терміновому, на їхню думку, завданню, яке приносило $ 20 на подарункову карту Amazon, тоді як “менш термінова” задача передбачала $ 25.
Без легких перемог
Попередні дослідження показують, що, переглядаючи свій список справ, ми хапаємося за прості завдання, які можна виконати швидше. Адже від виконання серйозних справ — мало задоволення. Складніший, але менш обмежений за часом проект, наприклад, попрацювати над відносинами з близькою людиною або навчитися грати на інструменті, часто здається занадто віддаленою або абстрактною задачею. Однак у дослідженні Чжу два завдання були однаково легкими й конкретними.
У своїй статті Чжу та її колеги стверджують, що речі, які ми вважаємо рідкісними, стають для нас бажанішими. Якщо «залишилося всього чотири пари» взуття, яке ми переглядаємо, то нам може здатися, що такий попит має серйозне пояснення — можливо, вони мають високу якість або коштують дешевше.
Але в цьому дослідженні «ми відкинули можливість зробити такий висновок», говорить Чжу. Короткі завдання, як-от переписування низки літер задом наперед, дозволяли виконати лише один раз, і за них не давали жодних винагород. Вони навіть не приносили запаморочення від успіху.
Єдине, що робило одну задачу привабливішою, ніж інша, — можливість виконати її швидко.
Як з цим можна впоратися?
Видання New York Times, розповідаючи про роботу Чжу, запропонувало «Матрицю Ейзенхауера», або «Матрицю терміновості й важливості», як інструмент для протидії упередженості терміновості. Цю ідею приписують американському президенту. Матриця Ейзенхауера дозволяє людям розподіляти завдання на чотири сектори:
— термінове й важливе;
— термінове, але не важливе;
— не термінова, але важливе;
— не термінове і не важливе.
Гуру продуктивності всіляко рекомендують цю матрицю, стверджуючи, що вона допомагає їм розумно використовувати свій час. Але Чжу каже, що ця матриця не допоможе в боротьбі з упередженнями терміновості. Вона настільки увійшла в наше життя, що ми перестали її помічати. Матриця не може захистити вас від електронної пошти й повідомлень, якщо ви починаєте відповідати на них перш ніж відсортували справи за пріоритетами. Вона не завадить вам зауважити розпродажі. Ще до того, як ви згадаєте, що потрібно «відповісти на мамине повідомлення» у своїй матриці Ейзенхауера, ви їй вже відповісте.
Крім того, каже Чжу, про два сектори хвилюватися зовсім не варто. У чому проблема, аби відкласти роботу, що не важлива і не термінова? Або взятися за завдання, де є і важливість, і терміновість?
Але є хитрощі, які допоможуть використати упередженість з користю. Наприклад, менеджери можуть розділяти великі проекти на дрібніші, обмежувати їх короткими дедлайнами, щоб підтримувати мотивацію команди, говорить Чжу.
Вона також виявила, що своєчасне нагадування про вищий зиск від нетермінового завдання переконує людей діяти раціонально й обирати саме цей варіант. Тобто компаніям і керівникам варто частіше нагадувати працівникам про довгострокові переваги таких речей, як обід, кава-брейки або можливість залишитися вдома, коли захворів.
Інший спосіб впоратися з упередженістю, говорить Чжу, — стати менш зайнятими, хоч це звучить, як вічне питання про курку та яйце. Однак експерименти показали, що люди, які вважають себе «зайнятими», частіше обирають завдання, яке вважають терміновим, щоб швидше «позбутися його».
Куди поспішаємо?
Наша мета — постійно ставити під сумнів свій вибір та розвивати здатність стежити за своєю свідомістю, коли в неї сиплються раптові запити.
Ми всі здатні зробити крок назад, звернути увагу на реактивне мислення та його наслідки. Коли перед вами виникає нове завдання, спочатку запитайте себе: «Це точно невідкладно?» І потім подумайте не лише про те, як, але і коли краще цим зайнятися.
Оригінал — Lila MacLellan
Адаптований переклад — Віра Курико
Зображення — unplash.com
