[Цей матеріал створений редакцією у співпраці з проєктом «Крила», який впроваджується міжнародною організацією Пакт за підтримки Уряду Канади]
Той, хто саджає у землю перші тоненькі кущики винограду, привʼязується до своєї землі на усі наступні тижні, місяці і роки. Виноградарство потребує від господаря терпіння та часу виконувати монотонну кропітку роботу, допитливості, аби постійно вивчати нові технології і сорти, неабияких фізичних зусиль. Коріння, що дуже боїться морозу, має залягти глибоко у ґрунті. А ще на початках воно занадто слабке, аби черпати вологу з підземних вод, тож потребує частого поливу. На зиму виноград слід укрити, а навесні — вчасно обрізати сухі гілки, не давати йому рости зависоко і хаотично чіплятись вусиками за усе навколо. Гнучкий стовбур потребує опори. Виноградний кущ завжди потребує опори — людської насамперед.
Наталія мала у своєму садку уже десять кущів, коли у 2005-му народила третю доньку і припинила працювати головою сільської ради — після восьми років на посаді на чергових перевиборах їй не вистачило 16 голосів («і слава Богу», говорить зараз). Залишаючись удома з дитиною, дивилась, як росте її виноград і як перші два кущі вже дають перші врожаї — великі соковиті грона.
Зараз Наталії Бовкун пʼятдесят три, уже підростають троє її онуків. Рівні ряди високих зелених стін із листя, лози, вусиків і плодів налічують уже чотири сотні кущів. Лора, Аркадія, Олівія, Рататуй, Аватар — пані Наталія знає поіменно усі 150 сортів, що зростають у її саду. Те, що починалось із цікавості та любові, зрештою стало справою її життя.
Готуватись до непогоди
Село Новоукраїнка на Харківщині — у, символічно, Лозівському районі — розташоване на віддалі від районного центру і великих міст. Далекі відстані, розбиті дороги. Тож коли 20 років тому постало питання, чим Наталії й родині надалі заробляти на життя, найлогічнішим було осісти вдома — годуватись із власної землі.
Виноград із тих перших кущів продавали два місяці на рік — поки родив. Так само в сезон возили на базар городину. В увесь інший час родину годували корови.
«Роботи постійно було багато, але наче чогось не вистачало, аби воно все мало сенс», — говорить Наталія.
Коли жінка зрозуміла, що прагне більшого, ніж замкнене коло сезонів і врожаїв, стала шукати способи робити більше й масштабніше. І так одного дня нагуглила проєкт «Крила», що допомагав жінкам-підприємицям навчанням, ідеями, колом спільниць і грантами на їхні бізнеси.
Був 2021-й рік. Наталія ростила вже 300 кущів винограду, з якими поралася щодня, але зиск із них мала лише в короткий сезон врожаю. Сил і енергії з роками меншало, і для догляду за виноградом вже потрібна була зовнішня допомога. Бо не меншало тільки роботи. Але найняти когось Наталія не могла — дуже мало хто вмів поратись із виноградом, а ціна помилки в обрізуванні й укриванні кущів — відсутність врожаю на наступний рік. «Притиснув кущ, поламав — і все».
У «Крилах» жінці дали пораду: аби найняти людину, треба спершу її навчити. Наталія замислилась, що й справді могла би цим всерйоз зайнятись. І так у «Крилах» започаткувала власний проєкт школи виноградарства.
«Тоді я закінчила “Майстерню можливостей”, де написала детальний бізнес-план, і почала вчитись, як його втілити, щоб відкрити школу. До того ж ми почали виробляти родзинки, пастилу, сік, вино, продавати саджанці. А минулого року я почала навчати охочих догляду за виноградом на наших ділянках, а тоді — на ділянках моїх клієнтів. З “Крилами” ми постійно тісно співпрацюємо, я привела туди багато дівчат, ми всі підтримуємо одна одну. Якби не потрапила тоді на “Крила”, не було би того всього, — вони дали поштовх. Ми всі тепер велика родина, ділимось досвідом і досягненнями. Так набагато легше виживати у цей складний час», — розповідає Наталія Бовкун.
Час таки диктує свої умови. Укривати виноград раніше допомагав місцевий хлопець, та тепер він у війську, треба наймати когось іншого.
Сезон завершується, і Наталія продає останні яблука, груші і виноград. Уже встигли з сімʼєю згребти листя до перших злих дощів. Зараз обрізають кущі. А тоді настане час укривати.
«На кожному кущі залишається чотири рукави, по 4-5 півтораметрових лозин. Я кладу їх на землю, зверху мішок і тоді ще накидаємо 15-20 сантиметрів землі. Так ми укриваємо. Це найбільш бюджетний, швидкий і зручний спосіб, що можна зробити удвох», — розповідає садівниця.
На винограднику працює уся родина. Обрізуванням, найвідповідальнішою справою, займається лише Наталія і нікого до того не підпускає. Листя згрібають гуртом — з дітьми й онуками. Укривають завжди втрьох, з сином і чоловіком, а як рук не вистачає — наймають помічника. Син і чоловік також вантажать товар, як Наталія їде на базар. Донька те все фотографує і постить у соцмережах, рекламуючи господарство.
«У нас все налагоджено, кожен робить свою роботу, то поки що вправляємось родиною», — каже Наталія вдоволено.
Навесні мішки знімають — і виноградні лози зустрічають перше холодне сонце. Їх наново підвʼязують, і увесь процес починається знову. Це називають зеленими операціями.
«Я підвʼязую його до самого верху і чеканю, щоб він далі не ріс, а давав сили у ягоди. А поки він росте, що два тижні його треба обробляти — це робить чоловік. Бурʼяни між рядами рвемо утрьох із сином і чоловіком та рихлимо під кущами. Підготовка ґрунту і міжрядь мотоблоком — це допомога сина. Навчання проводжу я і син», — продовжує вона перераховувати нескінченний, здається, список обовʼязків.
До негод господарство завжди готується ґрунтовно: мають металеві стійки і купу приладдя. Та минулого року все одно не пощастило.
«Зазвичай морози бʼють під ранок. А тут — на вулиці +5, ми спокійно лягли відпочивати, до всього були готові. Пильнували до ранку — все добре. Тоді вийшли — а виноград уже чорний. За пів години мороз пронісся хвилею, поморозило пів врожаю. таке було вперше за двадцять років. Тепер уже будемо розумніші, будемо знати, що таке може статись у будь-який момент дня і ночі», — бідкається Наталія. Говорить: тепер вивчає сучасні технології захисту — від вітру, сонця, граду. І усе поступово втілить, бо, як і в усьому, вже має готовий план.
Дисципліна
Наталія не вірить у талант чи везіння, коли мова йде про виноград. Не рятують навіть знання, якщо десь даси слабину чи махнеш рукою. Головне — дотримуватись усіх правил і приписів та робити все вчасно.
«Не підвʼязали сьогодні, і завтра-післязавтра кущі попадали, лоза викривилась, поламалась. Не побризкали вчасно — кущі похворіли на другий день. Не зробили укриття — пішов дощ-сніг-слякоть і навесні все померзло. Усі процеси треба робити чітко та злагоджено. Тож до десятого листопада я стараюсь обрізать і швиденько вкрить, а краще — ще до першого, бо може замерзнути чи задощити. А виноград, він такий — сонечко блиснуло, брунька луснула, починається сокорух, і якщо він не вкритий, то загине», — пояснює вона.
Наталія чітко знає, коли може дозволити собі відпочити, а коли — доведеться вставати о пів на пʼяту і лягти опівночі. У базарні дні жінка вдосвіта зрізає свіжі ягоди (якщо зробити це заздалегідь — повʼянуть), і по поверненню ввечері додому її чекає робота на грядках — прополоти, підрихлити, полити. І так щодня.
Цю дисципліну прищеплює і своїм учням.
«У мене є зараз такі учні: як у школі погано учились, так і тут. Вчу їх бризкати за схемою, не пропускати жодного дня. А вони — то забув, то не захотів. А воно так не прокатує. Тут тільки дисципліна і все робити за правилами», — говорить Наталія.
Взимку і ранньої весни вона вчить своїх учнів виноградарства онлайн, восени — на своєму винограднику. Іноді їздить до учнів сама. Зрештою таки досягла своєї мети — тепер є кому допомогти їй, коли потребує додаткових рук. І може бути в них упевнена, бо ж сама навчила. Троє її учнів приїжджають допомогти їй з обрізуванням. Як-от учитель бальних танців, до якого ходить її онучка. Пʼять років тому він захопився виноградарством, і вже має цьогоріч родючі кущі. Коли Наталії потрібна допомога — без слів бере інструменти і приїжджає. Жінка дивиться на його роботу — і пишається своєю.
Допомагають і дівчата із «Крил».
«Якщо хтось з наших “крилатих” потребує допомоги — ми кидаємо клич. Наприклад, до мене приїжджали дівчата допомагати мені обривати виноградні вусики. Їх треба видаляти, щоб вони не деревʼяніли і не забирали силу з куща, і щоб не привʼязувались де попало. Вони видаляли вусики, а я йшла за ними слідом, підвʼязувала і попутно навчала їх, як підвʼязувати, де пасинки видалять, де прищипувати, як його довести до того, щоб він гарно родив і були великі ягоди, а не самі листя і батоги. А як поробили — дегустуємо і винце, і ягоди, і усе. Добре проводимо час, всім подобається», — усміхається жінка.
Наталія пишається своїм виноградом. Влітку водить виноградником екскурсії і проводить дегустації. Дружить з місцевою художньою школою і радо приймає її вихованців на пленери. Спершу діти малюють пейзажі і натюрморти в її саду, тоді — гуляють і ласують виноградом.
«Бо ж у виноградник заходиш, а там — як у раю. Зелено, грона висять».
Інші учні, з ІТ-школи, розробили пані Наталії сайт. І тепер жінка запрошує в сад фотографку й сама вчиться його наповнювати.
«У нас великі плани на майбутнє. Менша донька навчається туризму в університеті, тож мріємо розвивати виноградний туризм, бо є такий запит і зараз воно на часі — село, тихенько, спокійно. Фотографка, теж з “крилатих”, казала, що приїжджала би сюди з родиною відпочити на кілька днів. У нас вже є і будиночки, але треба кошти, аби поробити ремонти, підвести воду, щоб людям там було комфортно. Ці плани для мене великі й амбітні, але нічого неможливого немає. Після “Крил” навчилась правильно відкладали кошти: ми змогли провести воду, якої у нас не було вісім років, хоч це і великі кошти. І ось уже два роки ми з водою», — пишається виноградарка.
Цьогоріч Наталія хоче збільшити площу виноградника і посадити нові сорти. Цікаво спробувати усе, що зʼявляється на ринку. Збільшувати врожаї. Пробувати нові технології.
Список її планів такий же нескінченний, як і обовʼязків. Коріння міцно тримається за ґрунт і дає силу рости далі.
§§§
Цей матеріал створено завдяки підтримці Уряду Канади у рамках проєкту «Крила» (Жінки залучені: шлях до зростання та економічної безпеки), який втілює організація «Пакт». Інформація, яка представлена у матеріалі, не обов’язково відображає погляди Уряду Канади.
